ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3861/23 Справа № 932/10470/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , подану на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_7 без зміни раніше визначеного ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21.08.2023 розміру застави і обсягу пов'язаних з її внесенням обов'язків,
встановила:
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12020040640001415 стосовно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , діючи згідно відведених їм ролей у вчиненні кримінального правопорушення, 19.06.2020 приблизно о 09 год. 30 хв., на заздалегідь заготовленому для скоєння кримінального правопорушення автомобілі марки «Форд Скорпіо», державний номерний знак НОМЕР_1 , прибули до будинку № 7 по вул. Мечникова у м. Дніпро, та стали чекати на автомобіль з
грошовими коштами, належними ТОВ «Хлібозавод № 10». Приблизно через 5 хвилин за адресою: м. Дніпро, вул. Мечникова, 7, на автомобілі «Форд Скорпіо», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , з грошовими коштами, належними
ТОВ «Хлібзавод № 10» в сумі в сумі 3 472 164 грн., які знаходилися в сумці, прибув ОСОБА_13 для внесення вказаних грошових коштів до банківської установи.
Після чого, співучасник злочину ОСОБА_10 діючи згідно відведеної йому ролі у скоєнні злочину, реалізуючи умови злочинної змови, заволодів сумкою з грошовими коштами в сумі 3 472 164 грн., які належать ТОВ «Хлібозавод № 10», що становить понад 3031 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та діючи у групі із співучасником злочину ОСОБА_7 на автомобілі «Форд Скорпіо», державний знак НОМЕР_3 , зникли з місця
вчинення злочину.
В цей же день, ОСОБА_7 діючи в узгоджено в групі з ОСОБА_10 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 19.06.2020 близько 12 год. 00 хв., доставили грошові кошти на перехрестя вулиці Давидова та вулиці Металургів у м. Дніпро, де розподілили їх між собою, тим самим розпорядилися ними на власний розсуд.
Дії ОСОБА_7 , кваліфіковані за ч.4 ст. 187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7
знаходячись в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, реалізуючи раптово виниклий умисел направлений на придбання та зберігання бойових припасів, вибухових пристроїв, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу придбав:
- уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення
який відноситься до категорії вибухових пристроїв, придатний для здійснення вибуху;
- конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, спорядженим корпусом ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, відноситься до категорії вибухових речовин, для здійснення вибуху придатний;
- тридцять два патрона, які відносяться до бойових припасів, належать до пістолета Макарова (ПМ) та автоматичних пістолетів Стечкіна (АПС), вищезазначені патрона придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_14 у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, доставив до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу зберігав до 19.06.2020.
Дії ОСОБА_7 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Під час судового засідання ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 04 січня 2024 року, включно.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого умисного злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років та у вчиненні тяжкого злочину пов'язаного з незаконним обігом зброї в Україні, і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду, що дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також враховуючи серйозність пред'явленого йому обвинувачення та стадію судового провадження, коли судовий розгляд по справі продовжується, свідки сторони обвинувачення не допитані судом, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого ОСОБА_7 впливу на вказаних осіб, що також дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_7 може впливати на свідків.
Суд вважав, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_7 , характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням норм КПК України та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в порушення ч. 1 ст. 199 КПК України, прокурор не надав ні обвинуваченому, ні його захиснику копію клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. Крім того, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з порушенням строків, передбачених КПК України.
В клопотанні прокурором не зазначено обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові, а припущення прокурора про те, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків - недостатньо для ухвалення рішення про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора не зробив висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість повідомлення ОСОБА_7 про підозру.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування/продовження строку застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів вважає, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, не є вочевидь безпідставним та воно підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, достатньою мірою для вирішення питання про продовження строку застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, твердження прокурора щодо виключної вагомості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливості їх усунення виключно шляхом тримання його під вартою, колегія суддів не вважає достатньою мірою обгрунтованими, оскільки ОСОБА_7 належною процесуальною поведінкою доводить дієвість обраного відносно нього запобіжного заходу з моменту його застосування.
Апеляційним судом в достатній мірі враховується як тяжкість вчинених злочинів так і суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому, втім вказані обставини не можуть бути підставою для істотного обмеження прав та свобод ОСОБА_7 , що узгоджується практикою ЄСПЛ, відповідно до якої міркування суворості ймовірного покарання самі по собі не є достатньою підставою для тримання особи під вартою.
Приймається до уваги, що станом на час розгляду вказаного клопотання обвинувачений перебуває під вартою з вересня 2020 року, стороною обвинувачення не надані відомості про вчинення ним у цей період будь-яких дій на шкоду кримінальному провадженню з числа передбачених ст. 177 КПК України.
Одночасно враховується і те, що подальше перебування обвинуваченого під вартою є неможливим з огляду на тривалість запобіжного заходу та погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Також у межах судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання.
З огляду на викладене підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд апеляційної інстанції не вбачає, а відтак до обвинуваченого належить застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 30 січня 2024 року, включно із покладенням на останнього обов'язків, передбачених п.5 ст.194 КПК України, який на переконання суду апеляційної інстанції здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_7 - відмовити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 30 січня 2024 року, включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4