ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 року м. Ужгород№ 260/7834/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , в якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 різниці пенсії за минулий час (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 01.04.2019 р. по 31.12.2021 р. у розмірі 144 769.62 грн.; 2) Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму 144 769,62 грн., як різницю пенсії за минулий час (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 01.04.2019 р. по 31.12.2021 р.; 3) Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму 9 900,00 грн. гривень судових витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 260/3866/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року. Різниця пенсії за минулий час за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року склала 144769,62 грн. Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 11 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № 68065276 про примусове виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року по справі № 260/3866/21, на підставі виконавчого листа від 29 грудня 2021 року. Однак, станом на день звернення до суду з цим позовом, відповідач не виплатив позивачу пенсію за минулий час за період з 01.04.2019 року по 31.12.2021 року у розмірі 144 769,62 грн., що на переконання позивача, є підставою для стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 260/3688/21 нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 року по 31.12.2021 року в сумі 144769,62 грн.
Третя особа пояснення щодо позову суду не надала.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року № 260/3866/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень постанови №704, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР 10593 від 25.06.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вищевказане рішення набуло законної сили 01 грудня 2021 року.
Листом від 23 грудня 2021 року № 0700-0307-8/51434 відповідач повідомив, що на виконання рішення суду № 260/3866/21 від 01 листопада 2021 року здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки № ХР10593 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 року по 31.12.2021 року склала 144769,62 грн. Визначена сума буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України.
11 січня 2022 року головний державний виконавець Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68065276 з примусового виконання виконавчого листа в справі № 260/3866/21, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Першим абзацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України “Про виконавче провадження”, відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу цих норм видно, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Як видно з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/3866/21, яке набрало законної сили, відповідно до якого здійснено перерахунок пенсії позивача, а заборгованість за минулий час у сумі 144769,62 грн, до цих пір йому не виплачена.
Тобто, предметом спору в цій справі є виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 260/3866/21 шляхом стягнення заборгованості з пенсійних виплат на вказану суму.
Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання пенсійного органу, відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/3866/21, виплатити позивачу певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовило б виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 р. у справі № 520/11829/17, від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/5234/19.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П. Мирного, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька