ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 Справа № 914/2904/22
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гнідець Марії Іванівни, с. Синьковичі, Львівська обл.
до відповідача: Gurmanams LLC, Республіка Литва, м. Вільнюс
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна Фізичної особи-підприємця Гнідець Марії Іванівни, с. Синьковичі, Львівська обл. до відповідача Gurmanams LLC, Республіка Литва, м. Вільнюс про стягнення 16 428,00 Євро, що еквівалентно 585 309,00грн. та 3% річних в розмірі 12 123,11грн.
Розглянувши подані матеріали позовної заяви, суд встановив, що такі відповідають вимогам статей 162-164 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття провадження у справі. Враховуючи предмет позову, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження. Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням відповідача - Gurmanams LLC, є - TL-11111, Республіка Литва, м. Вільнюс, вул. Birzisku. Буд. 14-2.
Ухвалою суду від 05.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2022 о 13:30 год. Зобов'язано позивача в строк до 20.12.2022 року, через канцелярію Господарського суду Львівської області надати нотаріально засвідчений переклад на литовську мову у трьох примірниках наступних документів: позовної заяви у справі № 914/2904/22 разом з усіма долученими до неї документами та ухвали Господарського суду Львівської області у справі № 914/2904/22 про відкриття провадження від 05.12.2022 року. 20.12.2022 року представником позивача подано клопотання за вх.№26290/22 на виконання ухвали суду.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2022 року зупинено провадження у справі № 914/2904/22 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
07.03.2023 року Господарським судом Львівської області направлено Доручення про вручення документів з документами згідно вказаного додатку у двох примірниках до Компетентного суду Республіка Литва.
09.05.2023 року на адресу Господарського суду Львівської області від Міністерства юстиції Республіки Литва надійшов лист з пакетом документів за вх.№11568/23, в якому зазначено про необхідність направлення документів через Міністерство юстиції України.
22.05.2023 року на адресу Господарського суду Львівської області від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов супровідний лист (№132-4/640-23 від 12.05.2023 року), про те що ним направлено доручення Господарського суду Львівської області про вручення судових документів, до Міністерства юстиції України Департаменту міжнародного права для подальшого скерування у компетентні органи Литовської Республіки.
Ухвалою суду від 14.09.2023 року зупинено провадження у справі № 914/2904/22 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
23.10.2023 року на поштову адресу суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов супровідний лист за вх.№25611/23 з документами, складені в ході виконання на території Литовської республіки доручення Господарського суду Львівської області про вручення судових документів Gurmanams LLC.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року провадження у справі №914/2904/22 поновлено, підготовче засідання у справі № 914/2904/22 призначено на 30.11.2023 о 14:40 год. в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх; зобов”язано позивача надати переклад відповіді на виконання доручення суду про вручення судових документів.
Ухвалою суду від 30.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 14.12.2023 р. о 15:00 год.
Судове засідання 14.12.2023 не відбулося у зв”язку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду 14.12.2023 року розгляд справи призначено на 19.12.2023.
14.12.2023 року представником позивача подано клопотання за вх.№30736/23 про розгляд справи без участі представника позивача та подано клопотання за вх.№5013/23 про стягнення судових витрат, в яких просить стягнути сплачений судовий збір та 14 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання 19.12.2023 року позивач явку представника не забезпечив, яким у поданому клопотанні 14.12.2023 року зазначено про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 19.12.2023 року відповідач явку представника не забезпечив, був офіційно повідомлений про розгляд справи та дату судового засідання, що підтверджується листом Вільнюського міського районного суду № Е2-15088-964/2023 від 10.08.2023 року, адресований Міністерству юстиції Литовської Республіки, в якому повідомлено, що постановою суду від 12 липня 2023 року було призначено судове засідання на 13:15 10 серпня 2023 року з питання вручення процесуальних документів ЗАТ “Гурманамс” та запрошення з”явитися на засідання суду для отримання відправлених господарським судом Львівської області документів, яке було надіслане відповідачу за адресою вул. Біржішку 14-2, Вільнюс, проте конверт повернувся неврученим з позначкою “адресат не отримав відправлення на пошті протягом терміну його зберігання”. Також Вільнюським міським районним судом встановлено, що у результаті перевірки даних Реєстру юридичних осіб про підприємство, ЗАТ “Гурманамс” зареєстроване за адресою вул. Біржішку 14-2, Вільнюс, відтак судом повторно надіслано запрошення на зазначену адресу та 05.08.2023 року вручене адміністратору. Також запрошення надіслано керівнику підприємства на ту саму адресу, але вручене її сину та надіслано на відому адресу електронної пошти підприємства. Хоча запрошення були вручені адміністратору підприємства та сину керівника цього підприємства, у зазначений судом час для отримання процесуальних документів представник підприємства не з”явився. Попри те, що процесуальні документи Господарського суду Львівської області вручені не були, таке вручення згідно ч. 4 статті 123 Цивільного кодексу Литовської Республіки вважається належним, документи вважаються врученими 10 серпня 2023 року у день судового засідання.
