Справа № 308/19815/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що з відповідачем одружилась 04.07.2014 року. Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського РУЮ у м. Київ, актовий запис №525.
Від даного шлюбу у подружжя народилася малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні ОСОБА_2 .
Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем ОСОБА_2 не склалося через відсутність на сьогодення взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання доньки. Враховуючи вищевказані обставини, подальше сумісне життя, примирення та збереження сім'ї з Відповідачем є неможливим і суперечитиме її інтересам.
Шлюб розривають вперше. Суперечок про місце проживання доньки і розподіл спільного майна немає.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 04.07.2014 року між нею та ОСОБА_2 розірвати та залишити проживати разом з батьком малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити та розглянути справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання надав заяву, згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі. Також просить розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви зокрема, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з оригіналу свідоцтва серії НОМЕР_1 від 04.07.2014 року про шлюб, 04.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського РУЮ у м. Київ, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за № 525.
За час шлюбу у подружжя народилася малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Встановлено, що спір між батьками про визначення місця проживання дитини врегульовано.
За спільною згодою батьків ОСОБА_3 буде проживати разом з батьком - ОСОБА_2 .
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка та відповідач наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що сімейне життя між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не склалося через різні погляди на сімейне життя.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, приймаючи до уваги також те, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід розірвати.
Що стосується позовної вимоги про залишення проживання малолітньої дитини разом з батьком, то вказана вимога також підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що спір між батьками про визначення місця проживання дитини врегульовано, остання перебуває на утриманні батька - ОСОБА_2 та подружжям досягнуто спільної згоди щодо проживання малолітньої дитини разом з останнім.
Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 536, 80 грн. та на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути ОСОБА_1 з державного бюджету, п'ятдесят відсотків сплаченого, згідно квитанції № 9323-8489-9132-9445 від 13.11.2023 року, судового збору, що становить - 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву - задоволити.
Шлюб, укладений 04.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Київ, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за № 525 - розірвати.
Неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити проживати разом з батьком ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 % сплаченого останньою судового збору у розмірі 536,80 грн. та на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 01.01.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк