ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03 січня 2024 року Справа № 280/9324/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник адвокат Луговий Борис Владленович (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 135, оф. 603) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
06 листопада 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо не повного нарахування та виплати позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у періоди з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень;
зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_2 код СДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 недоплачену додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у періоди з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, з урахуванням раніше виплаченої частини додаткової винагороди.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині Збройних Сил України НОМЕР_2 з 2020 року по 19.09.2023 па посаді водія-моториста відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти. 19 вересня 2023 року позивач наказом командира ВЧ НОМЕР_2 №231 (по стройовій частині) був звільнений з військової служби. У період з 24.02.2022 по 19.09.2023 позивач у складі ВЧ НОМЕР_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запоріжжі, де він виконував військовий обов'язок. Відтак, позивач за період з березня по грудень 2022 року мав право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, телеграмою міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 та окремим дорученням міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022, у розмірі збільшеному до 100000 грн. Разом із тим, за період з березня 2022 року по січень 2023 року позивач отримав додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ№ 168 від 28.02.2022, не у повному розмірі. Позивач вважає, що за період з березня 2022 року по грудень 2022 року він мав право на отримання додаткової винагороди у відповідності до Постанови КІМ України №168 від 28.02.2022, телеграмою Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 та окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 під 23.06.2022, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, проте, відповідачем вказана додаткова винагорода була нарахована та виплачена не у повному обсязі. У зв'язку із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
24 листопада 2023 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2020 № 31 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 19.09.2023 № 231 солдат ОСОБА_1 був виключений із списків частини та вибув для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_4 АДРЕСА_3 . Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 285 від 17.11.2022 позивач вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань). Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 311 від 21.12.2022 позивач прибув в пункт постійної дислокації з оперативного підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з району бойового призначення після виконання спеціальних (бойових завдань). Тобто, позивач в період з 01.03.2022 по 17.11.2022 перебував в пункті постійної дислокації ВЧ НОМЕР_2 - у АДРЕСА_4 за що йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, а у період з 17.11.2022 по 21.12.2022 включно знаходився в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань) у вказані періоди безпосередньо перебував в районах введення бойових дій та виконував бойові завдання за що йому була виплачена додаткова винагорода в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах лише у листопаді та грудні 2022 року відповідно. Відповідач вказує, що позивачем не надано жодного доказу, в даному випадку бойових (логістичних) розпоряджень (помісячно з березня по листопад 2022 року) командира військової частини на підставі яких би здійснювались виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень - де чітко було б зазначено, що позивач безпосередньо залучався із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Також, відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою судді від 21.12.2023 витребувані у Військової частини НОМЕР_2 документи на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченнi здiйснення заходiв з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у періоди часу з 01.03.2022 по 31.12.2022: бойові накази (бойові розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомiсть (пiд час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числi або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; інформацію щодо періоду проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 .
27 грудня 2023 року відповідачем надано до суду витребуванні документи та пояснення.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 .
Згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.01.2020 № 31 солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія 01 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону призначений на посаду і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконанні службових обов'язків.
У відповідності до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.11.2022 № 285 вважати ОСОБА_1 таким, що станом на 17.11.2022 вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових) завдань.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.12.2022 № 311 ОСОБА_1 вважається таким, що 21.12.2022 прибув в пункт постійної дислокації з розпорядженням командира ВЧ НОМЕР_6 з оперативного підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з району бойового призначення після виконання спеціальних (бойових) завдань.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.09.2023 № 231 солдата ОСОБА_1 з 19.09.2023 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_4 АДРЕСА_3 .
Згідно довідки про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 від 22.11.2023 № 5641 позивачу виплачено додаткову винагороду: у лютому 2022 року - 5 357,14 грн., березні 2022 року - 30 000,00 грн., квітні 2022 року - 30 000,00 грн., травні 2022 року - 30 000,00 грн., червні - 30 000,00 грн., липні 2022 року - 30 000,00 грн., серпні 2022 року - 30 000, грн., вересні 2022 року - 30 000,00 грн., жовтні - 30 000,00 грн., листопаді 2022 року - 62 666,67 грн., грудні 2022 року - 75 161,29 грн., січні 2023 року - 30 000,00 грн.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частинами 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 (далі - Постанова № 168), в редакції, яка застосовується з 01 вересня 2022 року).
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 встановлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до абз.1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в первісній редакції на момент прийняття) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз 4 п. 1 Постанови № 168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до вищезазначеної Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Таким чином, враховуючи вказане вище нормативне врегулювання, на період дії воєнного стану військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Так, розмір додаткової винагороди становить 30000,00 грн., а у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - 100000,00 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму № 248/1298 від 25.03.2022.
Пунктом 1 вказаної телеграми визначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
В подальшому, 07.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови № 168, зокрема п. 2-1 якої встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
Відповідно до п. 13 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 вважаються такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529.
Пунктом 1 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 2 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Згідно з п. 3 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому, обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Збройних Сил України збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів (виконання завдань у складі сил та засобів здійснення заходів тощо)
Отже, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до постанови №168, необхідно встановити докази безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
Тобто, законодавець, очевидно, запроваджуючи два види доплат (30000 грн. та 100000 грн.) мав на меті, що збільшений розмір доплати пов'язаний не лише з виконання обов'язків військової служби, натомість має характер винагороди за виконання особливо складних бойових завдань.
Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 № 282 та від 02.12.2022 № 311 визначено районами ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, і територію Запорізької області.
Як встановлено судовим розглядом, згідно довідки про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 від 22.11.2023 № 5641 позивачу виплачено додаткову винагороду: у лютому 2022 року - 5 357,14 грн., березні 2022 року - 30 000,00 грн., квітні 2022 року - 30 000,00 грн., травні 2022 року - 30 000,00 грн., червні - 30 000,00 грн., липні 2022 року - 30 000,00 грн., серпні 2022 року - 30 000, грн., вересні 2022 року - 30 000,00 грн., жовтні - 30 000,00 грн., листопаді 2022 року - 62 666,67 грн., грудні 2022 року - 75 161,29 грн., січні 2023 року - 30 000,00 грн.
Відповідач зазначив, що в період з 01.03.2022 по 17.11.2022 позивач перебував в пункті постійної дислокації ВЧ НОМЕР_2 - у АДРЕСА_4 за, що йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, а у період з 17.11.2022 по 21.12.2022 включно знаходився в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ «Донецьк» в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань), виконував бойові завдання за, що йому у листопаді та грудні 2022 року відповідно була виплачена додаткова винагорода збільшена до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів) в період з 01.03.2022 по 17.11.2022, та з 21.12.2022 по 31.12.2022 сторонами суду не надано, а матеріали справи не містять.
Більш того, як вбачається з позовної заяви позивач вважає підставою для нарахування йому додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. виконання ним військового обов'язку, в районі ведення воєнних (бойових) дій (у м. Запоріжжя).
Суд відхиляє посилання позивача на те, що виконання військового обов'язку, в районі ведення воєнних (бойових) дій (у м. Запоріжжя) надає йому безумовне право на одержання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., передбаченої постановою КМУ № 168.
У позовній заяві не зазначено конкретних фактів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях. Суд зауважує, що виконання військового обов'язку та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожніми поняттями.
Враховуючи попередні висновки суду про відсутність передбачених пунктом 1 постанови КМУ № 168 фактичних підстав виплати додаткової винагороди, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає, що позовна заява містила клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом із викладом причин пропуску строку, які були визнані судом поважними. Ухвалою суду від 13.11.2023 поновлено позивачу строку звернення до суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник адвокат Луговий Борис Владленович (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 135, оф. 603) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 січня 2024 року.
Суддя О.О. Артоуз