Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
29 грудня 2023 року Справа №200/7477/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
25 грудня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 22 грудня 2023 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267 про розмір грошового забезпечення за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 пенсії відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в п. п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно зі ст. 55 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсії за минулий час, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а навела висновок про те, що норми ст. 87 Закону № 1788, ст. 46 Закону № 1058 і ст. ст. 51, 55 Закону № 2262 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, норми пенсійного законодавства, які стосуються необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонеру суми пенсії, стосуються саме нарахованих сум пенсії за минулий час, які не виплачені з вини пенсійного органу.
31 березня 2021 року Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України.
В цій постанові Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такі висновки:
«[…]
20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
[…]
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
[…]
27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
[…]
32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
33. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
35. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
[…]
41. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
45. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
[…]».
12 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 380/1907/23 про непоширення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС, на правовідносини щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних вповноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особами, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
В постанові від 12 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такий висновок:
«[…]
59. З огляду на наведене Судова палата в цій справі вважає правильною правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 520/11178/2020 і доходить висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі № 380/14933/22.
60. Керуючись зазначеними раніше мотивами під час розгляду цієї справи, Судова палата формулює такий правовий висновок:
Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
[…]».
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом актуальними є такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо строків звернення до суду:
1. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу;
2. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262;
3. позов про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсії може бути пред'явлений в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Спірні правовідносини виникли щодо дій ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про розмір грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року.
Отже, до спірних правовідносин належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, визначений абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Відомості комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» свідчать про таке.
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмові в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 1267 від 11 травня 2021 року, виданої станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію на підставі довідки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267, виданої станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку.
25 жовтня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/10864/21, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, а саме:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецької області щодо неперерахування розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 11 травня 2021 року № 1267, складеної Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області станом на 05 березня 2019 року;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки від 11 травня 2021 року № 1267 про розмір грошового забезпечення, складеної Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Під час розгляду справи № 200/10864/21, серед іншого, суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в мотивувальній частині рішення від 25 жовтня 2021 року:
«[…]
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2011 року отримує пенсію за вислугу років, призначеної відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебуває на обліку у відповідача.
Так, згідно протоколу за пенсійною справою 0504009087 (МНС) від 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 з військовим званням - підполковник, посадою - начальник сектору цивільного захисту управління МНС в м. Слов'янську ГУМНС України в Донецькій області, встановлено основний розмір пенсії 56% грошового забезпечення (вислуга років 22 (календ. 12)) в розмірі 1 469,55 грн, грошове забезпечення для обчислення пенсії складається з посадового окладу - 1 150,00 грн, оклад за військове звання - 130,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 35 відсотків - 448,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 26,8% - 896,19 грн.
Після призначення пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом неодноразово було здійснено перерахунок пенсії.
Так, зокрема, на виконання вимог постанови КМУ № 103 та постанови КМУ № 704 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 21 березня 2018 року № 472, з розрахунку основного розміру пенсії 56% грошового забезпечення (вислуга років 22) в розмірі 5 497,24 грн, з яких грошове забезпечення для обчислення пенсії складається з посадового окладу - 5 360,00 грн, окладу за військове звання 1 410,00 грн, процентної надбавки за вислугу років 45% - 3 046,50 грн.
На підставі рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 щодо проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Головного управління Пенсійного фонду України 11 травня 2021 року надіслано довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05 березня 2019 року, яка отримана відповідачем 17 травня 2021 року.
Згідно з вказаною довідкою грошове забезпечення становить 16 868,75 грн, що складається з: посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військове звання (підполковник) - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років 45% - 3 046,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 50% - 4 908,25 грн, премія 40% - 2 144,00 грн.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі вище вказаної довідки, відповідач листом від 31 травня 2021 року повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.
Нездійснення відповідачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267 стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
[…]».
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/10964/21 набрало законної сили на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року.
Таким чином, щонайпізніше наприкінці жовтня 2021 року - на початку листопада 2021 року після отримання рішення суду у справі № 200/10864/21 ОСОБА_1 мало бути достеменно відомо про те, що з 01 січня 2018 року ГУ ПФУ в Донецькій області провело перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років із сум грошового забезпечення, у складі якого не враховані додаткові види грошового забезпечення.
Щонайпізніше в травні 2021 року ОСОБА_1 повинен був дізнатися про те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області видало довідку про розмір грошового забезпечення від 11 травня 2021 року № 1267, оскільки в травні 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про перерахунок пенсії на підставі цієї довідки, а після отримання листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 31 травня 2021 року позивач повинен був дізнатися про відмову пенсійного органу в проведенні перерахунку пенсії на підставі цієї довідки. (Ці обставини встановлені таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/10864/21).
Отже, про порушення своїх прав внаслідок відмови ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок пенсії на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267 про розмір грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися ще у травні 2021 року.
При цьому ГУ ПФУ в Донецькій області взагалі не вбачало правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до вказаної довідки, а не відмовляло у проведенні перерахунку з певної дати. Однак, отримавши лист відповідача від 31 травня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, вимог, які б стосувалися перерахунку пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року позивач не заявляв.
Суд зауважує, що неодноразові звернення ОСОБА_1 до суду з позовами про оскарження рішень, дій та бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області, пов'язаних з перерахунком його пенсії (№№ 200/8281/21, 200/9499/21, 200/2534/23, 200/6748/23), дозволяють дійти висновку про те, що позивач виявляв зацікавленість щодо правильності перерахунку його пенсії та був обізнаний щодо дати проведення перерахунку, відсоткового розміру пенсії, складових грошового забезпечення, які враховані під час обчислення її основного розміру, тощо.
