Справа №:755/14137/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" січня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ про скасування розшуку, виключення відомостей з реєстру про арешт рухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 , через адвоката Мартинишина П.В. (а.с.16,17), звернулась до суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, в якому просить: зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати розшук, накладений постановою виконавчого провадження № 2604/11043/2012, ВП 41320323; зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби (далі ВДВС) у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про скасування розшуку, накладеного постановою виконавчого провадження № 2604/11043/2012, ВП 41320323 та направити до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ для виконання; виключити відомості арешту рухомого майна з Єдиного державного реєстру транспортних засобі, держателем якого є МВС України з автомобіля марки Daewoo Matіz, державний реєстраційний номер (далі д.р.н.) НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002767.
Позов мотивувала тим, що на підставі договору-купівлі продажу від 16 жовтня 2020 року № 7571/20/002767, укладеного між ВП №1 ТОВ «ТОРАТО» та ОСОБА_1 , остання є добросовісним набувачем автомобіля марки Daewoo Matіz, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Вказується, що на момент укладання договору обтяжень на транспортний засіб у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було, відтак було здійснено розрахування за придбаний автомобіль.
09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до територіального сервісного центру МВС № 2342 з метою оформлення автомобіля та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я. Процедура оформлення ТЗ була зареєстрована, але оформити до належного кінця транспортний засіб не вдалось, оскільки на VIN код автомобіля було обмеження та подано автомобіль у розшук Дніпровським ВДВС м.Києва, ВП 2604/11043/2012, ВП 41320323 від 18 грудня 2013 року.
Постановою Дніпровського ВДВС м.Києва виконавче провадження № 2604/11043/2012, ВП 41320323 закрито, а відомості з державної бази Національної автоматизованої інформативної системи (НАІС) не ліквідовано.
Після цього позивач звернулась до попереднього власника транспортного засобу ОСОБА_2 з проханням щоб він відреагував на обтяження та закрив виконавче провадження у Дніпровському ВДВС м. Києва.
Також, згідно відповіді державного виконавця, перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 10 червня 2022 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 на виконання у відділі не перебувають.
Позивачем зазначається, що внаслідок наявності в інформаційному ресурсі НАІС відомостей про арешт автомобіля, ОСОБА_1 позбавлена права вільно їм розпоряджатися, як добросовісний набувач. Будь-яких обмежень в реєстрі рухомого майна не виявлено, арешт обліковується в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, окрім того, у Єдиному реєстрі боржників також відсутня інформація щодо боргів ОСОБА_2 . Посилаючись на положення ст.ст.328,321 Цивільного Кодексу (ЦК) України, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», просить позов задовольнити, стягнути з відповідача судовий.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, роз'яснено учасникам справи право на подання заяв по суті спору у визначені ухвалою суду строки (а.с.22,23).
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.25), не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.
Третьою особою Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ, 31 жовтня 2023 року подано пояснення, в яких вказується, що третя особа не приймала ніяких рішень щодо розшуку належного позивачці транспортного засобу, скасування розшуку не належить у розумінні діючого законодавства до владних повноважень або компетенції третьої особи. Вказується, що судом не може бути прийнято рішення зобов'язального характеру відносно третьої особи. Рішення, прийнятті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно за нормами КАС України.
Інших заяв, клопотань по суті спору матеріли справи сторонами не подавалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку вважає, дійшов наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля марки Daewoo Matіz, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , з 28 травня 2009 року ОСОБА_2 (а.с.8).
16 жовтня 2020 року між ВП № 1 ТОВ «ТОРАТО» (комісіонер) та ОСОБА_2 (комітент) укладено договір комісії № 7571/20/002767, за умови якого комісіонер зобов'язується за комісійну плату, за рахунок комітента вчинити правочин щодо продажу автомобіля марки Daewoo Matіz, 2008 року випуску, НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (а.с.10).
16 жовтня 2020 року між ВП №1 ТОВ «ТОРАТО» і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 7571/20/002767, відповідно до якого остання придбала автомобіль марки Daewoo Matіz, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (а.с.9).
Як вбачається з витягу № 78803350 від 01 червня 2022 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в реєстрі відсутня інформація про обтяження щодо рухомого майна за номером державної реєстрації майна НОМЕР_1 , серійний номер майна НОМЕР_2 (а.с.13).
Відповідно до інформації Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 червня 2022 року № 18550, у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 41320323 з примусового виконання постанови 2604/11043/2012 від 18 грудня 2013 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 3 059,00 грн. 06 жовтня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням ВД за належністю до іншого відділу ДВС на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Провадження виконавчих дій державний виконавцем здійснюється за наявності виконавчого документу на примусовому виконанні. Станом на 10 червня 2022 року перевіркою автоматизованої системи виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 на виконанні у відділі не перебувають (а.с.14).
