ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №500/7324/23
01 січня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.10.2023 №192350007583 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 30.01.1984 серія НОМЕР_1 у Лановецькій "Райсільсьгоспхімії" з 14.05.1985 по 17.07.2002, періоди роботи з 1980, 1981, 1998, 1999, 2000, 2002, 2003 в Приватному агропромисловому підприємстві "Білка"; період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.2023 позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як батьку, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку згідно з абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши пакет необхідних документів.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подана заява відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого від 19.10.2023 №192350007583 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки мати дитини з інвалідністю скористалася правом на одержання пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.
Ухвалою суду від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
27.11.2023 до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що 13.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як батьку, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку згідно з абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення №192350007583 від 19.10.2023 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком.
Вік позивача - 60 років 3 місяці 8 днів. Загальний страховий стаж - 17 років 16 місяць.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років;
Таким чином, необхідний пенсійний вік для позивача становить 55 років, необхідний страховий стаж - 20 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не може бути зараховано:
- період роботи в колгоспі з 1980 по 1981 рік, оскільки в довідці від 15.08.2023 №509/06-06, виданій трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області відсутнє по батькові;
- період з 14.05.1985 по 17.07.2002, оскільки в записі прийому на роботу наявне виправлення, яке не завірене належним чином, а згідно акту перевірки довідок від 31.07.2023 №463-06-06 та №464/06-06, виданих трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, за 1986, та 1989 роки по батькові особи зазначено не повністю (" ОСОБА_2 " замість вірного " ОСОБА_3 "); довідка про заробітну плату від 27.09.2022 №581/06-06, видана трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, не підтверджена первинними документами;
- період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 згідно з довідкою від 03.07.2023 №261, виданою Лановецьким відділом соціального забезпечення, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у пенсійного органу відсутні правові підстави для зарахування вказаних періодів до стажу позивача.
З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04.12.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 29.12.2023 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування заперечення вказує, що 13.10.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення дострокової пенсії за віком як батькові особи з інвалідністю з дитинства, а саме ОСОБА_4 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності від 19.10.2023 №192350007583 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком згідно статті 115 Закону №1058-IV, оскільки матері особи з інвалідністю з дитинства достроково призначено пенсію.
Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дитини-інваліда з дитинства) є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 .
Звертає увагу суду, що ОСОБА_5 , являється матір'ю особи з інвалідністю з дитинства, з 07.11.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В даному випадку мати ОСОБА_5 використала право на призначення пенсії (незалежно від виду пенсії) до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Чинним законодавством передбачено зменшення пенсійного віку тільки одному з батьків, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовило у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
Страховий стаж позивача становить 17 років 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
До страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:
з 1980 по 1981 рік в колгоспі згідно архівної довідки від 15.08.2023 №509/06-06 виданої трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про кількість відпрацьованих людиноднів та заробітну плату, оскільки вказано особу ОСОБА_6 (по батькові не зазначено);
з 14.05.1985 по 17.07.2002, оскільки в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 30.01.1984 в записі прийому на роботу наявне виправлення, яке не завірене належним чином. Крім того в акті перевірки від 29.09.2023 №1900-1103-1/4724 складеного за результатами перевірки довідок від 31.07.2023 №463/06-06 та №464/06-06 виданих трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про заробітну плату за 1985, 1986-1990 роки вказано особу ОСОБА_1 , (по батькові вказано не вірно):
з 01.01.2007 по 17.07.2010 період догляду за дитиною згідно довідки від 03.07.2023 №261 виданої Лановецьким відділом соціального забезпечення №2 управління соціального захисту населення, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також у відзиві відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду.
Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.
За приписами частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною сьомою наведеної статті встановлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи та питання, які підлягають вирішенню при ухваленні рішення відповідно до статті 244 КАС України, вирішуються судом незалежно від порядку розгляду справи, пояснення сторін у судовому засіданні не є доказами у справі, суд, керуючись приписами частини шостої статті 262 КАС України, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України.
Крім цього матеріали справи містять всі необхідні для розгляду справи заяви сторін по суті справи та додані до них докази.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
13.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як батьку, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку згідно з абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішення якого від 19.10.2023 за №192350007583 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі з 1980 по 1981 рік, оскільки в довідці від 15.08.2023 №509/06-06, виданій трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області відсутнє по батькові особи;
- період з 14.05.1985 по 17.07.2002, оскільки в записі прийому на роботу наявне виправлення, яке не завірене належним чином, а згідно акту перевірки довідок від 31.07.2023 №463-06-06 та №464/06-06, виданих трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, за 1986, та 1989 роки по батькові особи зазначено не повністю ( ОСОБА_7 ); довідка про заробітну плату від 27.09.2022 №581/06-06, видана трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, не підтверджена первинними документами;
- період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 згідно з довідкою від 03.07.2023 №261, виданою Лановецьким відділом соціального забезпечення, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також додатково зазначено, що оскільки мати дитини з інвалідністю скористалась правом на отримання пенсії, право на пенсію заявника відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.10.2023.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01 січня 2004 року, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IVвстановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 26 Закону 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.
Водночас пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Тобто, за пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV дострокова пенсія за віком призначається одному з батьків за вибором матері у випадку досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу.
Як видно зі змісту спірного рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.10.2023 №192350007583 страховий стаж позивача становить 17 років 16 днів, оскільки за доданими до заяви від 13.10.2023 документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі з 1980 по 1981 рік, оскільки в довідці від 15.08.2023 №509/06-06, виданій трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області відсутнє по батькові особи;
- період з 14.05.1985 по 17.07.2002, оскільки в записі прийому на роботу наявне виправлення, яке не завірене належним чином, а згідно акту перевірки довідок від 31.07.2023 №463-06-06 та №464/06-06, виданих трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, за 1986, та 1989 роки по батькові особи зазначено не повністю ( ОСОБА_7 ); довідка про заробітну плату від 27.09.2022 №581/06-06, видана трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області, не підтверджена первинними документами;
- період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 згідно з довідкою від 03.07.2023 №261, виданою Лановецьким відділом соціального забезпечення, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Так періоди роботи позивача з 14.05.1985 по 17.07.2002 не зараховано до страхового стажу, оскільки в записі прийому на роботу наявне виправлення, яке не завірене належним чином.
Згідно записів №№6-7 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.01.1984, копія якої долучена до матеріалів справи, позивач 14.02. (зроблена відмітка виправленому на 05 вірити) 1985 прийнятий в Лановецьке райоб'єднання "Сільхозхімія" в автопарк водієм третього класу згідно наказу №44-к від 14.02 (виправлене на 05) 1985 та 17.07.2002 звільнений з роботи за згодою сторін по ст.36 п.1 КЗпП України (наказ №21 від 17.07.2002). Також відмічено, що час роботи з 12 серпня 1991 по 10 листопада 1992 року не зараховується в загальний і безперервний стаж (наказ №32 від 12.11.1992)
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що неправильно здійснено запис в трудову книжку позивача не може бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Також аналогічно не може підставою неврахування період роботи позивача в колгоспі з 1980 по 1981 рік, оскільки в довідці від 15.08.2023 №509/06-06, виданій трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області відсутнє по батькові особи.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Щодо періоду догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 згідно з довідкою від 03.07.2023 №261, виданою Лановецьким відділом соціального забезпечення, який не зарахований через відсутність відомостей про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то суд вважає, що позивач не несе відповідальності за сплату страхових внесків.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно записів в медичній картці амбулаторного хворого від 04.08.1993 має медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Дитина перебувала на інвалідності з 28.07.1995. Дане захворювання до досягнення шестирічного віку віднесено до переліку медичних показань наказ Міністерства охорони здоров'я України №454/471/516 від 08.11.2001 "Переліку медичних показань, які дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років". (висновок ЛКК №17 від 06.10.2023 Лановецької міської лікарні.
Згідно акту депутата Лановецької міської ради Кременецького району тернопільської області від 02.10.2023 ОСОБА_8 , складеного в присутності та зі слів сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 дійсно здійснював виховання (догляд, утримання) дочки ОСОБА_4 , дитини інваліда до шестирічного віку, а в подальшому до шістнадцятирічного та вісімнадцятирічного віку.
Довідками від 03.07.2023 №261 від 18.08.2023 №303, виданих Лановецьким відділом соціального забезпечення №2 Управління соціального захисту населення Кременецької районної військової адміністрації підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на обліку і одержував допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю з 01.01.2007 по 17.07.2010, а також мав право на встановлення надбавки по догляду за дитиною-інвалідом від 6 до 18 років згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" терміном з 30.06.2005 по 31.12.2006.
За вказаний період сплачені страхові внески що підтверджується відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, долучених до матеріалів справи.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу.
Щодо твердження відповідачів про відсутність у позивача права на отримання пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки мати дитини з інвалідністю скористалась правом на отримання пенсії, то судом враховано наступне.
Як слідує з матеріалів справи мати дитини-інваліда ОСОБА_5 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років з 2006 року, тому делегувала своє дострокове право на пенсію за віком батьку дитини з інвалідністю, що підтверджується її заявою від 12.10.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином судом встановлено, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини з інвалідністю не використала, надавши письмову згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові батькові дитини з інвалідністю, який здійснював її виховання.
Абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Аналогічний правовий висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
При цьому, суд зазначає, що ні Закон №1058-IV, ні Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), не визначають таку підставу для відмови у призначенні пенсії, як використання права на призначення пенсії дружиною або ж відсутність інформації щодо оформлення пенсійної виплати матері дитині з інвалідністю.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області безпідставно відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення, а тому рішення від 19.10.2023 №192350007583 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 13.10.2023, зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 30.01.1984 серія НОМЕР_1 у Лановецькому райоб'єднанні "Райсільсьгоспхімії" з 14.05.1985 по 17.07.2002, період роботи в колгоспі з 1980 по 1981 рік, період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010 підлягають задоволенню.
При цьому судом враховано, що позивачем не надано доказів не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 1998, 1999, 2000, 2002, 2003 в Приватному агропромисловому підприємстві "Білка".
За положеннями статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи за 1998, 1999, 2000, 2002, 2003 в Приватному агропромисловому підприємстві "Білка" задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то суд враховує таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №43 від 07.11.2023.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (частина третя статті 139 КАС України)
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.10.2023 №192350007583 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно записів трудової книжки від 30.01.1984 серія НОМЕР_1 у Лановецькому райоб'єднанні "Райсільсьгоспхімії" з 14.05.1985 по 17.07.2002, період роботи в колгоспі з 1980 по 1981 рік, період догляду за дитиною інвалідом з 01.01.2007 по 17.07.2010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 01 січня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код ЄДРПОУ: 21318350).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.