Справа № 162/998/23
Провадження № 3/162/22/2024
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року смт Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., розглянувши справу, яка надійшла із Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , зі слів безробітної, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Любешівським РС УДМС України у Волинській області 19.09.2013 року,
за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №842564 від 08.11.2023 року ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених ст.. 150 СК України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не досягнувши 16-річного віку, 03.11.2023 року близько 14 год здійснив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки 2 досок, сума збитків становить близько 500 гривень. Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.51 КУпАП. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП, не передбачається обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Вказане свідчить, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП має бути доведено належними та допустимими доказами вчинення її неповнолітньою дитиною, визначеного віку, адміністративного правопорушення.
Таким чином доказуванню підлягає факт батьківства, вік дитини та ознаки складу конкретного правопорушення вчиненого дитиною.
Однак, у даному випадку, матеріали справи не містять документів, які б дали можливість встановити вік дитини - ОСОБА_2 (від чотирнадцяти до шістнадцяти років) та підтверджували, що ОСОБА_1 є матір'ю останнього.
Разом з цим, жодних належних доказів, які б давали можливість встановити кількість викраденого майна та розмір завданого збитку, у матеріалах справи немає. Також відсутні докази, які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, яке інкриміновано неповнолітньому, саме ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Будь які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП.
Відтак, провадження по даній справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.184 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