УХВАЛА
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 758/4065/21
провадження № 61-17224ск23
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, в інтересах якого діє адвокат Каравасілі Христина Михайлівна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок і приведення їх у придатний для використання стан,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О., товариства з обмеженою відповідальністю
«Курсор-Авто» (далі - ТОВ «Курсор-Авто»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок і приведення їх у придатний для використання стан.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2019 року № 48924788 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код - 91:066:0005, що знаходиться на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1925666580000, за ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2020 року № 50633523 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код - 91:066:0005, що знаходиться на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1925666580000, за ТОВ «Курсор-Авто».
Зобов'язано ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 54 кв. м, на АДРЕСА_1 (код ділянки - 91:066:0005) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
У частині позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. відмовлено.
Стягнено солідарно з ТОВ «Курсор-Авто» та із ОСОБА_1 на користь Київської міської ради 6 810,00 грн судових витрат.
05 грудня 2023 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., в інтересах якого діє адвокат Каравасілі Х. М., з пропуском строку на касаційне оскарження, надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.
У касаційній скарзі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. через адвоката Каравасілі Х. М. просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Частиною третьою статті 390 ЦПК України встановлено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України).
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обґрунтоване тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. копію постанови суду апеляційної інстанції не отримував, з її текстом ознайомився 27 листопада 2023 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Оскільки касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту ознайомлення відповідачем зі змістом оскаржуваної постанови, нотаріус просить поновити строк на касаційне оскарження.
Однак до суду не надано належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зокрема, доказів на підтвердження недотримання судом апеляційної інстанції вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, що вказує на необґрунтованість заявленого клопотання.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції.
Таким чином, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Падалці Р. О. або його адвокату Каравасілі Х. М. необхідно надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Підставами касаційного оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року вказано, зокрема, відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 182, 331 ЦПК України та статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду належить, зокрема, вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Однак зі змісту касаційної скарги вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. через адвоката Каравасілі Х. М. не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.
За таких обставин необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Касаційну скаргу представника необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, в інтересах якого діє адвокат Каравасілі Христина Михайлівна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута, а у разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для пропуску цього строку та надання доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко