Рішення від 21.12.2023 по справі 916/3141/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3141/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Уліцька А.В.

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Курлович О.О. - самопредставництво

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Савенко Н.К. - керівник

від відповідача: адвокат Назаренко І.М., Скоріщенко О.О. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3141/22

за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65062) в інтересах держави в особі:

позивача - 1: Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026);

позивача - 2: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси" (вул. Канатна, 134, м. Одеса, 65039);

2) Одеської загальноосвітньої школи № 79 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області (вул. Водопровідна, 13, м. Одеса, 65007)

до відповідача: Громадської організації "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" (вул. Водопровідна, 13 Б, м. Одеса, 65007)

про визнання недійсним договору оренди майна та додаткових угод, стягнення заборгованості по орендній платі та повернення нежитлового приміщення.

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

14.11.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (надалі - ОМР), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі - ДКВ ОМР) та комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси (надалі - КУ "ЦФГДЗ та УСО") до ГО "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" (надалі - Громадська організація), в якій з урахуванням уточнень позовних вимог Прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018, укладений між ДКВ ОМР та Громадською організацією;

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 04.10.2018, укладену між КУ "ЦФГДЗ та УСО" та Громадською організацією;

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.10.2020 до договору оренди від 04.10.2018 № 560/18, укладену між ДКВ ОМР та Громадською організацією;

- стягнути з Громадської організації на користь ДКВ ОМР заборгованість у сумі 381439,19 грн та пеню у сумі 48500,86 грн;

- стягнути з Громадської організації на користь місцевого бюджету в особі ОМР заборгованість з відшкодування витрат з комунальних платежів та земельного податку у сумі 144744,02 грн;

- зобов'язати Громадську організацію звільнити нежитлові приміщення літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" Одеської загальноосвітньої школи № 79 І-ІІІ ступенів ОМР, площею 544,4 м2, вартістю 2 307 000,00 грн, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, згідно договору оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018, що належить до комунальної власності ОМР та повернути вказані нежитлові приміщення літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" власнику - ОМР в особі ДКВ ОМР за актом приймання-передачі.

Позов обґрунтовано тим, що за договором оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018 Відповідачу були передані в оренду нежитлові приміщення Одеської загальноосвітньої школи № 79 І-ІІІ ступенів ОМР, які належать до комунальної власності ОМР, загальною площею 544,4 м2 з метою розміщення в них Громадської організації, тобто, з метою використання комунального майна не за освітнім призначенням, що заборонено законом.

2. Аргументи учасників справи

2.1. Аргументи Прокурора.

2.1.1. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Прокурор зазначив, що Приморською окружною прокуратурою м. Одеси до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42022163030000031 від 15.06.2022 за фактом зловживання повноваженнями посадовими особами Громадської організації, яке виразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки, що знаходиться поруч з орендованими відповідачем на підставі договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 нежитловими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 шляхом встановлення металевого паркану.

2.1.2. Під час досудового розслідування було з'ясовано, що об'єкт оренди переданий для розміщення відповідача, використовується не за призначенням, висвітленим у його статутній документації, і навіть не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Крім того, як зазначає Прокурор, наявні факти передачі відповідачем орендованого майна третім особам.

2.1.3. На переконання Прокурора вказана ситуація абсолютно не узгоджується із завданнями статутної діяльності Громадської організації, договором оренди № 560/18 від 04.10.2018, додатковою угодою № 1 від 12.10.2021 та вимогами Законам України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", оскільки Одеська ЗОШ № 79 належить до системи закладів повної загальної середньої освіти, є комунальним бюджетним навчальним закладом, з видом діяльності - освітня діяльність, який створений з метою забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, органом управління виступає департамент освіти і науки Одеської міської ради, крім того, в питаннях майнових відносин підпорядковується КУ "ЦФГДЗ та УСО", як виконавчим органам ОМР, у сфері управління якого перебуває даний навчальний заклад.

2.1.4. Із посиланням на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Прокурор зазначає, що не можуть бути об'єктами оренди, у тому числі, єдині майнові комплекси діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету. Вказана норма повністю узгоджується зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

2.1.5. Враховуючи вище наведені норми вказаних законів України, Прокурор зазначає, що здійснювати оренду об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти можливо лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

2.1.6. Проте, як вказує Прокурор, Відповідач, використовуючи Об'єкт оренди за договором № 560/18 від 04.10.2018, який належить Одеській ЗОШ № 79 на праві оперативного управління і є комунальною власністю ОМР, здійснює в ньому свою діяльність, яка взагалі не пов'язана з первинними намірами створення Відповідача, не пов'язана з наданням послуг із забезпечення освітнього процесу або обслуговування учасників цього процесу, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

2.1.7. Отже, на переконання Прокурора, в момент укладення спірного договору № 560/18 від 04.10.2018 його сторонами недодержані вимоги, встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

2.1.8. З огляду на те, що згідно оспорюваного Прокурором договору оренди, Об'єкт оренди, використовується Відповідачем з метою здійснення господарської діяльності, тобто використовується для господарської діяльності, не пов'язаної з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу, такий договір, на переконання Прокурора, повинен бути визнаний судом недійсним на підставі невідповідності його положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 ЦК України та на підставі приписів ст. ст. 795, 1212 ЦК України Об'єкт оренди має бути повернутий його власнику.

2.1.9. Також Прокурор посилається на те, що оскільки оспорюваний договір оренди є недійсним, так само мають бути визнані недійсними з моменту їх укладання додаткова угода № 1 від 04.10.2018 та додаткова угода № 1 від 12.10.2020 до договору оренди № 560/18 від 04.10.2018, які є невід'ємними частинами основного договору оренди, а отже є похідними від нього.

2.1.10. Щодо стягнення з Відповідача заборгованості з оренди, Прокурор зазначає, що оскільки оспорюваний договір оренди протягом усього строку його дії був чинним, отже для його сторін йснували взаємні права та обов'язки, а тому Відповідач повинен був доброчесно виконувати взяти на себе за цим договором зобов'язання, зокрема, щодо внесення орендної плати за користування орендованим майном. Проте, відповідно до інформації, наданої ДКВ ОМР, за Відповідачем станом на 05.09.2023 утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 381 439,16 грн та пені у розмірі 48 500,86 грн, які слід стягнути з Відповідача на користь ДКВ ОМР.

2.1.11. В частині відшкодування на користь місцевого бюджету в особі ОМР витрат з комунальних платежів та земельного податку у розмірі 144 744,02 грн, які на переконання Прокурора також мають бути стягнуті з Відповідача, Прокурор зазначає, що КУ "ЦФГДЗ та УСО" формується її статутними положеннями через взаємозв'язок з Департаментом освіти і науки ОМР, а саме комунальна установа заснована на власності територіальної громади м. Одеси, є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов'язки. Між тим, ОМР, в тому числі в особі своїх виконавчих органів (Департамент освіти і науки Одеської міської ради), є розпорядником бюджетних коштів при здійсненні функціонування своїх підконтрольних і підзвітних органів, зокрема, КУ "ЦФГДЗ та УСО".

2.1.12. Із посиланням на позицію ВП ВС, викладену у постанові від 21.06.2023 по справі № 905/1907/21, постанові від 05.08.2021 по справі № 911/1236/20 Прокурор зазначає, що оскільки ОМР є засновником КУ "ЦФГДЗ та УСО", а остання не є суб'єктом владних повноважень, а виступає лише стороною у зобов'язальних відносинах, отже органом який може представляти ОМР, як власника щодо спірного майна, має бути ДКВ ОМР, оскільки він є виконавчим органом ОМР, підзвітний та підконтрольний міській раді в частині розпорядження та використання комунальним майном, є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері утримання закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси. А тому, Прокурор вважає, що правильно буде позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості з відшкодування комунальних платежів та сплати земельного податку на користь місцевого бюджету в особі Одеської міської ради.

2.1. Аргументи Позивача 2 (ДКВ ОМР)

Департамент комунальної власності Одеської міської ради підтримує позовні вимоги Прокурора у повному обсязі та вважає його позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

2.2.1. Як зазначає Позивач 2 нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, є власністю територіальної громади міста Одеси, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.12.2007 серії САВ № 301028, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2007 № 756, право оперативного управління на які 26.12.2016 було зареєстровано за Одеською ЗОШ № 79 26.12.2016 На підставі рішення виконавчого комітету ОМР від 26.09.2013 № 358.

2.2.2. ДКВ ОМР зазначає, що за результатами розгляду заяви Відповідача від 02.10.2018 та на підставі наказу ДКВ ОМР № 560 від 04.10.2018 між ДКВ ОМР та Громадською організацією останній були надані у строкове платне користування нежилі будівлі літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", площею 544,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, на підставі договору оренди нежилого приміщення від 04.10.2018 № 560/18 строком до 04.09.2021 для розміщення Громадської організації, про що складено та підписано відповідний акт приймання-передачі.

2.2.3. Як вказує Позивач 2, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2022, слідчим СВ відділу поліції № 2 Одеського районного управління відділення поліції № 1 ГУНП в Одеській області, за участю прокурорів Приморської окружної прокуратури м. Одеси, представників Департаменту та Одеської ЗОШ № 79, 22.07.2022 був проведений огляд орендованих Відповідачем нежитлових будівель, літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544,4 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна. 13. який оформлено відповідним протоколом. В процесі огляду було встановлено, що об'єкт оренди використовується Відповідачем для провадження певних видів господарської діяльності, орендовані будівлі захаращені сміттям, містять непритаманні громадській організації речі, на об'єкті оренди відсутні вивіски з інформацією щодо назви організації.

2.2.4. Враховуючи викладене вище, з урахуванням обмежень щодо використання об'єктів та майна комунальних закладів освіти, встановлених ст. 80 Закону України "Про освіту", ДКВ ОМР стверджує, що Відповідачем Об'єкт оренди використовується для провадження видів діяльності, які не пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

2.2.5. Також Позивач 2 звертає увагу на те, що Відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та положень нової редакції договору оренди від 12.10.2020 комунальне майно територіальної громади міста Одеси було передано в користування третім особам без згоди ДКВ ОМР.

2.2.6. Із посиланням на приписи Законів України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про місцеве самоврядування в Україні" ДКВ ОМР зазначає, що здійснювати оренду об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти можливо лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

2.2.7. З огляду на те, що орендовані Відповідачем нежилі будівлі Одеської ЗОШ № 79, загальною площею 544,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, використовуються Відповідачем з метою здійснення господарської діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу, Позивач 2 вважає, що договір оренди № 560/18 від 04.10.2018 та відповідно, додаткова угода № 1 від 12.10.2020 підлягають визнанню недійсними з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України, а орендований об'єкт комунальної власності - поверненню орендодавцю.

2.2.8. Щодо стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 381 439,16 грн та пені у розмірі 48 500,86 грн Позивач 2 зазначає, що договір оренди № 560/18 від 04.10.2018 у новій редакції від 12.10.2020 є відплатним договором у розумінні положень ЦК України та ГК України, а що орендоване майно належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та було передане Відповідачу у тимчасове платне користування, а тому отримання коштів від Громадської організації у вигляді орендної плати на виконання умов договору оренди є правомірними та такими, що відповідає нормам чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про орендну державного та комунального майна" в частині сплати оренди.

2.2.9. Позивач 2 вказує, що укладаючи договір оренди з Відповідачем він, насамперед, керувався доцільністю та ефективністю використання зазначеним комунальним майном, а також розраховував на кошти у вигляді отримання орендної плати за користування цим майном, що надходять до місцевого бюджету м. Одеси. При цьому Позивач 2 звертає увагу на те, що ним рішення відносно Відповідача про ззвіьнення від оплати оренди не приймалося і наказ ДКВ ОМР на звільнення Відповідача від орендної плати не видавався.

2.2.10. Як зазначає ДКВ ОМР, маючи в компетенції відповідні повноваження щодо забезпечення ефективного використання комунального майна, він здійснює захист економічних інтересів територіальної громади м. Одеси, а тому, враховуючи викладене та керуючись нормами чинного законодавства, ДКВ ОМР скористався своїм правом та не звільнив Громадську організацію від оплати повної орендної ставки, виходячи з чого нарахував Відповідачу штрафні санкції у вигляд пені на прострочену суму заборгованості з орендної плати.

2.2.11. На переконання ДКВ ОМР, орендні знижки або звільнення від оплати оренди у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена - то з дати, визначеної у наказі орендодавця (ДКВ ОМР). Припинення застосування знижки або звільнення від оплати оренди відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Позивач 2 звертає увагу на те, що зміни до оспорюваного договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення від оплати оренди у такому випадку не вносяться.

2.2.12. Як стверджує ДКВ ОМР, який при укладанні договору оренди нежитлового приміщення з Відповідачем діяв в інтересах територіальної громади м. Одеса, в даному випадку він розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати Відповідачем і, як наслідок, на систематичне поповнення місцевого бюджету.

2.2.13. Виходячи з наведеного, Позивач 2 вважає, що через неповну й систематичну несплату Відповідачем орендної плати, передачу в суборенду третім особам орендованого майна без згоди ДКВ ОМР, що в свою чергу є підставою для перерахування орендної плати, він був позбавлений можливості виконувати свої обов'язки щодо забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади.

2.3. Аргументи Третьої особи 2 (Одеська гімназія № 79)

3.2.1. Одеська ЗОШ № 79 зазначила, що рішенням ОМР від 19.07.2023 № 1341-VIII "Про зміну найменувань закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та затвердження статут в закладів у новій редакції" визнано змінення найменування закладу як "Одеська загальноосвітня школа № 79 І-Ш ступенів Одеської міської ради Одеської області" на "Одеська гімназія № 79 Одеської міської ради".

2.3.2. Третя особа 2 звертає увагу на те, що Приморською окружною прокуратурою м. Одеса за результатами опрацювання інформації, наданої в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", були встановлені порушення вимог законодавства України в частині заборони перепрофілювання шкільних навчальний закладів, їх перепідпорядкування, передачі приміщень, відчуження (продажу) землі, майна.

2.3.3. Нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, є власністю територіальної громади міста Одеси, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.12.2007 № САВ № 301028, виданим на підставі рішення виконавчого комітету ОМР від 26.07.2007 № 756.

2.3.4. Одеська гімназія № 79 вказує, що на підставі рішення виконавчого комітету ОМР від 26.09.2013 № 358 за нею 26.12.2016 було зареєстровано право оперативного управління на вищезазначене нерухоме майно.

2.3.5. Третя особа 2 також зазначає, що Відповідач листом від 18.10.2018 № 04 повідомив адміністрацію Одеської ЗОШ № 79 про те що 04.10.2018 на підставі договору оренди № 560/18 він прийняв в користування нежилі будівлі літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544,4 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 на строк до 04.09.2021.

2.3.6. Окрім того, Третя особа 2 зазначає, що на виконання п. 4.2 договору № 560/18 від 04.10.2018 між КУ "ЦФГДЗ та УСО" та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1 від 04.10.2018р. на відшкодування Громадською організацією земельного податку та комунальних платежів.

2.3.7. Одеська гімназія № 79 звертає увагу на те, що враховуючи першочергові потреби навчально - виховного процесу закладу вона неодноразово зверталась до ДКВ ОМР з проханням розглянути питання щодо не продовження з Відповідачем договору № 560/18 від 04.10.2018, а також на те, що у Одеської гімназії № 79 є потреба у використанні спірних приміщень для організації військово-патріотичного виховання учнів в межах курсу школи "Захист Вітчизни".

2.3.8. Крім того, Третя особа 2 вказує, що за період 2019-2022 Відповідач має заборгованість з компенсації комунальних платежів та земельного податку, у зв'язку із чим КУ "ЦФГДЗ та УСО" та адміністрація Одеської ЗОШ № 79 неодноразово зверталась до Відповідача з пропозицією погасити заборгованість, проте відповіді від Відповідача не отримали, заборгованість ним не сплачена.

2.3.9. Одеська гімназія № 79 зауважує, що у липі 2023 прокурорами Приморської окружної прокуратури м. Одеси та працівниками відділу поліції № 2 Одеського районного управління відділення поліції № 1 ГУИП в Одеській області за участю представників ДКВ ОМР та адміністрації Одеської ЗОШ № 79, на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2022 у справі № 522/7829/22, був проведений огляд нежилих будівель літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544,4 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, що орендуються Відповідачем.

2.3.10. В процесі обстеження було встановлено що будівлі літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" були частково захаращені сміттям, виробами з пластмаси та металу, зокрема будівля літ. "Д" розділена на окремі приміщення, в яких містяться вироби з дерева, клітки з живими тваринами, коробки з продовольчими товарами. Виходячи з чого Третя особа 2 вважає що Об'єкт оренди використовується Відповідачем не за призначенням, висвітленим у статутній документації Відповідача, а також не з метою надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом. Крім того, Третя особа 2 звертає увагу на те, що в процесі огляду Об'єкта оренди були виявлені факти передачі Відповідачем орендованого майна третім особам.

2.3.11. Також Одеська гімназія № 79 зазначає, що в умовах воєнного стану в Україні дані нежитлові будівлі та територію бажано використовувати для встановлення мобільного бетонного укриття для можливості функціонування навчально- виховного процесу в закладі.

2.3.12. З огляду на те, що згідно оспорюваного договору нежилі будівлі літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544,4м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, Відповідачем орендуються не з метою надання освітніх послуг учням навчального закладу, а використовуються для господарської діяльності, не пов'язаної з освітнім процесом або обслуговуванням учасників освітнього процесу, Одеська гімназія № 79 вважає, що оспорюваний Прокурором договір оренди разом із додатковими угодами до нього повинен бути визнаний судом недійсним на підставі невідповідності їх положенням законодавства, згідно зі статтями 203, 215 ЦК України

2.4. Аргументи Відповідача (Громадська організація)

Відповідач не погоджується з позовною заявою Прокурора, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з нижчевикладених обставин.

2.4.1. Відповідач вказує, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності, яким займається відповідач, зокрема, є: 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 94.12 Діяльність професійних громадських організацій. При цьому відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Класифікації видів економічної діяльності клас КВЕД 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у. включає: освіту, не обумовлену будь-якими рівнями; академічне навчання; діяльність навчальних центрів, які пропонують курси з корекції (додаткової підготовки з певної дисципліни); діяльність курсів з підвищення професійної кваліфікації; навчання мовам і навичкам спілкування; навчання комп'ютерній грамоті; релігійне навчання. Цей клас також включає: навчання рятувальників на воді; діяльність шкіл виживання; навчання ораторському мистецтву; навчання швидкісному читанню.

2.4.2. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Статуту Громадської організації основною метою її діяльності, зокрема, є: задоволення та захист законних соціальних, економічних, трудових та інших спільних інтересів осіб з інвалідністю і обмеженими фізичними можливостями, а до основних завдань відповідно до п.2.3. Статуту віднесено, зокрема, організація навчання дітей з інвалідністю та обмеженими фізичними можливостями виробництву виробів з металу та збірних конструкцій, оброблення та виготовлення виробів з деревини, столярних та теслярських робіт тощо; сприяння професійній реалізації, отриманню фахових навиків та професійній перепідготовці осіб з інвалідністю і обмеженими можливостями шляхом вільного обміну досвідом, знаннями, спеціалістами та інформацією…

2.4.3. Відповідач зазначає, що членами Громадської організації, згідно п. 4.2 Статуту, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, які визнають Статут організації та сприяють діяльності, що спрямована на досягнення мети і завдань Організації, а також сплатили вступні й членські внески.

2.4.4. Громадська організація ізпосилаючись на приписи ст. 3 Закону України "Про громадські об'єднання" зазначає, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності. Громадські організації вільні у виборі мети та основних напрямків своєї діяльності, самостійно визначають порядок такої діяльності за виключенням пунктів, визначених в статті 4 Закону України "Про громадські об'єднання".

2.4.5. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до його статутних документів його діяльність передбачає надання освітніх та пов'язаних з освітнім процесом послуг з моменту державної реєстрації такої діяльності, а тому на момент укладення спірного договору Відповідач міг звертатись до ДКВ ОМР із заявою про отримання приміщень школи в оренду для надання, зокрема, освітніх послуг, передбачених його Статутом, а саме: для проведення практичних занять та навчальних уроків праці по виготовленню виробів з металу, гіпсу, дерева, сприяння професійної реалізації, отримання спеціальних навиків й професійної перепідготовки осіб з інвалідністю та обмеженими можливостями, популяризації серед молоді робочих професій. З огляду на зміст поданої Відповідачем 02.10.2018 до ДКВ ОМР заяви чітко вбачається, що Громадська організація виявила бажання укласти договір оренди приміщень за адресою м. Одеса, вул. Водопровідна, 13б саме з метою надання освітніх послуг, що не суперечить приписам ст. 80 Закону України "Про освіту".

2.4.6. Відповідач зазначає, що укладений ним з ДКВ ОМР договір оренди № 560/18 від 04.10.2018 не суперечить вимогам законодавства. Передача в оренду об'єкта здійснювалась на підставі Цивільного та Господарських кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу директора ДКВ ОМР № 560 від 04.10.2018 "Про укладення договору оренди нежитлових будівель літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544,4м2, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 (КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області) з Громадською організацією "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" на строк до 04.09.2021 приміщення були передані Орендодавцем Орендарю виключно для розміщення громадської організації інвалідів.

2.4.7. Посилаючись на положення договору № 560/18 від 04.10.2018 та додаткової угоди №1 від 12.10. 2020, Відповідач вказує, що цільовим призначенням оренди є - для розміщення громадської організації, в той же час звертає увагу на те, що він звертався до ДКВ ОМР для укладення договору з метою надання освітніх послуг, оскільки діяльність Громадської організації передбачає надання освітніх послуг, в тому числі включно - надання освітніх послуг за КВЕД 85.59.

2.4.8. В якості підтвердження своєї правової позиції Відповідач посилається на лист ДКВ ОМР № 01 -13/5280 від 09.11.2018, в якому його було повідомлено про укладення договору оренди саме для надання освітніх послуг та який надіслано на адресу ЗОШ №79. Таким чином, на переконання Відповідача, на момент укладення оспорюваного договору оренди та додаткової угоди № 1 до нього сторонами було дотримано вимоги Закону України "Про освіту", підстави для визнання договору та додаткової угоди недійсними на момент укладення були відсутні. Протягом дії договору Відповідач не порушував вимоги закону України "Про освіту" та використовував приміщення за їх цільовим призначенням.

2.4.9. Із посиланням на правову позицію, викладену ВС у своїх постановах від 09.02.2022 у справі 910/6640/21, від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17, від 23.11.2021 у справі № 904/2741/19 , Відповідач вказує що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, як і порушення суб'єктивного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину, а тому з огляду на наведені положення законодавства та практику ВС вважає, що Прокурор, звертаючись із позовною заявою про визнання договору недійсним, має надати докази такої недійсності та порушення сторонами вимог ст. 203 ЦК України саме на момент укладення такого договору.

2.4.10. Як стверджує Відповідач, в порушення вказаних норм законодавства Прокурор зазначив про порушення та надав докази порушення, виявлені лише 22.07.2022, які жодним чином не можуть вказувати на недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені законодавством для укладення таких договорів.

2.4.11. Заперечуючи проти посилання Прокурора в якості підтвердження протиправної поведінки Відповідача на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42022163030000031 від 15.06.2022 р. за ч. 1 ст. 364-1 КК України за фактом зловживання повноваженнями посадовими особами ГО "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо", яке виразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки, що знаходиться поруч з орендованими Відповідачем приміщеннями шляхом встановлення металевого паркану, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, Відповідач вказує на те, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42022163030000031 від 15.06.2022 станом на 16.07.2022 інформація про осіб, яким повідомлено про підозру відсутня.

2.4.12. Окрім того Відповідач звертає увагу на те, що Прокурор в якості доказів протиправної діяльності Громадської організації посилається на протокол огляду, проведеного 22.07.2022 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2022, згідно якому саме на момент обстеження в будівлі виявлено сміття, дитячі пластикові іграшки, вироби з пластмаси та металу, вироби з дерева (дошки, столешниці), раковина з вагами, клітки з живими тваринами (в кількості близько 100 одиниць), мішки з одягом, коробки з продовольчими товарами. Зафіксовано наявність під час огляду невстановлених осіб, докази приналежності вказаних осіб до членів Громадської організації не надано. Проте, Відповідач зауважує, що оглядом не встановлено письмових та речових доказів провадження в орендованих приміщеннях підприємницької діяльності, наприклад договори, квитанції, накладні тощо.

2.4.13. Виходячи з наведеного, Громадська організація вважає надання Прокурором документу з кримінального провадження №42022163030000031 від 15.06.2022 за ч. 1 ст. 364-1 КК України протиправним та таким, що не відповідає вимогам Господарського процесуального законодавства, такий доказ має бути визнаний судом недопустимим.

2.4.14. Також Відповідач звернув увагу на те, що заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодний Д. не включений до числа прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, однак користуючись своїм службовим становищем, надав до позову вибірково один документ з матеріалів кримінального провадження, нехтуючи наданні керівником Відповідача пояснення свідка, додаткові докази та письмові пояснення, які спростовують правильність проведення та даних огляду. За наведених обставин надання Прокурором в порушення вимог КПК та ГПК України одного документу з кримінального провадження, досудове розслідування за яким триває, є протиправним та незаконним, а протокол огляду приміщень за адресою вул. Водопровідна, 13 у м. Одесі за кримінальним провадженням, яке триває, є недопустимим доказом у справі 916/3141/22. Просимо суд під час прийняття рішення у справі відхилити вказаний доказ, як недопустимий.

2.4.15. Окрім наведеного Відповідач переконаний, що протокол огляду, складений 22.07.2022, не може бути доказом недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України, оскільки він фіксує порушення на дату проведення такого огляду, тобто через чотири роки після укладення оспорюваного договору.

2.4.16. Заперечуючи проти надання Прокурором в якості доказу акту обстеження, затвердженого ДКВ ОМР без дати засвідчення та Директором навчального закладу 09.08.2022, Відповідач зауважує, що акт обстеження від 09.08.2022 також не може бути доказом, який підтверджує недійсність договору оренди та додаткових угод на момент їх укладення, оскільки він повторює та містить в собі інформацію, зазначену у протоколі огляду станом на 22.07.2022, а інших актів обстеження протягом дії договору ДКВ ОМР щодо діяльності Громадської організації не складав.

2.4.17. Також із посиланням на норми ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Відповідач вказує на те, що ДКВ ОМР згідно положень вищевказаного закону здійснює контроль за виконанням договору оренди комунального майна, що кореспондується з положеннями укладеного сторонами договору та додаткової угоди. Статутом ДКВ ОМР визначено, що згідно з рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Статутом ДКВ ОМР не передбачено право реалізовувати повноваження як суб'єкта владних повноважень, в тому числі складати акти або інші розпорядчі акти, під час здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

2.4.18. Відповідач стверджує, що повноваження ДКВ ОМР у взаємовідносинах з Громадською організацією за договором оспорюваним договором визначаються на підставі ГК України, ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Договору № 560/18 від 04.10.2018 та додаткової угоди №1 від 12.10.2020. А тому на переконання Відповідача, акт обстеження складений працівниками ДКВ ОМР в рамках виконання договору оренди майна через чотири роки з моменту його укладення договору, не може бути розпорядчим документом суб'єкта владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Договором та додатковою угодою визначено право Департаменту комунальної власності складати листи, в тому числі з питань порушення Орендарем цільового використання майна за договором.

2.4.19. Заперечуючи проти стверджень Прокурора про відсутність доказів надання Громадською організацією Відповідач зазначає, що влітку зазвичай освітній процес не проводиться. Крім того, освітній процес в ЗОШ № 79 з 2020 по теперішній час неодноразово зупинявся. Спершу через спалах короновірусної інфекції навчання школярів відбувалось дистанційно, згодом з 24.02.2022 у зв'язку з початком військової агресії російської федерації, навчання в ЗОШ № 79 відбувається тільки в дистанційному форматі.

2.4.20. Із посиланням на приписи Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Відповідач вказує на те, що зібрання осіб цим Законом під час воєнного стану заборонено, а тому в зв'язку з відсутністю навчального процесу, забороною зібрань під час воєнного стану Громадська організація з 24.02.2022 позбавлена можливості приймати участь в освітній діяльності та виконувати вимоги, поданої нею 04.10.2018 заяви з поважних причин.

2.4.21. Відповідач вказує, що незважаючи на об'єктивні перепони в освітній діяльності, через військову агресію російської федерації, він не займався підприємницькою діяльністю, не здавав приміщення в оренду. В орендованих приміщеннях під час огляду дійсно був деякий безлад та продукти харчування членів організації на випадок окупації міста, однак дані порушення не мають жодного відношення до порушень законодавства на момент укладення оспорюваного договору, а саме станом на 04.10.2018. Як вказує Відповідач після проведення огляду орендованих приміщень та виявлення вищенаведених порушень, 22.08.2022 орендовані приміщення були прибрані та з них вивезені продукти харчування, тобто усунуті виявлені порушення.

2.4.22. Таким чином, Відповідач переконаний, що правова позиція Прокурора в частині визнання оспорюваного договору та додаткової угоди №1 до нього недійсними по справі ґрунтується на доказах, які можуть підтвердити порушення на час проведення огляду 22.07.2022, а не на момент укладення оспорюваного Прокурором договору оренди, вказані Прокурором порушення усунуті Відповідачем після 22.08.2022, а тому є недопустимими та недостовірними доказами у справі.

2.4.23. За наведених обставин, на переконання Відповідача, позовні вимоги Прокурора в частині визнання недійсними договору оренди нежитлових будівель № 560/18 від 04.10.2018 та додаткової угоди №1 від 12.10.2020 не підлягають задоволенню судом.

2.4.24. Щодо вимоги Прокурора про повернення орендованого майна, Відповідач вважає, що вона також не може бути задоволена за наведених вище обставин, оскільки є похідною від вимоги про визнання недійсними договору оренди нежитлових будівель № 560/18 від 04.10.2018 та додаткової угоди №1 від 12.10.2020 до нього.

