Справа № 229/6350/23
Номер провадження 2/541/1121/2023
РІШЕННЯ
іменем України
25 грудня 2023 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
21.11.2023 за підсудністю із Дружківського міського суду Донецької області до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява. Представник позивача в обґрунтування позову зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та підписав анкету - заяву б/н від 10.01.2011, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по кредиту у розмірі 41467,07 грн станом на 23.08.2023, яка складається із: 32764,37 грн - заборгованість за тілом кредиту ; 8702,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача та понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.79).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 6).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак пояснив, що кредитні кошти брав для ремонту та переоснащення комунікацій в будинку з метою покращення умов проживання. Житловий будинок знаходиться в Бахмутському районі с. Іванівське, на даний час зруйнований. Він з дружиною, як внутрішньо переміщені особи, проживають з 12.03.2023 в м. Миргороді та не має змоги оплачувати кредит.
Заслухавши відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. (а.с. 13,24).
Довідкою АТ КБ «Приватбанк» підтверджено неодноразове збільшення кредитного ліміту по картковому рахунку , зокрема 21.01.2020 Банком збільшено кредитний ліміт до 36000 грн. (а.с. 12).
Згідно розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вчасному поверненню кредитних коштів, станом на 23.08.2023 виникла заборгованість в розмірі 41467,07 грн, яка складається із: 32764,37 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8702,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 7-11).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Виходячи з положень ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір і процентів, їх розмір визначається на рівні облікової вставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Свого договірного зобов'язання по поверненню кредиту відповідач не виконав. Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 32764,37 грн. ґрунтується на законі, підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.
В той же час, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 8702,70 грн, на переконання суду, не знаходять належної правової підстави.
Надані позивачем докази не свідчать про погодження між сторонами умов про розмір процентів та порядок їх стягнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, крім іншого, вказано, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин Підпису відповідача Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не містить, а тому не можуть розцінюватися, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Інформація про умови кредитування (а.с.25-28), хоча і містять підпис відповідача, проте діють з 21.04.2021 і також не можуть розцінюватися як частина кредитного договору.
Так, Об'єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2022 (справа № 393/126/20) сформульовано висновок про застосування норми права, зокрема, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Суд погоджується, з такими висновками суду касаційної інстанції, адже долучена до позову Інформація про умови кредитування, містить відомості про всі доступні для відповідача типи кредитного продукту а також вказівку про актуальність такої інформації лише з 21.04.2021, що само по собі свідчить про її виключно інформативну мету та мінливий характер.
Тому, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом слід відмовити за їх безпідставністю.
Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
У вказаній справі, судові витрати складаються з витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2120,71 грн , що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1049 ЦК України, суд-
ухвалив:
Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50,) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.01.2011 в розмірі 32764 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 37 копійок, з яких: 32764,37 грн - заборгованість за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати в сумі 2120 (дві тисячі сто двадцять) гривень 71 копійка.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду
Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2023 року.
Суддя О. А. Городівський