Справа № 191/5779/23
Провадження № 1-кп/191/426/23
УХВАЛА
іменем України
27 грудня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 05.12.2023 року підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який був застосований до підозрюваного 23.11.2023, на тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 грудня 2023 року.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні двох не тяжких злочинах, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, у провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні 5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, де Тягній не прибуває у судові засідання без поважних причин, не має постійного місця роботи та навчання, утриманців не має, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, що в своїй сукупності є достатніми вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати та застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. За місцем проживання обвинувачений характеризується негативно, характеристика від 20.09.2023 року. Інших документів, які б підтверджували склад сім'ї обвинуваченого, матеріали кримінального провадження не містять. Також обвинувачений неодноразово не з'являвся в судові засідання для розгляду клопотання про заміну йому запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, допускав порушення свого обов'язку щодо явки до слідчого. Також просить врахувати, що ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_6 , яка є потерпілою по цій справі, не примирився.
Обвинувачений ОСОБА_5 не погодився з клопотанням прокурора, так як не міг виконувати цілодобовий домашній арешт, бо не мав на той час мобільного телефону. Так як він проживає один, то йому необхідно було виходити з будинку, щоб купити собі їжу. Із своїми родичами він не спілкувався на той час. Його донька проживає із співмешканкою.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила врахувати, що обвинувачений ненавмисно порушив цілодобовий домашній арешт. Він на даний час примирився із своєю співмешканкою, з якою мають спільну дитину. З матір'ю, яка є потерпілою, він не примирився.
Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченого, суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, останній обвинувачується у вчиненні двох не тяжких злочинів, за які законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, у провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні 5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, де ОСОБА_5 не прибуває у судові засідання без поважних причин, не має постійного місця роботи та навчання, утриманців не має, проживає один, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, але притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, що в своїй сукупності є достатніми вважати, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати та застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 не дотримувався умов застосованого до нього раніше запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Так, згідно ухвали слідчого судді від 05.12.2023 року обвинувачений був обізнаний про покладені на нього судом обов'язки виконувати цілодобовий домашній арешт, але неодноразово допускав порушення такого запобіжного заходу та уникав явки в судове засідання для розгляду клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою. Як пояснив сам обвинувачений в судовому засіданні під час його перевірок працівником поліції він виходив в магазин, а з приводу його неявки до суду для розгляду клопотання, то він злякався, що його візьмуть під варту. Крім того, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, під час перевірок 1 та 2 грудня 2023 року він був вдома, але до працівників поліції не вийшов.
Тобто, ризики, які слугували обранню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку з чим, вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено. Наявність у обвинуваченого малолітньої доньки не має переваги над зазначеними судом обставинами. Крім того, донька проживає з співмешканкою, що відомо зі слів обвинуваченого.
Доводи сторони захисту щодо ненавмисного порушення обвинуваченим цілодобового домашнього арешту не є підставою для відмови прокурору для задоволення його клопотання, оскільки обвинувачений розуміючи свою відповідальність виконувати обов'язки цілодобового домашнього арешту, не вжив заходів для їх не порушення, а відсутність у нього мобільного телефону не є поважною причиною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, а саме, до 24 лютого 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1