2.4.25. Окрім того, Відповідач звертає увагу на те, що Прокурор просить повернути Об'єкт оренди балансоутримувачу - КУ "ЦФГДВЗ та УСО", разом з тим, згідно положень додаткової угоди № 1 від 12.10.2020 до договору № 560/18 балансоутримувачем приміщень є Одеська ЗОШ № 79 (п. 3.3 договору у нової редакції). Доказів, що балансоутримувачем Об'єкту оренди на час розгляду справи в суді є КУ "ЦФГДВЗ та УСО" Прокурор не надав.

2.4.26. За таких умов, Відповідач вважає, що позовні вимоги Прокурора в частині повернення майна КУ "ЦФГДВЗ та УСО" не відповідають вимогам додаткової угоди № 1 від 12.10.2020 до договору №560/18.

2.4.27. В частині позовної вимоги Прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 381 439,19 грн та пені у сумі 48 500,86 грн на користь ДКВ ОМР Відповідач не погоджується виходячи з наступного.

2.4.28. Як зазначає Відповідач, після того як йому стало відомо про прийняття ОМР 29.06.2022 рішення № 969-VІІІ "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" він 10.08.2022 звернувся до ДКВ ОМР з заявою про звільнення від сплати за оренду, проте, відповіді на вказану заяву від ДКВ ОМР він не отримав.

2.4.29. Відповідач також звертає увагу на те, що аргументуючи правову позицію щодо незастосування до Громадської організації рішення ОМР № 969-VІІІ від 29.06.2022, ДКВ ОМР в своїх поясненнях послався на пункт 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №483 від 03.06.2020 та на відсутність наказу ДКВ ОМР з приводу звільнення Відповідача від орендної плати.

2.4.30. З даного приводу Відповідач зауважує, що посилання ДКВ ОМР на порушення Громадською організацією строків сплати оренди не заслуговують на увагу, оскільки єдине порушення строків зі сплати орендної плати, яке допустив Відповідач, відбулось саме за період початку бойових дій. Заборгованість Відповідача по орендній платі на 24.02. 2022 становила 22 088,23 грн (розмір місячної орендної плати), яка була сплачена Відповідачем 11.08.2022, що підтверджується наданим ДКВ ОМР розрахунком.

2.4.31. Так само, на переконання Відповідача, не заслуговують на увагу посилання ДКВ ОМР на порушення Відповідачем цільового призначення орендованих приміщень та здача їх в оренду третім особам, що заборонено договором оренди № 560/18 від 04.10.2018, оскільки, як зазначає Відповідач, жодних доказів наведеним порушенням а ні Прокурор, а ні ДКВ ОМР до суду не надав.

2.4.32. Як стверджує Відповідач, положення рішення ОМР № 969-VІІІ від 29.06.2022 не передбачають прийняття ДКВ ОМР або іншою особою додаткових наказів про звільнення Відповідача від орендної плати, не містять посилань на пункт 129- 1 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна", затвердженого Постановою КМУ №483 від 03.06.2020, навпаки, зазначене рішення ОМР є чітким, зрозумілим та передбачає право громадських організацій, зазначених у п. 1 рішення ОМР, бути звільненими від сплати орендної плати.

2.4.33. Відповідач також зауважує, що положення п. 129- 1 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна" не містять інформації щодо застосування його в період військового стану, а тільки "внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди".

2.4.34. На підставі вищевикладеного, Відповідач вважає що заперечення ДКВ ОМР про незастосування до Громадської організації вище наведеного рішення ОМР згідно п. 129-1 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 03.06.2020 №483 є безпідставними, необґрунтованими та незаконними.

2.4.35. Щодо заборгованості по компенсації витрат на комунальні послуги та земельний податок у сумі 144744,02 грн. Відповідач зазначає наступне.

2.4.36. Як вказує Відповідач, в якості підстави для стягнення заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги та земельний податок Прокурор посилається на додаткову угоду (додаток №1 від 04.10.2018р.) до договору оренди №560/18 від 04.10.2018, укладену між КП "ЦФГДЗ та УО" та Громадською організацією, відповідно до якої між комунальною установою та громадською організацією погоджено розрахунок орендної платні та відшкодування комунальних послуг. Проте, згідно додатку №1/1 до оспорюваного договору оренди визначено, що орендна платня, яка підлягає сплаті на розрахунковий рахунок КУ "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ освіти Приморського району м. Одеси", становить 3859,80 грн., а також комунальні послуги 1838,72 грн.

2.4.37. З огляду на наведене Відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення з Громадської організації на користь місцевого бюджету в особі Одеської міської ради заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги та земельний податок у сумі 144 744,02 грн фактично дублює вимогу, яка залишена судом без розгляду, а тому не підлягає задоволенню, оскільки фактично передбачає стягнення боргу на користь КУ "ЦФГДЗ та УО".

2.4.38. Крім того, Відповідач вказує про те, що він звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсними Додаткової угоди (додаток №1 від 04.10.2018) до договору оренди №560/18 від 04.10.2018 та Додатку №1/1. Позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 916/3162/23.

2.4.39. З урахуванням зазначеного, Відповідач вважає, що позовні вимоги Прокурора про стягнення з Громадської організації на користь місцевого бюджету в особі Одеської міської ради заборгованість з відшкодування витрат на комунальні послуги та земельний податок у сумі 144 744,02 грн є незаконними та необґрунтованими та мають бути відхилені судом.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

3.1. До канцелярії Господарського суду Одеської області 22.11.2022 від Прокурора надійшла позовна заява (вх. № 3246/22)

3.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 позовну заяву (вх. № 3246/22) передано на розгляд судді Цісельському О.В.

3.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2022 позовну заяву Прокурора (вх. № 3246/22 від 22.11.2022) залишено без руху та Прокурору встановлений семиденний строк на усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

3.4. До канцелярії Господарського суду Одеської області 19.12.2022 від Прокурора надійшов лист (вх. № 28750/22) разом із доказами усунення недоліків позовної заяви.

3.5. Ухвалою суду від 26.12.2022 позовна заява Прокурора була прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі № 916/3141/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначене на 12:40 год 17.01.2023.

3.6. В підготовчому засіданні 17.01.2023, за усним клопотанням представника Відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 11:40 год 14.02.203.

3.7. В порядку ст. 120 ГПК України 19.01.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час наступного засідання.

3.8. Від Відповідача до канцелярії суду 29.01.2023 надійшов відзив на позов (вх. № 2504/23), який разом із додатками судом був долучений до матеріалів справи.

3.9. Від Прокурора до канцелярії суду 03.02.2023 надійшла відповідь на відзив (вх. № 3547/23), яка разом із додатком судом була долучена до матеріалів справи.

3.10. Відповідач 08.02.2023 подав до канцелярії суду заперечення (вх. № 3985/23) які судом долучені до матеріалів справи.

3.11. Від Позивача 2 (ДКВ ОМР) 12.02.2023 до канцелярії суду були подані письмові пояснення (в. № 4393/23), які судом долучені до матеріалів справи.

3.12. Від Прокурора до канцелярії суду 14.02.2023 надійшли письмові пояснення на заперечення Відповідача (вх. № 4582/23), які судом долучені до матеріалів справи.

3.13. В підготовчому засіданні 14.02.2023 суд заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача постановив протокольну ухвалу якою письмові пояснення Прокурора на заперечення Відповідача (вх. № 4582/23) залишив без розгляду, оскільки ГПК України не передбачено такого виду заяви по суті спору. Окрім цього, у зв'язку із неявкою в засідання представників Позивачів, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 12:20 год 23.02.203.

3.14. В порядку ст. 120 ГПК України 15.02.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час наступного засідання.

3.15. Від Прокурора 22.02.2023 до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 5694/23), стосовно питань, які виникли в підготовчому засіданні. Додаткові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

3.16. В підготовчому засіданні 23.02.2023 судом була проголошена протокольна ухвала про продовження строку підготовчого засідання у справі за ініціативою суду на 30 днів. Окрім цього судом була постановлена ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КУ "ЦФГДЗ та УО", про що після виходу із нарадчої кімнати судом була проголошена вступна та резолютивна частини ухвали. По завершенню підготовчого засідання суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у засіданні до 11:00 год 09.03.2023.

3.17. В порядку ст. 120 ГПК України 01.03.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час наступного засідання.

3.18. В підготовчому засіданні 09.03.2023 судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання у справі № 916/3141/22 та призначення справи до розгляду по суті на 12:20 год 28.03.2023, також судом була визначена резервна дата - 11:40 год 04.04.2023.

3.19. В порядку ст. 120 ГПК України 10.03.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час розгляду справи по суті.

3.20. У зв'язку із надходженням від Південно-західного апеляційного господарського суду ухвали від 13.03.2023 про зобов'язання Господарського суду направити до апеляційної інстанції матеріали справи № 916/3141/22 що унеможливлює подальший розгляд справи, судом 15.03.2023 була постановлена ухвала про зупинення провадження по справі № 916/3141/22, а матеріали справи направлені до Південно-західного апеляційного господарського суду.

3.21. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 про закриття провадження у справі № 916/3141/22 в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КУ "ЦФГДЗ та УО" була скасована, справа № 916/3141/22 була направлена до Господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

3.22. Ухвалою суду від 30.06.2023 провадження у справі № 916/3141/22 було поновлено, судове засідання по суті призначене на 11:00 год 12.07.2023.

3.23. Від Відповідача 11.07.2023 до на електронну пошту суду посвідчені КЕП надійшли: заява про відкладення судового засідання (вх. № 23058/23), у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці, а також заява про залишення позову Прокурора без розгляду (вх. № 23066/23).

3.24. В судовому засіданні 12.07.2023 судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 14:40 год 01.08.2023.

3.25. В порядку ст. 120 ГПК України 12.07.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті.

3.26. В судовому засіданні 01.08.2023 судом, враховуючи неможливість вирішення спору по суті, була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 14:20 год 17.08.2023.

3.27. В порядку ст. 120 ГПК України 02.08.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті.

3.28. Від Позивача 2 до канцелярії суду 15.08.2023 надійшло клопотання (вх. № 27851/23) про розгляд справи за відсутності представника Позивача 2. У клопотанні Позивач 2 зазначив, що позов Прокурора підтримує повністю.

3.29. В судовому засіданні 17.08.2023 судом, враховуючи складність справи, з метою дотримання інтересів всіх учасників спірних правовідносин, з урахуванням розумності строків розгляду справи та балансу інтересів сторін, була проголошена протокольна ухвала про повернення на стадію підготовчого засідання. Також в судовому засіданні судом були постановлені ухвали про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КУ "ЦФГДЗ та УО" та про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивачів - КУ "ЦФГДЗ та УО" та Одеської ЗОШ № 79, про що після виходу із нарадчої кімнати судом були проголошені відповідні вступні та резолютивні частини ухвал, а підготовче засідання було призначене на 12:20 год 07.09.2023.

3.30. Від Третьої особи 2 - Одеської гімназії № 79 30.08.2023 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення (вх. № 29721/23), в яких зокрема, Третя особа 2 повідомила суд про зміну своєї назви. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

3.31. Від Позивача 2 на електронну адресу суду 06.09.2023 надійшли письмові пояснення (вх. № 30742/23), які не підписані КЕП, у зв'язку із чим на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України судом були повернуті без розгляду.

3.32. Від Позивача 2 до канцелярії суду 07.09.2023 були подані письмові пояснення (вх. № 30742/23), які судом долучені до матеріалів справи.

3.33. Того ж дня, через систему "Електронний суд" Відповідач надав заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 30808/23), яка судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

3.34. Прокурором 07.09.2023 до суду була подана заява про уточнення позовних вимог (вх. № 30931/23) в якої Прокурор збільшив розмір позовних вимог в частині стягуваних сум та змінив предмет позову, а саме, просив зобов'язати Відповідача звільнити спірні приміщення та повернути їх власнику - ОМР в особі ДКВ ОМР за актом приймання-передачі. Також Прокурор просив залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Департамент науки та освіти ОМР. Заява судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

3.35. Від Третьої особи 1 - КУ "ЦФГДЗ та УО" до канцелярії суду 11.09.2023 надійшла заява (вх. № 31268/23) в якій були надані пояснення та розрахунок заборгованості Відповідача у загальній сумі 144744, 02 грн. Заява судом долучена до матеріалів справи.

3.36. В підготовчому засіданні 07.09.2023 у зв'язку із неявкою в засідання представників Позивача 1 та Третьої особи 1, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 09:30 год 19.09.203.

3.37. В порядку ст. 120 ГПК України 11.09.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час наступного судового засідання.

3.38. ДКВ ОМР 14.09.2023 надав до канцелярії суду клопотання (вх. № 31880/23) про долучення до матеріалів справи копії розрахунку заборгованості Відповідача з орендної плати. Клопотання прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

3.39. Від Відповідача 18.09.2023 на електронну адресу суду посвідчені КЕП надійшли заперечення (вх. № 32288/23) на письмові пояснення ДКВ ОМР, заперечення (вх. № 32307/23) на клопотання третьої особи 1 про залучення нових доказів у справі та заперечення (вх. № 32310/23) щодо залучення до матеріалів справи заяви щодо уточнення позовних вимог. Клопотання прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

3.40. В підготовчому засіданні 19.09.2023 судом були вислухані пояснення присутніх представників сторін щодо поданих учасниками справи заяв та клопотань і за результатами розгляду яких судом була постановлені протокольні ухвали якими було вирішено: прийняти до розгляду заяву Прокурора про уточнення позовних вимог та розглядати позовні вимоги Прокурора в редакції зазначеної заяви, оскільки вона за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, що відповідає вимогам ГПК України; долучити до матеріалів справи нові розрахунки боргу, подані разом із відповідними клопотаннями ДКВ ОМР та КУ "ЦФГДЗ та УО"; не враховувати подані ДКВ ОМР письмові пояснення від 07.09.2023 (вх. № 30742/23), оскільки вони подані з порушенням приписів ст. 161 ГПК України. Також судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09:30 год 03.10.2023.

3.41. В порядку ст. 120 ГПК України 20.09.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час наступного судового засідання.

3.42. До канцелярії суду 21.09.2023 ДКВ ОМР були надані письмові пояснення (вх. № 31880/23) на заяву Прокурора про уточнення позовних вимог, які судом долучені до матеріалів справи.

3.43. Від Відповідача 25.09.2023 на електронну адресу суду, посвідчений КЕП, надійшов відзив на заяву Прокурора щодо уточнення позовних вимог (вх. № 33242/23), який разом із додатками судом був долучений до матеріалів справи.

3.44. В підготовчому засіданні 03.10.2023 судом була проголошена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 11:40 год 12.10.2023, а також визначена резервна дата - 11:00 год 13.11.2023.

3.45. В порядку ст. 120 ГПК України 04.10.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час розгляду справи по суті.

3.46. Після судового засідання з розгляду справи по суті 12.10.2023, в порядку ст. 120 ГПК України судом 13.10.2023 була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про наступну дату та час розгляду справи по суті.

3.47. Відповідачем через систему "Електронний суд" 10.11.2023 було подано клопотання (вх. № 40878/23), про долучення доказів, в якому він просив суд поновити строк для надання доказів та долучити докази до матеріалів справи.

3.48. В судовому засіданні 13.11.2023 судом було розглянуто клопотання Відповідача про поновлення строку і надання доказів, заслухана думка учасників справи та вирішено клопотання відповідача задовольнити, поновити йому строк для надання доказів, залучити докази закриття кримінального провадження до матеріалів справи. У зв'язку із неможливістю завершити розгляд справи в судовому засіданні з об'єктивних підстав, судом з урахуванням розумних строків розгляду справи була проголошена протокольна ухвала про перерву в розгляді справи до 12:20 год 21.11.2023.

3.49. В порядку ст. 120 ГПК України 14.11.2023 судом була постановлена ухвала, якою відсутні учасники справи були повідомлені про дату та час розгляду справи по суті.

3.50. Прокурором до канцелярії суду 20.11.2023 було подане клопотання (вх. № 42291/23) про долучення до матеріалів справи копії постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження.

3.51. В судовому засіданні 21.11.2023 клопотання прокурора було розглянуто та задоволено, додаткові докази долучені до матеріалів справи. У зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та області повітряної тривоги, судове засідання було перерване, розгляд справи завершений не був.

3.52. В порядку ст. 120 ГПК України 22.11.2023 судом була постановлена ухвала, якою учасники справи були повідомлені про призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 14:20 год 30.11.2023.

3.53. Судове засідання, призначене на 14:20 год 30.11.2023 не відбулося у зв1язку з особливими умовами роботи установи суду, пов'язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП "Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарата суду за № 56 від 30.11.2023.

3.55. В порядку ст. 120 ГПК України 11.12.2023 судом була постановлена ухвала, якою учасники справи були повідомлені про призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 09:40 год 21.12.2023

3.56. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.57. Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

3.58. Прокурор у своєї вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

3.59. Представник Позивача 2- ДКВ ОМР у своєї вступній промові та судових дебатах заявлені Прокурором позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

3.60. Представник Третьої особи 2- Одеської гімназії № 79 у своєї вступній промові та судових дебатах позовні вимоги ОМР підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

3.61. Представник Відповідача - ГО "ОІ "Ініціатива Інфо" у своєї вступній промові та судових дебатах проти позову заперечував повністю, просив у його задоволені відмовити.

3.62. Позивач 1 - ОМР та Третя особа 1 - КУ "ЦФГДЗ та УО" про час та місце розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення електронного листа на їх офіційну електронну адресу та в електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", проте, явку повноважних представників в судові засідання не забезпечили, про поважність неявки суд не повідомили, своєї письмової позиції щодо позовних вимог суду не надали.

3.63. Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.

3.64. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

3.65. Позивач 1 - ОМР та Третя особа 1 - КУ "ЦФГДЗ та УО" належать до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.

3.66. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

3.67. Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

3.68. Отже, Позивача-1 Третю особу-1 належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у розумінні норм ГПК України, оскільки судом вжито достатніх заходів для належного сповіщення останніх.

3.69. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

3.70. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

3.71. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

3.72. Враховуючи належне повідомлення Позивача та Третьої особи 1 про час, дату та місце судових засідань, а також враховуючи розумні строки розгляду справи, суд дійшов висновку про її належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності її представників.

3.73. Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

3.74. В судовому засіданні, 30.09.2021р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, по виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4.Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1 На підставі рішення ОМР № 756 від 26.07.2007 Виконавчим комітетом ОМР 26.12.2007 було видано Свідоцтво про право власності серії САВ № 301028 (т.с.2, а.с. 44) на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 які належать Територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності і в цілому складаються з нежилих будівель літ. "А,А1", "Б", загальною площею 3523,4 м2, складу літ "В", навісу літ "Г", сараю літ "Е", відображених у технічному паспорті від 06.02.2003.

4.2. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССІ № 180174 (т.с.2, а.с.43), виданого КП ОМБТІ та РОН 18.01.2008 право комунальної власності на нежилі будівлі та споруди розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси в особі ОМР, номер запису 804 в книзі 7ог-121.

4.3. На підставі рішення виконкому ОМР № 358 від 26.09.2013 (розміщене на офіційному сайті ОМР (https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/54534/) було закріплено за комунальними навчальними закладами, засновниками яких є Одеська міська рада, право користуватися об'єктами нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Одеси на праві оперативного управління, переліченими у додатку до цього рішення та зобов'язано ДКВ ОМР вжити заходів з реєстрації права оперативного управління нежитловим нерухомим майном за комунальними навчальними закладами Одеської міської ради згідно з п. 1 цього рішення.

4.4. У додатку до рішення виконкому ОМР № 358 від 26.09.2013 визначені заклади, підпорядковані департаменту освіти та науки Одеської міської ради і під п.25 у Приморському районі зазначена Одеська ЗОШ № 79.

4.5. На підставі рішення ОМР від 07.12.2016 за № 1413- VІІ був затверджений Статут Одеської ЗОШ № 79 у нової редакції (т.с.1, а.с. 219-234).

4.6. Пунктом 1.1. Статуту визначено, що Одеська ЗОШ № 79 є комунальним бюджетним загальноосвітнім навчальним закладом, заснованим на власності територіальної громади м. Одеси, який створений відповідно до чинного законодавства України.

4.7. Згідно із п.1.8 Статуту заклад створений з метою забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

4.8. Пунктом 8.2. Статуту ЗОШ № 79 визначено, що майно закладу складають матеріальні та не матеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі закладу або централізованої бухгалтерії.

4.9. Майно закладу не може бути проданим, переданим безоплатно або відчуженим без згоди засновника (п.8.3. Статуту).

4.10. За Одеською ЗОШ № 79 на підставі вищезазначеного рішення виконкому ОМР 26.12.2016 було зареєстровано право оперативного управління нежитловими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 які належать Територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності.

4.11. Громадська організація "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" зареєстрована 02.05.2018 (т.с 1 ,а.с. 123-125).

4.12. Рішенням Загальних зборів Громадської організації, оформленим протоколом 3 2 від 22.06.2018 був затверджений її Статут у нової редакції (т.с.1, а.с. 126-142).

4.13. Пунктом 1.4. Статуту місцезнаходження Громадської організації визначено: 65007, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Водопровідна, 13б.

4.14. Відповідно до п.2.2. Статуту основною метою діяльності визначено: задоволення та захист законних, соціальних, економічних, трудових та інших спільних інтересів осіб з інвалідністю і обмеженими фізичними можливостями.

4.15. Згідно з п.2.3. Статуту основними завданнями організації без мети отримання прибутку, зокрема, є: створення додаткових робочих місць для осіб з інвалідністю і обмеженими фізичними можливостями у сферах виробництва виробів з металу та збірних конструкцій, оброблення та виготовлення виробів з деревини, столярних та теслярських робіт та інш; організація навчання дітей з інвалідністю та обмеженими фізичними можливостями виробництву виробів з металу та збірних конструкцій, оброблення та виготовлення виробів з деревини, столярних та теслярських робіт тощо; сприяння професійній реалізації, отриманню фахових навиків та професійній перепідготовці осіб з інвалідністю та обмеженими можливостями шляхом вільного обміну досвідом, знаннями, спеціалістами та інформацією…

4.16. Для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань організація у встановленому чинним законодавством порядку має право, зокрема, здійснювати в порядку, передбаченому чинним законодавством необхідну підприємницьку діяльність безпосередньо або через створення в порядку, передбаченому законом, юридичних осіб (товариств, підприємств, якщо така діяльність відповідає меті (цілям) організації та сприяє її досягненню (п.п. 3.4.9. Статуту).

4.17. Громадська організація 02.10.2018 звернулась до ДКВ ОМР із заявою (вх. № 01-14/3806), в якій просила передати в оренду нежитлове приміщення площею 540 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13б. У заяві також було зазначене, що приміщення буде використовуватись для проведення практичних занять та навчальних уроків праці по виготовленню виробів з металу, дерева та гіпсу, сприяння професійної реалізації, отримання спеціальних навиків та професійної перепідготовки осіб з інвалідністю і обмеженими можливостями, популяризацією серед молоді робочих професій, строком на 2 роки 11 місяців (т.с.1, а.с. 89).

4.18. ДКВ ОМР 04.10.2018 був виданий наказ за № 560 "Про укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлових будівель літ. В, Д, К, Л, М, Н загальною площею 544, 4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, (ОЗОШ № 79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської обл) з Громадською організацією "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо", відповідно якому вирішено укласти договір оренди нерухомого майна для розміщення громадської організації інвалідів, орендна ставка орендної плати за використання нерухомого майна встановлена у розмірі 1%, 7% терміном на 2 роки 11 місяців та доручено орендному відділу у термін 30 днів укласти з громадською організацією договір оренди (т.с.1, а.с.90, 91).

4.19. Того ж дня між ДКВ ОМР (орендодавець) та Громадською організацією (орендар) був укладений договір оренди № 560/18 нежилого приміщення, відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н", загальною площею 544, 4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, (КУ ОЗОШ № 79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської обл.), далі за текстом - об'єкт оренди (т.с.1, а.с.92-95).

4.21. Пунктом 1.3. договору оренди термін його дії встановлений з 04.10.2018 до 04.09.2021.

4.22. Відповідно до умов п.2.2. договору оренди орендна плата встановлена у розмірі 11 338,65 грн (без урахування ПДВ) за перший, після підписання договору оренди, місяць оренди та є базовою ставкою оренди за місяць.

4.23. У відповідності до п.2.3. договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

4.24. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.2.5. договору).

4.25. Пунктом 4.1 договору встановлено, що об'єкт оренди передається орендарю для розміщення громадської організації інвалідів.

4.26. Договір оренди підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.

4.27. Відповідно до акту приймання-передачі від 04.10.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (т.с.1, а.с.97).

4.28. В якості додатку до договору оренди сторони погодили та підписали розрахунок орендної плати до договору, який затверджений керівником ДКВ ОМР 04.10.2018 (т.с.1, а.с.98).

4.29. Додатком № 1/1 до договору оренди (т.с.1, а. с. 96) є розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг, в якому визначений розмір платежів по відшкодуванню земельного податку та комунальних послуг. Додаток № 1/1 до договору оренди підписаний представниками КУ "ЦФГДЗ та УСО" та Громадської організації.

4.30. Між КУ "ЦФГДЗ та УСО" (балансоутримувач) та Громадською організацією (орендар) 04.10.2018 була укладена додаткова угода до договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 (додаток № 1 до договору оренди), яка є невід'ємною частиною договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 (т.с.1, а.с.103).

4.31. Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, орендар з 04.10.2018 зобов'язався відшкодовувати комунальні послуги та повернення витрат зі спати земельного податку на розрахунковий рахунок КУ "ЦФГДЗ та УСО".

4.32. З метою приведення Договору оренди № 560/15 від 04.10.2018 у відповідність з мінімальним строком оренди, передбаченим ч.3 ст.9 Закону України від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна" 12.10.2020 між ДКВ ОМР та Громадською організацією була укладена Додаткова угода № 1 до договору оренди від 04.10.2018 № 560/18, якою сторони погодили внести зміни у договір оренди, шляхом викладення його в новій редакції, що додається до додаткової угоди (т.с.1, а.с. 104-114).

4.33. Відповідно до п.3.3. нової редакції договору оренди, балансоутримувачем об'єкту оренди визначена КУ Одеська ЗОШ № 79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської обл.

4.34. Підпунктом 7.1. договору (у нової редакції) встановлено, що цільове призначення майна - розміщення громадської організації інвалідів.

4.35. Пунктом 12.2. договору (у нової редакції) визначено, що він діє до 03.10.2023.

4.36. У п. 15 визначені банківські реквізити для сплати орендної плати орендодавцю та зазначено, що інші платежі відповідно до цього договору сплачуються балансоутримувачу, відповідно до виставлених ним рахунків.

4.37. Договір оренди у нової редакції підписаний повноважними представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача без зауважень.

4.38. Указом Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан, який в наступному відповідними указами Президента України продовжувався., останнім продовженням воєнного стану відповідно до указу Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 термін воєнного стану продовжений на 90 діб. На сьогодні воєнний стан є діючим.

4.39. ОМР 29.06.2022 прийняла рішення № 969-VIII відповідно до якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, зокрема, які є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями. На період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку.

4.40. Рішенням ОМР від 19.07.2023 за № 1341-VIII "Про зміну найменувань закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та затвердження статут в закладів у новій редакції" (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/198899/) вирішено змінити найменування закладу як "Одеська загальноосвітня школа № 79 І-Ш ступенів Одеської міської ради Одеської області" на "Одеська гімназія № 79 Одеської міської ради".

4.41. Недотримання вимог законодавства України щодо умов передачі в оренду майна комунального закладу освіти при укладені оспорюваного договору, на переконання Прокурора, порушує інтереси держави в особі Позивачів, що й зумовило його звернення з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

5.1. Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.2. Частина 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.3. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

5.4. Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

5.5. Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

5.6. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

5.7. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак Прокурор, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

5.8. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить Прокурору, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

5.9. Вирішуючи спір, суд має з'ясувати наявність або відсутність порушеного права та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.

Щодо права Прокурора на звернення до суду, суд зазначає наступне.

5.10. Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.11. Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

5.12. За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

5.13. Згідно із ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.14. В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

5.15. Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі "Менчинська проти Росії" № 42454/02,15.01.2009.

5.16. Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує "справедливого балансу між сторонами в справі", при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

5.17. Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони, а це може викликати "відчуття нерівності" у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа "F.W. проти Франції" рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по "Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права"; перелік та зміст рішень а.с.35, Рада Європи 2011).

5.18. Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі "Бацаніна проти Росії" в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність, або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" № 8927/02 від 26.05.2009).

5.19. У даному випадку пасивна поведінка органів місцевого самоврядування, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від вчинення відповідних дій, стала підставою для допуску прокурора до участі у справі, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою захисту інтересів держави.

5.20. У контексті наведеного суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі №912/2385/18 від 26.05.2020, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

5.21. На підтвердження дотримання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором було надано до суду:

- лист Приморської окружної прокуратури м. Одеси від 17.05.2022 за № 52-2496вих-22 на адресу Департаменту освіти та науки ОМР (т.с.1, а.с.71-73);

- лист Департаменту освіти та науки ОМР від 31.05.2022 за № 01-19-4/1210/1286 (т.с1, а.с.74) на адресу Прокурора;

- лист Приморської окружної прокуратури м. Одеси від 30.08.2022 за № 52-5890вих-22 на адресу Юридичного департаменту ОМР (т.с.1, а.с.235-237) в якому Прокурор просив надати інформацію, про вжиті заходи, направлені на контроль стану, напрямків та ефективності використання приміщень, переданих в оренду за оспорюваним договором;

- лист Юридичного департаменту ОМР від 09.09.2022 за № 53-пр/вих (т.с.1, а.с. 238, 239) на адресу Прокурора, в якому зазначено що враховуючи те, що від виконачих органів ОМР не надходила інформація та документи стосовно порушення прав та інтересів територіальної громади м. Одеси під час виконання оспорюваного договору, відповідна позовна робота не проводилась, а також було зазначено що з відповідною позовною заявою до суду має звертатись ДКВ ОМР як сторона договору;

- лист Приморської окружної прокуратури м. Одеси від 29.05.2022 за № 52-4880вих-22 на адресу ДКВ ОМР (т.с.1, а.с.71-73) щодо надання інформації, зокрема, про вжиті заходи, направлені на контроль стану, напрямків та ефективності використання приміщень, переданих в оренду за оспорюваним договором;

- лист ДКВ ОМР від 11.08.222 за № 01-19/897 (т.с.1, а.с. 83-86) на адресу Прокурора, в якому у відповідь на запит зазначено що ДКВ ОМР заходи реагування щодо оспорюваного договору ним не вживались;

5.22. Враховуючи вище наведене, суд вважає хибними доводи Відповідача про необґрунтованість підстав представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивачів у даній справі.

