Справа № 536/2201/23
Провадження № 2/536/867/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючої судді - Колотієвського О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Веремєєвої О.Р.
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, третя особа: Друга кременчуцька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,
УСТАНОВИВ:
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , смерть якої ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано в виконавчому комітеті Недогарківської сільської ради Кременчуцького району та видане свідоцтво про смерть НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці комунальної власності
Згідно Заповіту, складеного та посвідченого 27.10.2006 року секретарем виконкому Недогарківської сільської ради Кременчуцького району, померла все своє майно заповіла - ОСОБА_1 . Спадкоємців, що претендують на обов'язкову частку спадщини немає.
Для прийняття спадщини за Заповітом він звернувся до Другої Державної нотаріальної контори м. Кременчука, але йому видали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2023 року, у зв'язку з тим, що оформити спадщину після померлої ОСОБА_2 немає можливості, оскільки відсутні правовстановлючі документи на житловий будинок і господарські будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1 , тому питання спадкування майна необхідно вирішувати в судовому порядку.
Отже, в зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на будинок та господарські будівлі, він позбавлений можливості оформити свої спадкові права, тому просив суд:
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за Заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 до яких відносяться: житловий будинок літера «А» загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. Погріб літера «Д»; Прибудова літера «а»; Літня кухня-сарай літера «Б»; Сарай літера «В»; Вбиральня літера «Г»; Сарай літера «Ж»; Колодязь літера «к»; Ворота літера «№1»; Огорожа літера «№2».
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, при вирішенні спору покладалися на розсуд суду.
Державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори (правонаступник Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно заяви від 01.11.2023 року, проти задоволення позову не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 45.
Після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви позивача, заведена спадкова справа № 57/2021, згідно якої спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_1 .
Згідно заповіту зареєстрованого в реєстрі № 217 від 27.10.2006 року та посвідченого секретарем виконкому Недогарківської сільської ради Кременчуцьког району Полтавської області Сухорук Л.М., ОСОБА_2 все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Другої кременчуцької державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав та видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинокз господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л.В., від 27.09.2023 року ОСОБА_1 у вчиненні вказаної нотаріальної дії - відмовлено, оскільки позивачем не подано правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими спорудами та право власності на житловий будинок не зареєстроване, що підверджується довідкою наданою КП «Кременчуцьке МБТІ» Кременчуцько місько ради Кременчуцького району Полтавської області від 03.06.2021 року №61/2486.
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
П. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до Довідки Виконавчого комцітету Піщанської сільської ради № 10-11.5/189 від 15.03.2021 року встановлено, що згідно погосподарського обліку о/р № 03-0026-3 ВК Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 лічиться житловий будинок 1967 року побудови з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано (довідка з КП'КМБТІ» № 61/2486 від 03.06.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Як роз'яснив у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.
Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час побудови спадкодавцем житлового будинку, громадяни могли мати у власності житловий будинок. А саме ст. 100 ЦК УРСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і
домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої
власності (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
З вказаного, суд вбачає, що вказаний будинок належав спадкодавцю на підставі внесеного запису у погосподарську книгу, проте своє право власності в БТІ на нього вона не зареєструвала (не оформила).
Враховуючи, що спірний будинок був побудований у 1967 році, коли законом не вимагалась державна реєстрація права власності для виникнення такого права, при цьому згідно даних погосподарської книги вказаний будинок з господарськими будівлями рахувався за ОСОБА_2 , суд вважає, що будинок за адресою : АДРЕСА_1 входить до складу спадщини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки, відповідно до закону спадщина належить позивачу-спадкоємцю з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_2 , що є особистим розпорядженням померлої та захистити свої права може лише шляхом звернення до суду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1233, 1235 ЦК України,Пленум Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, третя особа: Друга кременчуцька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за Заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 до яких відносяться: житловий будинок літера «А» загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. Погріб літера «Д»; Прибудова літера «а»; Літня кухня-сарай літера «Б»; Сарай літера «В»; Вбиральня літера «Г»; Сарай літера «Ж»; Колодязь літера «к»; Ворота літера «№1»; Огорожа літера «№2».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський