Дата документу 28.12.2023Справа № 554/9630/23
Провадження № 2-а/554/137/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Грай К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову БАА №988215 від 02.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення Правил дорожнього руху.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 02.10.2023 року він займався обслуговуванням автомобільної техніки, яка знаходилась на приватному подвір'ї за адресою АДРЕСА_1 . Для переміщення акумуляторів (без виїзду на дорогу) ним використовувався мопед (скутер) МПВКФ «Сніжний барс», придбаний у 2007 році. ОСОБА_1 вказав, що проїжджаючий по вул. Драгоманова лейтенант поліції ОСОБА_2 здійснив нагляд за транспортним засобом на приватному подвір'ї по АДРЕСА_1 , де виявив у дворі мопед та наклав на позивача адміністративне стягнення у сумі 3400 грн. за порушення частини 2 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 зазначає, що з копії постанови важко встановити вказаний в ній пункт зазначеної частини, по змісту передуючого тексту можна припустити п.п. 2.1, але мається ще один знак, який не схожий ні на цифру, ні на літеру. ОСОБА_1 стверджує, що він не був учасником дорожнього руху, а лише проводив господарські роботи у приватному володінні та ніяким чином не міг порушити правила дорожнього руху. У зв'язку з викладеним просив скасувати постанову БАА № 988215 від 02.10.2023 р.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, які останнім усунуто в строк вказаний в ухвалі.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судом на підставі ст.229 КАС України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2023 року інспектором СРПП Лубенського РВП лейтенантом поліції Зінченком В.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову БАА № 988215 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126 та ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.6). З копії постанови не можливо встановити суть правопорушення, за яке накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, оскільки вказана постанова не належної якості, про що і сам позивач посилається в позовній заяві.
З копії посвідчення водія серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається , що останній має право керувати транспортними засобами за категоріями В,Б,С (а.с.5-6).
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 30.1 Правил дорожнього руху передбачено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП є водій, особа, яка керує транспортним засобом, об'єктивна сторона зазначених правопорушень передбачає факт керування транспортним засобом, не зареєстрованим в Україні в установленому порядку та особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Твердження позивача про те, що він не порушував правил дорожнього руху, про що ним було зазначено на момент складання постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем не спростовані, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Разом з тим належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень відповідачем не надано.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15.11.2018 у справі №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16- а.
Постанова про адміністративне правопорушення серія БАА № 988215 від 02.10.2023 року не може оцінюватися судом в розумінні статей 73, 74 КАС України у якості належного і допустимого доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б їх обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен бути безстороннім та не може перебирати на себе тягар доказування, про що Європейський суд з прав людини констатував у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року (заява №36673/04) «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08), «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08).
Згідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126, ч.6 ст. 121 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Куруючись ст. ст.19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 241-246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАА № 988215 від 02.10.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126, ч.6 ст. 121 КУпАП із накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 гривень, а провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на корись держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНКППО - НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630.
Суддя Л.І.Савченко