Щодо позовних вимог про визнання оспорюваного договору недійсним та повернення об'єкту оренди, суд дійшов наступних висновків.

5.23. Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

5.24. Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

5.25. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.23. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.26. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

5.27. Також до актів цивільного законодавства відносяться постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

5.28. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначена положеннями Закону України "Про освіту".

5.29. Так, ст. 1 Закону України "Про освіту" (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення оспорюваного Прокурором договору оренди) визначено, що освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

5.30. За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

5.31. Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

5.32. У частині 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" визначено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

5.33. Частиною 6 згаданої вище статті встановлено, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.

5.34. Стаття 81 Закону України "Про освіту" визначає, зокрема, що державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати: спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність; утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки; утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти; розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання; професійно-практичну підготовку; запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо; здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти та здобувачів освіти. Передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

5.35. Доказів укладання Відповідачем договору про державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки матеріали справи не містять.

5.36. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССІ № 180174 (т.с.2, а.с.43), виданого КП ОМБТІ та РОН 18.01.2008 право комунальної власності на нежилі будівлі та споруди розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси в особі ОМР, номер запису 804 в книзі 7ог-121.

5.37. За Одеською ЗОШ № 79 на підставі рішення виконкому ОМР № 358 від 26.09.2013 (https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/54534/) 26.12.2016 було зареєстровано право оперативного управління нежитловими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 які належать Територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності. Наведеного учасники справи у встанвленому законом порядку не спорстували.

5.38. У відповідності до змісту норм ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту", а також положень п.8.1., 8.2. Статуту Одеської ЗОШ № 79 до об'єктів освіти комунального навчального закладу, належить увесь комплекс нерухомого майна комунальної власності переданий навчальному закладу в опретаивне управління, зокрема, усі будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання комунальної власності, що перебуває в оперативному управлінні Одеської ЗОШ № 79.

5.39. Об'єкт оренди за оспорюваним прокурором договором оренди - це окремо розташовані нежилі будівлі загальною площею 544,4 м2, які розташовані на території Одеської ЗОШ № 79 за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 відноситься до об'єктів освіти навчального закладу комунальної форми власності.

5.40. Законодавство про освіту, яке було чинним на момент укладання оспорюваного прокурором договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 хоча й передбачало можливість використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі в якості вкладу в спільну діяльність або в рамках державно-приватного партнерства, проте, водночас забороняло передачу в оренду приватному партнеру нерухомого майна державного або комунального закладу освіти.

5.41. Проте, як встановлено судом, безпосередньо умови оспорюваного Прокурором договору оренди від 04.10.2018 не містять положень про взаємодію Громадської організації з Одеською ЗОШ № 79 з питань навчально-виховного процесу щодо надання учням навчального закладу освітніх послуг.

5.42. Оскільки згідно з пунктом 8.1 Статуту Одеської ЗОШ № 79 майно цього навчального закладу є комунальною власністю, то стосовно цього майна діє передбачена Законом України "Про освіту" заборона надання його в оренду і в рамках договорів державно-приватного партнерства.

5.43. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту норм ч.4 та ч.6 ст.80 та ч.2 та ч.6 ст.81 Закону України "Про освіту" (в редакції, як на час укладання оспорюваного прокурором договору оренди № 560/18 від 04.10.2018, так і на час укладання додаткових угод до цього договору, зокрема щодо викладення оспорюваного договору оренди у нової редакції), суд дійшов висновку про те, що нежилі будівлі, які становлять матеріально-технічну базу Одеської гімназії № 79 як закладу освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а тому можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому, само по собі невикористання навчальним закладом вказаних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального закладу не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.

5.44. З 19.01.2019 набрала чинності нова редакція частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", згідно з якою об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

5.45. Статтею 22 Закону України "Про освіту" передбачено, що, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

5.46. Права та обов'язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, може мати також громадська організація у випадку, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Громадська організація, освітня діяльність якого не є основним видом його діяльності, втрачає права та обов'язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

5.47. Навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 р. № 653).

5.48. Як встановлено судом у п. 1.1. Статуту Громадської організації, це організація інвалідів, яка об'єднує на добровільній основі громадян з інвалідністю та обмеженими фізичними можливостями, а також здорових громадян, що бажають допомогти своєю участю в роботі організації.

5.49. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання" Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

5.50. Згідно із пп. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право, зокрема, бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тощо.

5.51. Відповідно до п.2.2. Статуту Громадської організації основною метою її діяльності є задоволення та захист законних соціальних, економічних, трудових та інших спільних інтересів осіб з інвалідністю і обмеженими фізичними можливостями..

5.52. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.с. 3, а. с. 27-32) Громадська організація "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" 02.05.2018 була зареєстрована як громадська організація; 03.07.2018 відбулась державна реєстрація змін у найменуванні юридичної особи та у меті діяльності установи; 04.10.2018 відбулась державна реєстрація змін до видів економічної діяльності юридичної особи; 29.09.2012 відбулась державна реєстрація змін кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

5.53. З матеріалів справи вбачається, до видів економічної діяльності Громадської організації, серед іншого, віднесено: 94.99 діяльність інших громадських організацій, н.а.і.у. (основний вид діяльності); 85.59. інші види освіти, н.в.і.у., тощо.

5.54. Наказом Держспоживстандарту України за № 457 від 11.10.2010 прийнято та надано чинності з 01.01.2012 Національному класифікатору України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", яким були затверджені види (класи) економічної діяльності.

5.55. Так відповідно до КВЕД ДК 009:2010 клас 85.59. інші види освіти, н.в.і.у. включає наступні види економічної діяльності: освіту, не обумовлену будь-якими рівнями; академічне навчання; навчальні центри, які пропонують курси корекції; курси підвищення професійної кваліфікації4; навчання мовам та навичкам спілкування; навчання комп'ютерної грамоти; релігійне навчання; навчання рятувальників на воді; діяльність шкіл виживання; навчання ораторському мистецтву; навчання швидкісному читанню.

5.56. Проте, як вбачається з опису цього класу він не включає: програми грамотності для дорослих, (КВЕД 85.20); загальну середню освіту (КВЕД 85.3); технічну та середню професійну освіту (КВЕД 85.32) та вищу освіту (КВЕД 85.4).

5.57. Враховуючи викладе, вбачається, що навчально-виховний процес закладів середньої освіти (до яких віднесено Одеську ЗОШ № 79) та діяльність громадської організації мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на учнів навчального закладу.

5.58. В свою чергу, матеріали справи не містять, а Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не надав суду належних та допустимих доказів того, що на момент укладення оспорюваного договору він здійснював освітню діяльність, яка б зумовила можливість отримати нежилі будівлі Одеської ЗОШ № 79 в оренду на умовах, визначених ст. 80 Закону України "Про освіту", а саме, наявності у штатному розкладі педагогічних працівників або викладачів або наявності цивільно-правових договорів з особами, які відповідно до законодавства України про освітню діяльність, можуть надавати учням Одеської ЗОШ № 79 освітні послуги.

5.59. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що Відповідач не відноситься до суб'єктів освітньої діяльності, а його діяльність на час укладення оспорюваного договору не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, а отже не пов'язана з освітнім процесом.

5.60. Також, матеріалами справи не доведено того, що надання Об'єкту оренди під розміщення Відповідача мало своїм наслідком надання освітніх послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

5.61. Таким чином, в порушення вимог законодавства про освіту, чинного як на час укладання оспорюваного Прокурором договору оренди № 560/18 від 04.10.2018, так і на час укладання додаткових угод до цього договору, нерухоме майно комунального закладу освіти, який фінансується з за рахунок місцевого бюджету, було передано Відповідачеві для використання не за його цільовим призначенням, а з метою розміщення громадської організації.

5.62. При розгляді справи не спростовано того, що Відповідач є громадською організацією основним видом діяльності якої є діяльність інших громадських організацій.

5.63. Судом також встановлено, що умови оспорюваного Прокурором договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 не містять положень про взаємодію Відповідача та Одеської гімназії № 79 у справі з питань навчально-виховного процесу, зокрема, щодо надання учням навчального закладу можливості отримання від Відповідача будь-яких навчальних послуг у приміщеннях, що надані в оренду Відповідачу.

5.64. Відповідач не відноситься до суб'єктів освітньої діяльності, а його діяльність не спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію саме освітнього процесу, а отже не пов'язана з наданням освітніх послуг.

5.65. Так, у справі відсутні будь-які докази того, що на момент укладення та в період дії оспорюваного Прокурором договору оренди, Відповідач надавав Одеській ЗОШ № 79 на підставі вказаного договору або будь якого іншого договору освітні послуги, які не можуть бути забезпечені самим навчальним закладом та які безпосередньо пов'язані з забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу (учнів або слухачів Третьої особи 2).

5.66. Зміна умов договору в період його дії, об'єктивно, не має юридичного значення і не впливає на можливість визнання договору недійсним з підстав недодержання сторонами договору в момент укладання договору вимог законодавства. У відповідності до положень ст.215 Цивільного кодексу України при вирішенні судом питання щодо визнання правочину (зокрема, договору) недійсним, суд повинен надати правову оцінку додержання сторонами договору вимог закону (відповідності положень та умов договору вимогам закону), саме, на момент укладення договору.

5.67. Аналогічна правова позиція щодо використання об'єктів нерухомості навчальних закладів державної та комунальної власності також викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 № 923/1169/20, від 03.05.2018 у справі № 902/215/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1610/16, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17.

