Єдиний унікальний номер 448/900/23
Провадження № 3/448/556/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП,
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , не з'явився,
його захисник-адвокат Володимир ДЯКІВ (ордер серії ВС №1220463), не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи та їх юридична кваліфікація:
ОСОБА_3 , 24 травня 2023 року о 05 год. 28 хв. в м.Мостиська, по вул. Я.Мудрого, 105, Яворівського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом.
Він же, ОСОБА_3 , того таки дня та часу, керуючи зазначеним вище транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, демонстрував поведінку, що не відповідає обстановці та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правова кваліфікація діяння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:
Дії водія ОСОБА_4 , кваліфіковано, як порушення вимоги п.2.4 та 8.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 122-2 КУпАП, і п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою судді матеріали справ за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП, були об'єднані в одне провадження, єдиний унікальний номер 448/900/23; провадження №3/448/556/23.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 , в судові засідання не з'являвся, його інтереси представляє адвокат Дяків В.
Правова позиція сторони захисту:
Захисник ОСОБА_4 , - адвокат Дяків В., в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності, не подав. На попередніх судових засіданнях просив суд закрити провадження у справі відносно свого підзахисного за частиною 1 статті 130 КУпАП, - на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. При цьому покликалася на наступні обставини, а саме: його підзахисний свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не визнає, оскільки стверджує, що поліцейськими були допущені суттєві і грубі порушення при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння і складення протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого такий протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення. Підсумовуючи усе це в сукупності, вважає, що є вагомі підстави для закриття провадження по справі щодо його підзахисного ОСОБА_4 , за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-1 КУпАП, то його підзахисний провину в такому також заперечує, оскільки обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення є надуманими, і нічим об'єктивно не підтверджені. Просив провадження за ч.1 ст.122-2 КУпАП, на підставі ст.38 КУпАП, закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Письмові докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №045940 від 24 травня 2023р., як засіб процесуальної фіксації події вказує, що протокольно була зафіксована подія, а саме: 24 травня 2023 року о 05 год. 28 хв. в м.Мостиська, по вул. Я.Мудрого, 105, Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом.
- протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №045939 від 24 травня 2023р., як засіб процесуальної фіксації події вказує, що протокольно була зафіксована подія, а саме: 24 травня 2023 року о 05 год. 28 хв. в м.Мостиська, по вул. Я.Мудрого, 105, Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, демонстрував поведінку, що не відповідає обстановці та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Показання технічних засобів, що мають функції відеозапису:
- здійснений відеозапис на боді камеру поліцейськими та камерою встановленою у автомобілі екіпажу патрульної поліції, який прибув на місце події, процесуальних дій щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, містить наступні відомості:
- запис диску DVD-R: 24.05.2023 року поліцейські патрулювали відрізок дороги М-11 «Львів-Шегині» (навпроти АЗС «WOG»). Близько 05.28 год. вказаного дня по вищевказаній дорозі на великій швидкості рухався транспортний засіб - автомобіль марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 ; на вимогу працівників поліції такий не здійснив зупинку; надалі, працівники поліції наздогнали транспортний засіб у м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, 105, Яворівського району Львівської області; поліцейські пропонують водію даного ТЗ пройти огляд на виявлення стану сп'яніння із застосуванням газоаналізатора «Drager»; водій ОСОБА_3 , відмовився від проходження огляду за допомогою вказаного приладу; надалі такому водію запропоновано пройти огляд у медичному закладі, однак водій ОСОБА_3 ігнорує пропозицію поліцейської та продовжує заперечувати факт керування автомобілем. На запитання поліцейського, щодо того чи буде ОСОБА_3 , проходити огляд на виявлення стану сп'яніння в медичному закладі, водій відповів, «що ні». Відповідно після з'ясування думки ОСОБА_4 , на такого були складені спірні адміністративні протоколи.
ІІІ. Оцінка суду:
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Згідно зі статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Національне законодавство:
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливим.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Згідно статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з положеннями Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Зі змісту переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівники поліції патрулювали ділянку дороги М-11 «Львів-Шегині». Надалі такі намагались зупинити транспортний засіб, котрий рухався на великій швидкості, як згодом стало під керуванням водія ОСОБА_5 . Коли вже даний транспортний засіб наздогнали у м.Мостиська, по вул. Я.Мудрого, Яворівського району, то водієві запропонували декілька раз пройти огляд на стан сп'яніння як за допомогою алкотестеру «Drager», так і в медичному закладі, від чого водій ОСОБА_3 щораз відмовлявся. Наслідки такої відмовити теж було неодноразово роз'яснено.
Зафіксовані на відео дії та слова водія ОСОБА_4 , вказують на те, що особа перебуває в стані експресивної поведінки та казуїстики, намагається спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності своїми вчинками.
Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
З відеозапису встановлено, що водію ОСОБА_6 , поліцейським неодноразово наголошувалось те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто йому було відомо про поставлене у провину правопорушення, а також наслідки відмови від проходження такого огляду.
Щодо записів, що долучені до матеріалів справи, які відображають події, котрі мали місце 24.05.2023 року у м.Мостиська Яворівського району Львівської області, за участю водія ОСОБА_4 , то такі зафіксовані у хронологічній послідовності. На відеозаписах зафіксовано відмову водія від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, неодноразового пропонування пройти огляд (на місці зупинки т/з, в медичному закладі), роз'яснення прав, наслідків відмови і до повідомлення про складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Ніким не заперечується той факт, що події, які зафіксовані вищевказаними відеозаписами, відбувалися в дійсності. Відеозапис події, яка відбувалась 24.05.2023 року у ранковий час за участю ОСОБА_4 , також містить інформацію про те, що працівники поліції повідомили останньому про здійснення відео фіксації згідно Закону України «Про Національну поліцію».
Суддя вважає відеозапис відповідним п.5 розділу ІІ вказаної Інструкції, зокрема відеозапис є чітким, послідовним, фактично повно відтворює весь перебіг подій, всіх відповідних учасників цих подій, як і їх дії. Підстав стверджувати, що цей доказ є недопустимим доказом у справі, як то зазначає адвокат в запереченнях, судом не встановлено.
Вказаний відеозапис повністю узгоджується з іншими доказами, в т.ч. з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Посилання захисника на відсутність процесу складання адміністративного протоколу, за допомогою відеозапису, то таке не має процесуального значення для правової кваліфікації дій правопорушника та стороною захисту не доведено, яким чином відсутність даного відео може порушувати право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів та не обґрунтована необхідність встановлення цих даних під час судового розгляду.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Суд ставить під сумнів твердження адвоката Дяківа В., про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 не керував транспортним засобом, надавши їм критичну оцінку, оскільки така версія подій спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів та свідчить про намагання винної особи уникнути відповідальність за вчинене правопорушення.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_3 , дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
За пунктом 1.3.Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Отже, враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівником поліції вимог статей 254, 255, 256 КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, пропонування пройти огляд на стан сп'яніння та фіксація відмови водія ОСОБА_4 , від нього були проведені працівниками поліції з дотриманням процедури, суддя, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_4 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Суддя, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 , «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених статтею 247 КУпАП, на чому наполягала, суддя не вбачає.
Мотиви надання доказам по справі змістовної, а не формальної оцінки.
Стаття 252 КУпАП встановлює на рівні закону такий критерій оцінки доказів, як правосвідомість.
Правосвідомість є іманентним явищем формується емпіричним шляхом, зокрема з суспільної думки, висновків авторитетних правників.
Доцільним є у даній справі як грань призми правосвідомості використати тези праці науковці про судовий розсуд, а саме: є переконання, що суспільство не може досягти верховенства права без певної міри розсуду суду. Право без розсуду зрештою обертається на свавілля.
Сучасне суспільство визнає судовий розсуд не лише щодо встановлення фактів, а й щодо застосування права до цих фактів. Вимога гнучкості для забезпечення індивідуалізації рішень вже припускає надання суддям права на розсуд. Тлумачення норми права завжди залишає місце для розсуду.
На думку головуючого, суд, як соціальний інститут, має відповідати запиту суспільства на справедливість. Правовий пуризм (надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом) щодо оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.
Змістовне, розширювальне тлумачення закону у даній справі було здійснене з дотриманням конвенційних гарантій особи, яка притягається до відповідальності. Судове провадження щодо нього було повним, всебічним, справедливим, із оцінкою всіх аргументів захисту. Висновок щодо його винуватості, на переконання суду, не залишає місця сумнівам.
Розглянуте в даній справі правопорушення у суспільній свідомості давно втратило значення дрібного адміністративного делікту роками тригером до посилення санкції за ч.1 ст.130 КУпАП були резонансні дорожньо-транспортні пригоди з постраждалими.
Однак, суворість санкції не є вирішальною для забезпечення суспільної безпеки, якщо процедурні норми не забезпечують її невідворотнє застосування до винуватця.
Позитивним конвенційним обов'язком держави є забезпечення права на життя та безпеку громадян шляхом впровадження ефективних правових процедур. Саме тому, на думку суду, діяння, передбачене наразі складом ст.130 КУпАП підлягає криміналізації законодавцем санкції кримінального кодексу та сучасна, відпрацьована, ефективна кримінально-правова процедура матимуть позитивний вплив на безпеку дорожнього руху.
Самостійне обстоювання «стороною обвинувачення і стороною захисту» їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом забезпечить як інтерес суспільства щодо ефективної протидії правопорушенням так і право особи, яка притягається до відповідальності, на захист.
Суд спілкується з суспільством через свої рішення. Судові рішення можуть і мають бути предметом суспільної дискусії.
ІV. Накладення адміністративного стягнення:
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статей 34 та 35 КУпАП, не встановлено.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина ОСОБА_4 , до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.
Майновий стан правопорушника враховується при застосуванні адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія). При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до водія ОСОБА_4 , адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.
Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Щодо вчинення ОСОБА_7 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, то суд з даного приводу зазначає наступне.
ОСОБА_3 , 24 травня 2023 року о 05 год. 28 хв. в м.Мостиська, по вул. Я.Мудрого, 105, Яворівського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Ford Galaxi», реєстр.номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Як зазначено в частинах 1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 122-2 КУпАП визначено, що невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, - передбачає адміністративну відповідальність.
У частині 2 статті 38 КУпАП зазначено, - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв'язку з цим тлумачення положень частини другої статті 38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.
Так, у справі «Волков проти України» (Оlеksаndr Vоlкov vs.Ukraine) рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.» (§§137, 139).
Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз'ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див.: ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukosv vs. Russia, §571).
У пункті 7 статті 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому є доказом у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_7 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №045940 від 24.05.2023р., іншими документами, доданими до протоколу.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_4 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП - невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Як вбачається із матеріалів справи відносно ОСОБА_4 , складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП, - 24.05.2023 року, за події, котрі мали місце того ж таки дня.
Надалі, вказана адміністративна справа неодноразово була призначена до судового розгляду, однак кожного разу мало місце відкладення у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на час розгляду справи в суді, минули законодавчо встановлені строки, впродовж яких можливе накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , за ч.1 ст.122-2 КУпАП підлягає закриттю.
V. Вирішення долі судових витрат:
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 122-2 ч.1, 130 ч.1, 245, 251, 283-285, 287-289 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП, однак, провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Визнати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно частини першої статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Стягнути з ОСОБА_8 , в дохід Держави 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Юрій БІЛОУС