ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
28.12.2023 Справа № 914/1020/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі Полюхович Х.М., розглянувши матеріали подання: Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, м.Львів
про: обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.
у справі №914/1020/20
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 , Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра
про стягнення 81 928,36 грн.
Представники: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1020/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди № Г-9372-15 від 19.01.2015 в сумі 81 9328,36 грн. Предметом позову була вимога про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за користування приміщення за період з 01.01.2017 року до 19.01.2018 року за умовами договором оренди нерухомого майна №г-9372-15 від 19.01.2015 року в розмірі 81 928,36 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2020 року у справі № 914/1020/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в сумі 81 928,36 грн, та 2102,00 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2020 року у справі №914/1020/20 було видано наказ від 29.09.2020 року.
21.12.2023 року надійшло подання від 18.12.2023 року вих.№ 262461 приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Міністерства Юстиції України Пиць Андрія Андрійовича за вх.№5100/23 від 21.12.2023 року, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому документу, що перебуває на виконанні в приватного виконавця Пиць А.А.
Ухвалою суду від 22.12.2023 року прийнято подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича до розгляду та розгляд подання призначено на 26.12.2023 року на 12:00 год.
Судове засідання 26.12.2023 не відбулося у зв'язку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 26.12.2023 року розгляд справи призначено на 28.12.2023 року на 11:00год.
Згідно ч. 4 ст. 337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві Згідно ч. 4 ст. 337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання 28.12.2023 року учасники справи явку не забезпечили, були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідками Господарського суду Львівської області про доставку ухвали в електронному вигляді всім учасникам справи та приватному виконавцю на їх електронні кабінети.
При цьому суд зауважує, що 16.10.2023 року також надходило подання від 10.10.2023 року вих.№ 147727 приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Міністерства Юстиції України Пиця Андрія Андрійовича за вх.№4129/23 про обмеження ОСОБА_1 виїзду за кордон. Ухвалою суду від 19.10.23 було відмовлено у його задоволені. Зазначені документи також надходили боржнику в його електронний кабінет. Відтак особа знала про такі обставини справи, однак будь-яких дій з приводу належного виконання рішення суду чи повідомлення приватного виконавця не вжила.
Розглянувши подання, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем Пиць А.А. 20.06.2023р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72082729 з примусового виконання наказу від 29.09.2020р., виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2020р. у справі №914/1020/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості в розмірі 81 928,36 грн, та 2102,00 грн судового збору.
Постанова про відкриття виконавчого провадження 20.06.2023р. направлена на адресу боржника 21.06.2023р.
Як зазначає виконавець боржником не вчинено жодних дій, які б були спрямовані на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження та виконання судового рішення в цілому, оскільки ОСОБА_1 достовірно обізнана як про наявність судового рішення та і про наявність відкритого виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 20.06.2023 року приватним виконавцем з метою забезпечення фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів № 72082729 та скеровано в АТ КБ "Приватбанк", АТ «АКБ Львів», АТ «Банк Альянс», АТ «Банк Форвард», АТ «Ідея Банк», АТ «Агропросперіс Банк», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОКСІ Банк», АТ «ОТП Банк», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Урссиббанк», АТ «Універсал Банк», ГІАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «БАНК АВАНГАРД», ПАТ АБ «Південний», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ «ІНГ Банк Україна», Філія-Львівське обласне управління «Державний ощадний банк України», АТ «АЛЬТБАНК», АТ «Банк Альянс» для виконання та сторонам до відома.
Як зазначає приватний виконавець, здійснюючи виконання постанови про арешт коштів боржника від 20.06.2023 року, вказані установи банків через АСВП шляхом інформаційної взаємодії за допомогою прикладного програмного інтерфейсу інформаційних систем банків повідомило про повернення постанови без прийняття до виконання у зв'язку з відсутністю рахунків клієнта.
Як стверджує виконавець, згідно відповіді МВС на запит №: 166248724 від 20.06.2023 у боржника на праві приватної власності відсутні транспортні засоби. Згідно відповіді на запит №: 166248726 від 20.06.2023 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, інформація відсутня.
Згідно відповіді на запит №: 175 151675 від 20.06.2023 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників- фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 - інформація відсутня.
Суд зазначає, що вищезазначені відповіді на запити та запити додані виконавцем до матеріалів подання.
22.09.2023 року ОСОБА_1 було направлено вимогу приватного виконавця №130716-в про надання інформації про грошові кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; надати інформацію про рухоме та нерухоме майно на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості для виконання виконавчого документа. Проте, боржник на вимогу приватного виконавця не відреагував та не виконав.
18.07.2023 року та 22.09.2023 року ОСОБА_1 було направлено виклик приватного виконавця №130713, № 75430 - з'явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
Як стверджує приватний виконавець, на виклик приватного виконавця, ОСОБА_1 не з'явилася, інформації не подала, причин неявки не повідомила. Факти скерування вищезазначених викликів приватного виконавця підтверджуються списками №225, 412 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у Львів 53.