Згідно ч.2 ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до
положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше
шість місяців (п.б).
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір № 1-2020 від 23.01.2020 (Договір поставки), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується продати покупцю молюски, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах вказаних в цьому договорі.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 371 570,20 Євро. Разом з цим, відповідач своїх зобов'язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару у повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн. основного боргу, яка залишилась неоплачена відповідачем проте підтверджена поданими доказами.
Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 12 123,11грн. - 3% річних та просить їх стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача 8961,48грн. судового збору.
Аргументи відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Між Фізичною особою - підприємцем Гнідець Марією Іванівною (Постачальник) та Gurmanams LLC (Покупець) укладений зовнішньоекономічний договір № 1-2020 від 23.01.2020 (Договір поставки), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується продати покупцю молюски, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах вказаних в цьому договорі.
Розділом 2 Договору, визначено, що валютою договору та розрахунків є Євро. Ціна за одиницю товару га вартість кожної окремої поставки товару визначається відповідно до специфікації. В даному випадку функцію специфікації виконує інвойс.
Згідно пункту 4.1. Договору, оплата кожної партії товару проводиться покупцем у валюті договору шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку передоплати 100% вартості кожної партії товару протягом 30 банківських днів з моменту фактичного тримання покупцем товару.
Пунктом 5.1. Договору закріплено, що факт приймання товару покупцем підтверджується підписання товарно-транспортної накладної СМR.
Так, в період з 03.02.2020 року до 09.12.2021, з метою належного виконання умов договору та на виконання замовлення покупця, Позивачем згідно первинних документів (інвойсів, товарно- транспортних накладних СМR та митних декларацій) здійснив поставки товару покупцю на загальну суму 387 998,20 Євро. Копії інвойсів, товарно-транспортних накладних СМR та митних декларацій по всіхпоставках товару знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, свої зобов'язання стосовно поставки товару покупцю згідно його замовлень Фізична особа- підприємець Гнідець Марія Іванівна виконала в повному обсязі. Підтвердженням передачі товару є наявність підписаних товарно-транспортних накладних СМR, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно з відомостями про рух коштів по рахунку Позивача, покупець здійснював оплату за товар протягом періоду з 03.02.2020 до 09.12.2021 на суму 371 570,20 Євро.
Виходячи з вищезазначених обставин, у відповідача виникла заборгованість на день подання позовної заяви перед Позивачем за поставлений товару в сумі 16 428,00 Євро, що підтверджується доданим до позовної заяви додатком №3 розрахунку боргу за договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до ікону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги вищезазначене, покупцем були порушені вимоги чинного законодавства та договірні умови, що призвело до утворення з боку покупця заборгованості перед постачальником в сумі 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн.
Як вбачається зі змісту положень Договору, оплата за товар відбувається а порядку післяоплати. Пунктом 5.1. Договору визначено, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного Товару, що оформляється товарно-транспортною накладною СМR.
Пунктом 7.2. Договору Сторони погодили між собою, що у разі не досягнення домовленостей щодо будь-яких спорів, такий спір підлягає розгляду згідно чинного законодавства України.
Отже, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний платити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або економ.
Так, позивачем нараховано відповідачу збитки у вигляді 3% річних в сумі 12 123,11 грн., які розраховані від суми 585 309,00 грн., шо за офіційним курсом НБУ станом на подання позовної заяви становить 16 428,00 Євро.
Відтак, станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором поставки становить 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу 12 123,11грн. - 3% річних.
Норми права та висновки суду.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про міжнародне приватне право”, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Згідно з ст.365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відтак, між Сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України “Про міжнародне приватне право”.
Згідно п.1, 2 ч.1 ст. 1 Закону України “Про міжнародне приватне право” приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли приватноправові відносини з іноземним елементом.
Статтею 4 Закону України “Про міжнародне приватне право” передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (ч.1, 2 ст.5 Закону України “Про міжнародне приватне право”).
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про міжнародне приватне право” сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Згідно ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатися судами України.
Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України (п.1 ч.1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”).
У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, справа підлягає розгляду з законодавством України.
Доказів визнання договору нечинним, суду не подано. Отже, Господарський суд Львівської області є компетентним у розгляді даної справи, а спір підлягає вирішенню відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ч.1 ст.377 ГК України).
Приписами частин 1, 2 ст.382 ГК України визначено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України “Про міжнародне приватне право” та іншими законами.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що між Фізичною особою - підприємцем Гнідець Марією Іванівною (Постачальник) та Gurmanams LLC (Покупець) укладений зовнішньоекономічний договір № 1-2020 від 23.01.2020 (Договір поставки), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується продати покупцю молюски, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах вказаних в цьому договорі.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Розділом 2 Договору, визначено, що валютою договору та розрахунків є Євро. Ціна за одиницю товару га вартість кожної окремої поставки товару визначається відповідно до специфікації. В даному випадку функцію специфікації виконує інвойс.