Згідно ст. 13 Цивільного процесуального Кодексу (ЦПК) України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи і на підстав доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про виключення з Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про арешт автомобіля марки Daewoo Matіz, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , позивач вказує, що 16 жовтня 2020 року вона придбала вказаний автомобіль на підставі Договору купівлі-продажу № 7571/20/002767. Однак отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я не вдалось, оскільки на VIN код автомобіля було обмеження та автомобіль та подано у розшук Дніпровським ВДВС м.Києва, у виконавчому провадженні 41320323. Інформація про арешт транспортного засобу, як стверджує позивач, обліковується виключно в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Разом з тим, будь-яких доказів про те, що на транспортний засіб за номером державної реєстрації майна НОМЕР_1 , серійний номер майна НОМЕР_2, накладено арешт стороною позивача не надано: відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 78803350 від 01 червня 2022 року, в реєстрі відсутня інформація про обтяження щодо вказаного транспортного засобу. Не надано також стороною позивача витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, у якому, про що стверджує позивач, обліковується арешт на спірний транспортний засіб.
Разом з тим, суд також вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Згідно ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи і на підстав доказів, поданих учасниками справи.
Як роз'яснено у п. 2 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справи від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
Такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року, справа № 607/3769/21.
У постанові Верховного Суду у справі № 343/565/21 від 27.01.2023 вказано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).
Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19, провадження № 61-18794св20 (ЄДРСР № 107878102).
Оскільки предметом спору є вимога власника про виключення відомостей про арешт належного йому майна та скасування його розшуку, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , тому Дніпровський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем по справі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача скасувати розшук, накладений постановою виконавчого провадження № 2604/11043/2012, ВП 41320323; винести постанову про скасування розшуку, накладеного постановою виконавчого провадження № 2604/11043/2012, ВП 41320323 та направлення до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ для виконання, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних з перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах.
Порядок набуття права власності на автомобіль встановлено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року (із змінами та доповненнями).
Згідно п.п. 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати)транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання)або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати)транспортні засоби протягом дев'яноста днів. Експлуатація транспортних асобів, що незареєстровані (неперереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають имогам, установленим МВС,а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
У разі наявності відомостей про розшук транспортного засобу його реєстрація, перереєстрація (крім випадків, визначених абзацом одинадцятим пункту 40 цього Порядку),зняття з обліку не здійснюються. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні (п. 15 Порядку).
Згідно п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, зняття з обліку транспортних засобів (зокрема у зв'язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу в цілому) здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено ч.ч. 6,7 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до сервісного центру МВС з відповідною заявою для проведення перереєстрації автомобіля марки Daewoo Matіz, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , відповідно до визначеного законом порядку набуття права власності на автомобіль, та відповідної відмови вказаного органу з причин наявності обмежень (розшуку та/або арешту) на транспортний засіб.
Як зазначено вище, стороною позивача також не надано відповідного витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів на спірний автомобіль з інформацією про накладення обмеження (розшуку) на проведення реєстраційних дій. Клопотань у справі про витребування вказаної інформації, за наявності перешкод в її отриманні, стороною позивача не заявлено.
Крім того, як убачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , такі фактично зводяться до оскарження дій державного виконавця, оскільки позивачем ставиться питання про зобов'язання державного виконавця скасувати розшук.
Такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки покладати на виконавця будь-які зобов'язання можливо тільки у рамках виконавчого провадження під час оскарження його дій.
Як вбачається з вищевказаного листа відповідача, 06 жовтня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням ВД за належністю до іншого відділу ДВС на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
За матеріалами справі відсутні відомості про перебування у відповідача виконавчого провадження, а також відомостей про розшук або арешт спірного транспортного засобу.
Крім того, безпідставними є вимоги щодо виключення відомостей арешту рухомого майна з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС України, оскільки підставами для відображення в даному реєстрі про скасування обмежень (арешт чи розшук) є рішення компетентних органів - рішення суду про скасування або звільнення з-під арешту з майна.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати позивача на підставі ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263,265, 274, 279 354, ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, про скасування розшуку, виключення відомостей з реєстру про арешт рухомого майна, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справа:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.15, код ЄДРПОУ 35011660.
Третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, 04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, буд.62, код ЄДРПОУ 40109173.
Повний текст судового рішення складено 02 січня 2024 року.
Суддя А.В. Слободянюк