5.68. Згідно з висновками суду касаційної інстанції у наведених постановах, об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на державній або комунальній власності не підлягають приватизації і використанню не за призначенням, тобто, якщо їх мета використання не для навчального та наукового процесу, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

5.69. З урахуванням правової позиції Верховного суду та з огляду на те, що положеннями законодавства України, яке регулює орендні відносини державного та комунального майна закладів освіти, чинного на час укладання оспорюваного Прокурором договору, встановлено заборону на передання в оренду приміщень закладів освіти для їхнього використання не за цільовим призначенням, а в даному випадку судом встановлено, що приміщення передані в платне користування не для їх використання в навчально-виховному процесі, суд дійшов висновку, що оспорюваний Прокурором договір оренди не відповідає нормам ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", що згідно з ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним разом зі всіма додатками до нього, оскільки вони є невід'ємною частиною оспорюваного договору.

5.70. Відповідно до частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.71. Виходячи з того, що власником нерухомого майна Одеської гімназії № 79 яке розташоване загальною площею 544, 4 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, є територіальна громада м. Одеси в особі Позивача 1 - ОМР, суд вважає, що позовна вимога Прокурора про зобов'язання Відповідача звільнити та повернути спірні нерухомі будівлі комунального навчального закладу Позивачеві в особі його виконавчого органу - ДКВ ОМР, який в силу своїх повноважень має право розпоряджатися спірним нерухомим майном, у зв'язку з визнанням (як наслідок визнання) недійсним договору оренди, є обґрунтованою та узгоджується з положеннями законодавства України про освіту.

5.72. Отже, враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог Прокурора в частині визнання договору оренди недійсним, суд вважає, що також підлягає задоволенню і позов Прокурора в частині зобов'язання Відповідача звільнити та повернути нежитлові приміщення літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" Одеської загальноосвітньої школи № 79 І-ІІІ ступенів ОМР, площею 544,4 м2, вартістю 2307000,00 грн, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, згідно договору оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018, що належить до комунальної власності ОМР в особі ДКВ ОМР за актом приймання-передачі.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь ДКВ ОМР заборгованості з орендної плати та пені суд дійшов наступних висновків.

5.73. Як вбачається зі змісту позовної вимоги, Прокурор прагне стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 381439,19 грн та пеню у розмірі 48500,86 грн посилаючись на порушення умов договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 станом на 05.09.2023.

5.74. Проте суд звертає увагу на те що з підстав наведених вище, суд дійшов висновку що договір оренди № 560/18 від 04.10.2018, укладений між Відповідачем та ДКВ ОМР всуперечь приписам Закону України "Про освіту" є недійсним.

5.75. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

5.76. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

5.77. Як встановлено судом, а учасниками справи не заперечувалось, у Відповідача станом на 24.02.2022 рахувалась заборгованість зі сплати за користування майном закладу освіти комунальної власності у розмірі 22 088, 63 грн і яка, як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленого ДКВ ОМР (т.с. 5, а.с. 3), була сплачена Відповідачем у 11.08.2022 у повному обсязі.

5.78. У зв'язку із запровадженням в України 24.02.2023 воєнного стану ОМР 29.06.2022 було прийнято рішення № 969-VIII відповідно до якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, зокрема, які є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями. На період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку.

5.79. Отже, з системного аналізу положень наведеного рішення ОМР та враховуючи те, що Відповідач відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання" відноситься до громадських об'єднань (є громадською організацією), суд дійшов висновку, що він починаючи був звільнений від оплати оренди починаючи з моменту запровадження в Україні воєнного стану, а саме з 04.02.2022.

5.80. Посилання ДКВ ОМР на те, що ним не приймалося рішення про звільнення Відповідача від орендної плати, що зміни у оспорюваний договір оренди в частині розміру орендної плати не вносились, судом вважаються хибними, оскільки в силу імперативної норми ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади і не потребують будь-якого наступного схвалення або підтвердження. Натомість, наведеною нормою Закону визначено, що за невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації несуть встановлену законом відповідальність.

5.81. Виходячи з вище зазначеного, суд дійшов до висновку що позовна вимога Прокурора про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 381439,19 грн та пені у розмірі 48500,86 грн на користь ДКВ ОМР задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь місцевого бюджету в особі ОМР заборгованості з відшкодування витрат з комунальних платежів та земельного податку суд зазначає наступне.

5.82. Правовідносини, щодо відшкодування Відповідачем витрат з комунальних платежів та земельного податку, врегульовані Додатковою угодою до договору оренди № 560/18 від 04.10.2018, яка є додатком № 1 до зазначеного договору.

5.83. Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

5.84. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.85. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

5.86. Як вбачається з матеріалів справи сторонами зазначеної додаткової угоди є Відповідач та Третя особа 1 - КУ "ЦФГДЗ та УСО".

5.87. В силу приписів ст. 526 ЦК України виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.88. Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди № 560/18, а Додаткова угода до договору оренди № 560/18 від 04.10.2018 є додатком № 1 до нього і є невід'ємною частиною договору оренди, то в силу визнання судом оспорюваного Прокурором договору оренди недійсним, зазначена додаткова угода також є недійсною, як його невід'ємна частина.

5.89. Також судом відхиляються як хибні, посилання Прокурора на те що оскільки ОМР є засновником КУ "ЦФГДЗ та УСО", що ДКВ ОМР є виконавчим органом ОМР, підзвітним та підконтрольним ОМР та є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері утримання закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а тому, слід стягнути з Відповідача заборгованість з відшкодування послуг з комунальних платежів та сплати земельного податку на користь саме місцевого бюджету в особі ОМР.

5.90. Як встановено судом, балансоутримувачем комунального майна, переданого за оспорюваним Прокурором договором оренди, є Одеська гімназія № 79, отже суд вважає, що обов'язок зі сплати комунальних платежів та земельного податку в силу приписів законодавства, зокрема, Наказу ФДМУ від 05.09.2023 № 1576 "Про затвердження Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю" покладено саме на балансоутримувача - Одеську гімназію № 79, виходячи з чого суд дійшов висновку, що Відповідач повинен сплатити заборгованість з відшкодування комунальних витрат за користування майном навчального закладу та земельного податку Одеській гімназії № 79 як балансоутримувачу спірного майна. Проте, така позовна вимога Прокурором не заявлена, а суд в силу норм процесуального законодавства позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог.

5.91. Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що у позовній вимогі Прокурора позовної вимоги про стягнення на користь місцевого бюджету в особі ОМР заборгованості з відшкодування витрат з комунальних платежів та земельного податку слід відмовити, як неналежно обґрунтованій та недоведеній належними та допустимими доказами.

5.92. Суд вважає за важливо звернути увагу на те, що при вирішені даного спору слід надати оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу до Конвенції, які з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

5.93. Так у статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97/ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.94. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23..01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

5.95. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

5.96. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

5.97. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

5.98. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

5.99. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що втручання держави в особі Прокурора у мирне володіння Відповідачем спірним майном, є законним, пропорційним і при цьому дотриманий необхідний баланс.

5.100. Водночас Суд зауважує, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

5.101. Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

5.102. Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.103. Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

5.104. У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

5.105. Відповідно до приписів ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.106. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5.107. Як встановлено судом, на час укладення оспорюваного Прокурором договору оренди і в подальшому Відповідач не надавав будь-які освітні послуги, не був закладом освіти, а тому не мав законного права отримувати нежилі приміщення Одеської ЗОЩ № 79 в оренду, що призвело до укладання незаконного договору та позбавило заклад освіти самостійно використовувати майно навчального закладу комунальної власності в освітньої діяльності.

5.108. Також суд звертає увагу на те, що зазначення у п.2.3. Статуту Відповідача про те, що його основними завданнями без мети отримання прибутку, є організація навчання дітей з інвалідністю та обмеженими фізичними можливостями виробництву виробів з металу та збірних конструкцій, оброблення та виготовлення виробів з деревини, столярних та теслярських робіт тощо; сприяння професійній реалізації, отриманню фахових навиків та професійній перепідготовці осіб з інвалідністю та обмеженими можливостями шляхом вільного обміну досвідом, знаннями, спеціалістами та інформацією не є належними доказами того, що Відповідач на момент укладання оспорюваного договору надавав освітні послуги, набув статус закладу освіти. Натомість, вид економічної діяльності Відповідача, 85.59. інші види освіти, н.в.і.у., на якій він посилається, не може бути застосований при використанні нежилих будівель Одеської ЗОШ № 79, оскільки не відповідає меті створення навчального закладу, визначеній у п.1.8 Статуту навчального закладу, а саме, забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

5.109. З урахуванням неведеного, суд відхиляє доводи Відповідача що на момент укладення оспорюваного договору він мав всі законні підстави на оренду комунального майна навчального закладу, виходячи із зазначеного в його Статуті виду економічної діяльності - 85.59. інші види освіти, н.в.і.у..

5.110. Так само судом відхиляються аргументи Відповідача, щодо розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/3162/23 за його позовом до ДКВ ОМР про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 (додаток № 1 до договору № 560/18 від 04.10.2018) та додатку № 1/1 до цього ж договору, оскільки, по перше, позов Відповідачем по справі № 916/3162/23 був поданий після відкриття провадження у справі № 916/3141/22, по друге, рішення прийняте по справі № 916/3162/23 на час розгляду цієї справи не набрало законної сили.

5.111. Інші доводи та аргументи учасників справи були досліджені та оцінені судом, проте не спростовують висновків, до яких дійшов суд при розгляді цієї справи.

5.112. Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.113. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.114. Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоячою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

5.115. Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Прокурором вимоги є частково законними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

5.116. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 грн. слід стягнути з Відповідача на користь прокуратури Одеської області пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст ст 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код 26302595) та Громадською організацією "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" (вул. Водопровідна, 13Б, м. Одеса, 65007, код 42102541).

3. Зобов'язати Громадську організацію "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" (вул. Водопровідна, 13Б, м. Одеса, 65007,код 42102541) звільнити нежитлове приміщення літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" Одеської загальноосвітньої школи № 79 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради, площею 544,4 м2, вартістю 2 307 000, 00 грн, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, № 13, згідно договору оренди нежилого приміщення № 560/18 від 04.10.2018, що належить до комунальної власності Одеської міської ради, та повернути нежитлове приміщення літ. "В", "Д", "К", "Л", "М", "Н" власнику - Одеській міській раді (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код 26597691) в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код 26302595) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Громадської організації "Організація інвалідів "Ініціатива Інфо" (вул. Водопровідна, 13Б, м. Одеса, 65007,код 42102541) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65062, код 03528552) судовий збір в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення буде складено 29.12.2023.

Суддя О.В. Цісельський