Згідно пункту 4.1. Договору, оплата кожної партії товару проводиться покупцем у валюті договору шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку передоплати 100% вартості кожної партії товару протягом 30 банківських днів з моменту фактичного тримання покупцем товару.
Пунктом 5.1. Договору закріплено, що факт приймання товару покупцем підтверджується підписання товарно-транспортної накладної СМR.
Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Таким чином, отримання вищезазначених товарів за Договором поставки Відповідачем підтверджується підписом останнього про отримання товару на товарно-транспортних накладних в яких відображено відомості про товар та які підписані Відповідачем.
У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; осади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, товарно-транспортна накладна СМR є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, та є підставою зникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Саме таким вимогам і відповідають первинні документи долучені до цієї позовної заяви які засвідчують факт здійснення вищевказаних господарських операцій. За таких обставин, у Відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за поставлений Позивачем Товар. Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 ст. 693 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що факт поставки Позивачем Відповідачу та отримання останнім Товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема інвойсами, товарно-транспортними накладними СМR та митними деклараціями по всіхпоставках товару по даному договору.
Відповідач не розрахувався своєчасно та повністю за отриманий Товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси Позивача. Заборгованість Відповідача перед позивачем становить 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн.
Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у п. 4.1. Договору, оплата кожної партії товару проводиться покупцем у валюті договору шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку передоплати 100% вартості кожної партії товару протягом 30 банківських днів з моменту фактичного тримання покупцем товару. Пунктом 5.1. Договору закріплено, що факт приймання товару покупцем підтверджується підписання товарно-транспортної накладної СМR за період з 04.02.2020 року по 09.12.2021 рік.
Крім цього, факт отримання товару згідно із товарно-транспортними накладними СМR відповідачем не заперечується, які належним чином підписані, скріплені печатками та містяться в матеріалах справи. Крім того, відповідачем здійснювалась часткова проплата по договору, однак повної та своєчасної оплати за поставлений товар, відповідачем не здійснено.
Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за товарно-транспортної накладними СМR, які відповідно до умов Договору засвідчують реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами. Суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснено часткові оплати за поставлений товар.
Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо повної оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 16428,00 Євро.
Враховуючи факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого за Контрактом Товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 16 428,00 Євро заборгованості за поставлений товар, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми яка підлягає сплаті (16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн.) у розмірі 12 123,11грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо'язання (з врахуванням п.5.1 Договору) та сума від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 12 123,11грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає: 16 428,00 Євро, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн. - основного боргу, 12123,11грн. - 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 8961,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №295 від 08 листопада 2022 року та платіжним дорученням № 320 від 25 листопада 2022 року на суму 6480,48грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 8961,48грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представником позивача у прохальній частині позовної заяви, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, які на момент подання позовної заяви становлять у розмірі 5 000,00 грн., та будуть уточнені з урахуванням витрат на професійну правову допомогу, надану позивачеві у ході судового провадження з урахуванням ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) подано клопотання за вх.№5013/23, яким долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №10/10/2022 від 10жовтня 2022 року, звіт від 14 грудня 2023 року про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги за договором №10/10/2022 на суму 14 000,00грн., рахунок на оплату № 115 від 08 листопада 2022 року на суму 5000,00грн., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №137 від 08 листопада 2022 року на суму 5000,00грн., рахунок на оплату №112 від 30 серпня 2023 року на суму 1500,00грн., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №123 від 30 серпня 2023 року на суму 1500,00грн., Рахунок на оплату №176 від 14 грудня 2023 року на суму 7500,00грн., Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №200 від 14 грудня 2023 року на суму 7500,00грн., ордер на надання правничої допомоги від 08 листопада 2022 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001962, видане Раб Маркіяну Орестовичу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 ГПК України позивач надав Звіт від 14 грудня 2023 року про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги за договором №10/10/2022 від 10.10.2022 року, відповідно до якого виконавець (Адвокатське об'єднання «Сороковий і Партнери» в особі директора Сорокового Павла Миколайовича) виконав, а Замовник (ФОП Гнідець Марія Іванівна- позивач) прийняв роботу, а саме надано перелік обсягу виконаної роботи за договором про надання правової допомоги та їх вартість, який становить в сумі 14 000,00грн.
При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем такого клопотання не подано.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип розумності та співрозмірності судових витрат, недоведеність відповідачем необхідності зменшення правових витрат, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими та правомірно заявленими, що відповідають критеріям реальності та співмірності.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Gurmanams LLC (TL-11111, Республіка Литва, м. Вільнюс, вул. Birzisku. буд. 14-2, реєстраційний номер 304443544) на користь Фізичної особи-підприємця Гнідець Марії Іванівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 16 428,00 євро заборгованості, що станом на дату подання позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 585 309,00грн., 12 123,11грн. - 3% річних, 8961,48грн. судового збору та 14 000,00грн. витрат на правову допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2023 року.
Суддя Коссак С.М.