ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/7109/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області код ЄДРПОУ 09537606, місцезнаходження: 80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 24 (далі - відповідач; Золочівський РТЦК та СП), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області (по стройовій частині) №81 від 24.03.2023 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 та зарахування ОСОБА_1 у Золочівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області;
- зобов'язати Золочівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області розглянути питання щодо надання відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації за статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Ухвалою від 10.04.2022 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 11.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є педагогічним працівником (викладачем) закладу загальної середньої освіти у закладі фахової передвищої освіти, що є його основним місцем роботи на 1,3 ставки. Відтак на педагогічних працівників не поширюється вимога про наявність вченого звання та/або наукового ступеня, оскільки такі не зобов'язані займатися науковою діяльністю, а поширюється умова про працевлаштування за основним місцем роботи та не менш як на 0,75 ставки. Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, що вказує на протиправність оскарженого наказу в частині призову позивача на військову службу та зарахування його у Золочівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав підтвердження наявності ступеня вченого звання та/або наукового ступеня, чим відповідно не підтвердив право на відстрочку відповідно до абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Відтак оскаржений наказ є правомірним, а позовні вимоги безпідставними.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 01.01.2012 переведений у Відокремлений структурний підрозділ Технологічний коледж НУ “Львівська політехніка” (далі - Технологічний коледж) на посаду викладача.
Довідкою директора Технологічного коледжу від 24.03.2023 №45 підтверджено, що позивач дійсно працює у Технологічному коледжі за основним місцем роботи на педагогічній посаді - викладача циклової комісії математико-природничих дисциплін з передбаченим педагогічним навантаженням на 2022/2023 н.р. - 946 год., (1,3 ставки) у сфері загальної середньої освіти.
24.03.2023 начальник Золочівського РТЦК та СП Львівської області прийняв наказ №81 (по стройовій частині), яким вирішив здійснити призов 24.03.2023 резервістів військового оперативного резерву першої черги та військовозобов'язаних запасу у Золочівський РТЦК та СП Львівської області, зокрема, позивача.
Листом від 24.03.2023 №1596 відповідач на заяву позивача щодо надання відстрочки від призову по загальній мобілізації повідомив про те, що позивач надав довідку від 14.03.2023 №39, згідно з якою він дійсно працює у Технологічному коледжі, проте документів щодо вченого звання та/або наукового ступеня не надав. Відтак право користування відстрочкою від призову під час загальної мобілізації на нього не поширюється.
Вважаючи наказ відповідача від 24.03.2023 №81 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Стаття 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VIII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 389-VIII) визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
- у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.03.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 07.02.2023 № 8419.
Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні існував правовий режим воєнного стану.
Понятійний апарат Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (частина п'ята статті 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-IX, продовжено з 19.02.2023 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні тривала загальна мобілізація, яка, в частині призову, полягала у призові військовозобов'язаних, резервістів.
Як встановив суд, оскарженим наказом здійснено призов резервістів військового оперативного резерву першої черги та військовозобов'язаних запасу у Золочівський РТЦК та СП Львівської області, зокрема, позивача.
Надаючи оцінку аргументам позивача щодо протиправності оскарженого наказу, у зв'язку з наявністю у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації, суд зазначає таке.
Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульоване статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, згідно з якою призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Логічне тлумачення наведеного положення статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” дає підстави для висновку про те, що під час мобілізації не підлягають призову:
1) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, за умови що вони працюють у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
2) педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють у закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Суд наголошує на тому, що ці умовні групи є самостійними, у зв'язку з чим, педагогічний працівник закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти не підлягає призову під час мобілізації незалежно від наявності у нього вченого звання та/або наукового ступеня, при цьому, за умови що він працює у таких закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Як встановив суд, позивач станом на момент прийняття оскарженого наказу працював у Технологічному коледжі за основним місцем роботи на педагогічній посаді - викладача циклової комісії математико-природничих дисциплін з передбаченим педагогічним навантаженням на 2022/2023 н.р. - 946 год., (1,3 ставки) у сфері загальної середньої освіти.
Додатково, суд зазначає, що відповідно до листа директора Технологічного коледжу від 27.03.2023 №74 Технологічний коледж надає повну загальну середню освіту згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 01.02.2022 №64/0/5-22 і надання загальної середньої освіти відноситься до основного виду діяльності Технологічного коледжу відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2021.
У матеріалах справи наявне вказане розпорядження Львівської обласної державної адміністрації “Про видачу ліцензії на провадження освітньої діяльності Національному університету “Львівська політехніка” від 01.02.2022 №64/0/5-22, згідно з яким голова обласної адміністрації зобов'язав видати ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти (надання повної загальної середньої освіти) Національному університету “Львівська політехніка” (для Відокремленого структурного підрозділу “Технологічний фаховий коледж Національного університету “Львівська політехніка”) ліцензованим обсягом 800 осіб.
Суд зауважує, що відповідач не заперечив того факту, що позивач є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти у закладі фахової передвищої освіти, що є його основним місцем роботи на 1,3 ставки. Звідси, відсутність у позивача вченого звання та/або наукового ступеня не є підставою для позбавлення його права на відстрочку від призову під час мобілізації.
Зважаючи на викладені обставини та висновки, суд вважає, що оскаржений наказ прийнятий всупереч вимогам статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме положенню, яке передбачає, що не підлягають призову під час мобілізації педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють у закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Отже, суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого наказу критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005).
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд наголошує на тому, що неправильне тлумачення відповідачем статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” призвело до ненадання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.
Беручи до уваги викладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути питання щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області від 24.03.2023 №81 (по стройовій частині) в частині здійснення призову ОСОБА_1 у Золочівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області.
Зобов'язати Золочівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Золочівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області (код ЄДРПОУ 09537606, місцезнаходження: 80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 24) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.