Приватним виконавцем скеровано запит №: 184801693 від 14.12.2023 року до Державної прикордонної служби України для надання інформації про перетин державного кордону України боржником у період з 20.06.2023 по 14.12.2023 р. Згідно відповіді Державної прикордонної служби боржник здійснив перетин державного кордону України у період: -18.08.2023 року -виїзд; - 06.08.2023 року -в'їзд.
В матеріалах справи наявні такі запит та відповідь на даний запит.
Згідно відповіді на запит Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №130759 від 22.09.2023 року про наявність у боржника закордонного паспорта, стало відомо, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 01.09.200 року органом 4601 та серії НОМЕР_3 , виданий 23.03.2017 року органом 4601. Дана відповідь на запит додано до матеріалів подання приватного виконавця.
Відтак, приватний виконавець стверджує, що ОСОБА_1 достовірно обізнана про наявність судового рішення, так і про наявність відкритого виконавчого провадження, проте своїх зобов'язань по виконанню рішення не виконує.
Розглянувши подання, суд доходить таких висновків.
Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Положеннями статті 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
За пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1-3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:
- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;
- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;
- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб'єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Слід зазначити, що приватним виконавцем до матеріалів подання додано докази, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду у справі № 914/1020/20, на виконання якого видано наказ від 29.09.2020 року. З тверджень приватного виконавця вбачається, що боржник здійснив перетин державного кордону України у період: -18.08.2023 року -виїзд; - 06.08.2023 року -в'їзд.
Положення п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондується з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” - право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor N sby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme N ts a N d Decisio N s 1997-II). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява N 6962/02). Разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Крім цього, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Так, ч. ч. 4, 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Як вбачається зі встановлених вище обставин, боржник неналежним чином виконував свої обов'язки як сторони виконавчого провадження, а саме не надав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, не надавав пояснення за фактами невиконання рішення суду, не повідомив виконавця про підстави невиконання рішення суду у справі № 914/1020/20, не отримує кореспонденцію від приватного виконавця та не повідомляв про зміну місця проживання чи перебування та не виконує рішення суду з 29.09.2020 року.
Суд звертає увагу, що надсилання документів виконавчого провадження регламентоване ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої, серед іншого, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Приватним виконавцем дотримано вказаних вимог і подано докази надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, що встановлено з матеріалів подання. Проте, кореспонденцію боржник не отримував, тобто з незалежних від приватного виконавця підстав.
Зі встановлених вище обставин вбачається, що приватним виконавцем вчинено певні дій, передбачені ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” щодо розшуку боржника та його майна. Так, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Як підтверджено запитами державного виконавця до банківських установ і відповідями на них, приватний виконавець вживав заходів щодо з'ясування майнового стану боржника. Також приватним виконавцем вживались заходи щодо розшуку наявних транспортних засобів.
Так, вище судом також встановлено, що приватним виконавцем вчинено певні дії щодо примусового виконання рішення суду у справі № 914/1020/20, в результаті яких встановлено що боржник не з'являється до приватного виконавця на виклики.
Суд звертає увагу, що із системного аналізу наведених вище норм права для застосування передбаченого законодавством способу забезпечення виконання рішення суду - тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України вбачається необхідність доведення обставини виключності та обставини ухилення від виконання вимог приватного виконавця, адже юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду застосовуються не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям, у зв'язку з чим доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Зі встановлених вище обставин справи вбачається, що боржником, який обізнаний про наявність заборгованості, підтвердженої рішенням суду від 03.09.2020 року, не було забезпечено зворотного зв'язку із приватним виконавцем, не було виконано вимог приватного виконавця, не було вжито жодних заходів, спрямованих на виконання покладених на нього обов'язків рішенням суду у справі № 914//1020/20.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що приватним виконавцем і встановленими вище обставинами підтверджено і доведено необхідність для виконання рішення суду вжиття такого заходу як тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.
Необхідність застосування даного виключного заходу полягає в тому, що боржником не було виконано вимог приватного виконавця, не було вжито жодних заходів, спрямованих на виконання покладених на нього обов'язків рішенням суду у справі №914/1020/20. Так, боржника, як відповідач у справі не виконав судове рішення, не з'явився до приватного виконавця за викликом для надання пояснень, декларацію про майновий стан боржника не надав, не надав пояснень щодо факту невиконання судового рішення, не надав інформацію про майно та кошти, що належать боржнику та на які можна звернути стягнення з метою виконання рішення суду, причини неприбуття до приватного виконавця не зазначив, хоча належним чином був повідомлений про наявність відкритого виконавчого провадження, так як судовий наказ був виданий Господарським судом Львівської області ще 29.09.2020 року (29.09.2020 року рішення Господарського суду набрало законної сили). Жодних заходів, направлених на виконання рішення суду, боржник не здійснив. Доказів протилежного не надано.
Враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень (ст.18 ГПК України), відповідно до норм статті 337 ГПК України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, суд вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України підлягає частковому задоволенню, а саме в частині строку тимчасового обмеження. Зі встановлених вище обставин суд доходить висновку, що належним у даному випадку, коли заходи вживаються до фізичної особи - боржника, буде тимчасове обмеження в межах двох місяців з дня прийняття даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
1. Подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, м.Львів про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.- задовольнити частково.
2. Тимчасово, строком на два місяці з дня постановлення даної ухвали, обмежити в праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Коссак С.М.