Справа № 570/3616/23
Номер провадження 2/570/972/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Остапчук Л.В.
за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне за правилами загального позовного провадження
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
У зв'язку з тим, що вона після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємицею за законом спадкового майна, яке складається із права на земельну частку (пай), розташовану на території Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яке належало померлій на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії РВ № 0246964, виданого на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 21.09.1998 року № 783, який зареєстрований в Книзі Реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18 лютого 2000 року за № 2218, спадщину позивачка прийняла, оскільки від спадкового майна не відмовилася і у березні 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Деренька Р.І. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадкове майно, однак у видачі такого їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавиці, а тому з метою оформлення спадкових прав, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить визнати за нею право на вищезгадане спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті матері.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином.
Представник позивачки, адвокат Чоланюк С.Ю., в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі позивачки та його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить позов задоволити.
Представник відповідача - Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з'явився. Від сільського голови Олійника М. до суду надійшла заява, в якій він просить слухати справу у відсутності представника сільської ради за наявними в матеріалах справи документами.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе провести слухання справи у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського районного управління юстиції.
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай) розташовану на території Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яке належало померлій на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії РВ № 0246964, виданого на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 21.09.1998 року № 783, який зареєстрований в Книзі Реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18 лютого 2000 року за № 2218, про що зазначено в листі ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 29 березня 2023 року № 29-17-0.2-1799/2-23.
Після смерті матері, ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренька Р.І. із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину і нотаріусом була заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 номер 25/2023, у Спадковому реєстрі номер 70373066, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 71750736 від 10.03.2023 року, а також матеріалами самої спадкової справи.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що заяву про те, що вона прийняла спадщину і просила видати свідоцтво про право на спадщину подала лише позивачка ОСОБА_2 . В цій заяві зазначено, що інших спадкоємців немає.
Попри це, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачкою не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 квітня 2023 року № 49/02-31.
Згідно довідки Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 60 від 07.03.2023 року, ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно зі ст.526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже такі відносини спадкування мають регулюватися відповідними правилами Цивільного кодексу України (1963 року).
У відповідності до ст.524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом
Згідно ст.530 ЦК України 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брат і сестра померлого, а також дід та бабка померлого, як з боку батька ,так і з боку матері (друга черга).
З положень ст.549 Цивільного кодексу України (в редакції Закону, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, який помер, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс України 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК України 1963 року спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема проживання і використання особистого майна спадкодавця спадкоємцем протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) зазначено, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.24 зазначеної постанови, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до статті 1 Закону України № 899-ІУ від 05 червня 2003 року "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Таким чином, у суду не виникло сумніву, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 дійсно належало право на земельну частку (пай) на підставі виданого їй Сертифікату на земельну частку (пай). Спору стосовно розподілу спадкового майна не було і немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 , заведеної приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дереньком Р.І. № 25/2023 від 10 березня 2023 року. На даний час склалася ситуація, за якої позивачка ОСОБА_3 , змушена звернутися до суду для визнання права на земельну частку (пай), оскільки, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, належним чином оформити свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_2 та отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса не може.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушення права позивачки, за захистом якого спрямоване її звернення до суду, позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а тому підлягає до задоволення.
Оскільки позивачка у своєму позові просила залишити судові витрати за собою, суд вважає за можливе розподіл судових витрат не здійснювати.
Керуючись ст.ст.76, 78, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.524, 526, 530, 549 ЦК України 1963 року, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом - задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право на земельну частку (пай), розташовану на території Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 27 квітня 2000 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач - Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, що знаходиться за адресою: пл.В.Плютинського, № 1, с.Зоря, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387220.
Суддя Остапчук Л.В.