Між тим, до жовтня 2023 року ОСОБА_1 не порушував питання щодо проведення перерахунку пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11 травня 2021 року № 1267 про розмір грошового забезпечення.
Лише 10 жовтня 2023 року представник позивача звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, до якої додала довідку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267. Однак у проведенні такого перерахунку ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило листом від 13 листопада 2023 року № 22457-20860/А-02/8-0500/23.
До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 22 грудня 2023 року, про що свідчить дата формування та підписання цього документа в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 13 листопада 2023 року № 22457-20860/А-02/8-0500/23 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вичиняти дії щодо реалізації свого права на перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення і в даному випадку ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через два роки після отримання довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267.
Варто відзначити, що з моменту отримання довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 11 травня 2021 року № 1267 позивач неодноразово звертався як до пенсійного органу, так і до суду за захистом свого права на належне пенсійне забезпечення, однак до жовтня 2023 року питання перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до цієї довідки не порушував.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічні висновки наведені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974, від 27 січня 2021 року у справі № 160/4284/19, від 30 червня 2021 року у справі № 591/6056/16-а та інших.
Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 420/8355/22, на які покликається позивач, не підлягають застосуванню при вирішенні питання про дотримання ним строку звернення до суду, оскільки ці висновки сформульовані за інших фактичних обставин. (У справі № 420/8355/22 спірні правовідносини виникли щодо виплати пенсії громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за межі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не надав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, що передбачено ч. 1 ст. 169 КАС.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС, ухвалою від 27 грудня 2023 року вона була залишена без руху з наданням позивачу десятиденного строку з дня отримання цієї ухвали засобами електронного зв'язку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала від 27 грудня 2023 року доставлена в електронний кабінет користувача ЄСІТС «Електронний суд» - Єрьоміної В.А., яка є представником позивача, 27 грудня 2023 року о 23:28.
Додатково ухвала від 20 грудня 2023 року надіслана на електронну адресу представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена в позовній заяві.
28 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А. про поновлення строку звернення до суду.
При вирішенні питання про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлення цього строку суд виходить з такого.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ст. 44 КАС передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Наведеними положеннями КАС чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Процесуальний закон вимагає від учасника справи, який пропустив визначений законом процесуальний строк для вчинення певної процесуальної дії, подання заяви про поновлення такого строку та подання доказів поважності причин його пропуску.
При цьому суд не наділений повноваженням замість позивача визначати причини пропуску строку звернення до суду і, самостійно визначивши такі причини, надавати оцінку їх поважності.
Суд зауважує, що в заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодної причини, яка унеможливила або істотно ускладнила своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Натомість представник позивача стверджувала, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо перерахунку пенсії, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин спеціальних строків, визначених ст. 46 Закону № 1058 та ст. 55 Закону № 2262.
Суд вже надав оцінку аргументам позивача (його представника) щодо можливості застосування до спірних правовідносин норм ст. 46 Закону № 1058 та ст. 55 Закону № 2262, що знайшло відображення в мотивувальній частині ухвали від 20 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу позивача (його представника) на те, що спірні правовідносини у справі № 200/7477/23 не пов'язані з оскарженням бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахований, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу; також спірні правовідносини не стосуються оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Як наслідок, відсутні підстави для висновку, що цей позов може бути пред'явлений до суду без обмеження будь-яким строком.
Предметом спору є оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсії, а тому такий позов може бути пред'явлений в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Також в заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача покликалася на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16 жовтня 2023 року у справі № 200/18159/21, проте суд зауважує, що Закон № 2262 не пов'язує виникнення у особи права на перерахунок пенсії з судовою практикою чи її зміною.
З приводу твердження представника позивача про безумовну наявність порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом, а також про те, що у разі відмови у відкритті провадження це право залишиться не захищеним на рівні національного судочинства, що матиме наслідком порушення принципу верховенства права, суд зазначає наступне.
Наявність у особи порушеного права, яке потребує судового захисту, не звільняє її від обов'язку дотримуватися визначеного КАС порядку звернення до суду.
Вимоги процесуального закону є сталими, чіткими і зрозумілими, в тому числі в частині строку звернення до суду та наслідків його пропуску. До того ж при зверненні до суду з цим позовом позивач користувався професійною правничою допомогою адвоката.
Однак всупереч приписам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС разом з позовною заявою ОСОБА_1 не подав заяву про поновлення строку звернення до суду та не надав докази поважності причин його пропуску.
Це слугувало підставою для залишення позовної заяви без руху та надання ОСОБА_1 можливості усунути недоліки позовної заяви, в тому числі шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Проте можливістю реалізувати таке право позивач не скористався.
В заяві від 28 грудня 2023 року представник позивача не навела жодної причини, яка об'єктивно унеможливила або істотно ускладнило своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом і могла б бути визнана судом поважною; до заяви не додані докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, які полягали у її невідповідності вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС, а саме не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску такого строку, а також не надав докази поважності причин його пропуску.
З заявою про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви не звертався.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
П. 1 ч. 4 ст. 169 КАС установлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч. 6 ст. 169 КАС про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Отже, наявні передбачені ч. 2 ст. 123, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС для повернення позовної заяви.
При цьому повернення позовної заяви є наслідком поведінки самого позивача (його представника), а не перешкоджанням йому в доступі до правосуддя з боку суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122, ч. ч. 1, 2 ст. 123, ч. 6 ст. 161, п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. ст. 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалила:
1. У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
3. Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що:
- повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом;
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повне судове рішення складено 29 грудня 2023 року.
Суддя Т.О. Кравченко