Справа № 405/7653/23
провадження № 1-кс/405/4388/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2022 року № 12022105070000976 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (чинною до 11.08.2023), ч.5 ст.361 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Олександрія Кіровоградської області, одруженому, офіційно непрацюючому, немаючому на утриманні неповнолітніх дітей та/або інших осіб, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
старший слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 26 днів, в межах строку досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Підозрюваний та захисник у судовому засіданні надали пояснення, згідно яких заперечували щодо задоволення клопотання, вважали, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення недоведені.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105070000976 від 21 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинною до 11.08.2023), ч. 5 ст. 361 КК України (а.к. 62-88 - витяг з ЄРДР).
26.05.2023 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 361 КК України.
29.05.2023 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда відносно підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, в межах досудового розслідування, тобто по 26.07.2023 включно.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2023 строк застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено до чотирьох місяців, тобто до 22.09.2023.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2023 строк застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено до шести місяців, тобто до 19.11.2023.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2023 строк застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено до шести місяців, тобто до 19.11.2023.
В подальшому 31.10.2023 підозрюваним та їх захисникам було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження. На даний момент триває ознайомлення потерпілих з матеріалами досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.11.2023 строк застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.12.2023.
Слід врахувати, що про підозру ОСОБА_4 було повідомлено в кримінальному провадженні №12022120000000735 від 15.09.2022, однак, в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебували ряд однорідних кримінальних проваджень, тому, зважаючи на наявність достатніх підстав вважати, що вищевказані кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюється розслідування, вчинені одними і тими ж особами, у переважній більшості, процесуальні дії будуть проведені з одними і тими ж особами, встановлено, що здійснення окремого досудового розслідування даних кримінальних проваджень може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, тому дані кримінальні провадження підлягають об'єднанню та подальшому розслідуванню за правилами досудового слідства, тому процесуальним керівником в даних кримінальних провадженнях - прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 , в порядку, передбаченому ст. 217 КПК України було прийнято декілька рішення про об'єднання кількох матеріалів кримінальних проваджень в одне провадження, тому в об'єднаному кримінальному провадженню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинною до 11.08.2023), ч. 5 ст. 361 КК України, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , присвоєно № 12022105070000976.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2023 застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання застосування запобіжного заходу в цілому було продовжено в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.01.2024.
Таким чином, 02.01.2024 спливає строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Щодо обґрунтованості підозри:
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст.361 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення осіб для впізнання, протоколами тимчасових доступів до речей і документів, протоколами обшуків, протоколами огляду речових доказів, висновками судових експертиз, протоколами допитів підозрюваних, протоколами слідчих експериментів за участі підозрюваних та іншими зібраними на даний час матеріалами провадження.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст.361, ч. 190 КК України.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя встановив,що ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 КПК України не зменшилися, а саме:
- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення, маючи при цьому всі можливості та засоби, відсутність стійких соціальних зв'язків у вигляді постійного місця роботи, та постійного місця проживання, тому в будь-який час має можливість залишити межі Кіровоградської області.
Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Дана можливість підтверджується тим, підозрюваний на даний момент фактично проживає в м. Олександрія Кіровоградської області, що знаходиться на достатньо великій відстані від м. Кропивницького як місця здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, а також тим, що за останній рік ОСОБА_4 двічі змінив власне місце проживання.
Крім цього, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні 58 епізодів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (чинною до 11.08.2023), які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також 26 епізодів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 361 КК України, які мають аналогічну категорію тяжкості, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
- відновідно до п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України - підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів свідків. Таким чином, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В §35 рішення ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland» сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.
- відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння та підготовки до злочину, а також обставини необхідні для встановлення об'єктивної істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо ролі кожного із учасників та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення для досудового розслідування;
- відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, на даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Отже, ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце у випадку перебування ОСОБА_4 на волі.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_4 та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Крім того, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 застосовано та підлягає продовженню з урахуванням особи підозрюваного, характеризуючих даних та насамперед обставин і характеру вчиненого злочину.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Частиною ч.3 ст.199 КПК України визначено, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою мають бути вказані обставини, які свідчать, про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя приходить до висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_4 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, продовження відносно підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного та насамперед обставин і характеру вчиненого злочину, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись ст.ст.176-197, 199 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід - тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто з 12 год. 20 хв. 28.12.2023 року до 12 год. 20 хв. 22.01.2024 року.
Визначити заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12022105070000976 від 21.08.2022 року.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 в строк до 22.01.2024 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожного вимогою до слідчого, прокурора та слідчого судді або суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, як особисто, так і черех третіх осіб за вийнятком участі в процесуальних діях та у суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 12 год. 20 хв. 22.01.2024.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12