Справа № 369/927/23
Провадження № 2/369/2865/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
25 січня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якій просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 2015 року по 2021 рік між сторонами був зареєстрований шлюб. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області №361/4838/20 шлюб між сторонами розірвано та стягнено аліменти на утримання дитини у розмірі 1 000,00 грн.
Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. З березня 2022 року діти позивача та спільна дитина сторін перебувають на території Федеративної Республіки Німеччини у місті Дуйсбург, у зв'язку з російською агресією проти України. У серпні 2022 року дитина пішла до школи. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні сина участі не бере, тобто ухиляється від своїх прямих обов'язків, у зв'язку з чим, подано даний позов.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від08 травня 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2023 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання позивачка не з'явилась, надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначила, що позовні вимоги повністю підтримує, позов просить задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, не надав заяву про розгляд справи без його участі, правом надати відзив не скористався, причини неявки суду не відомі.
В судове засідання представник Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області не з'явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у відсутність представника за наявними матеріалами справи відповідно до діючого законодавства та надав суду висновок від 08 червня 2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав батька відносно малолітньої дитини.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 10 червня 2016 року складено відповідний актовий запис № 740. Батьками особи зазначено: батько - громадянин України ОСОБА_2 , мати - громадянка України ОСОБА_1 .
Згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/4838/20 від 18 лютого 2021 року на утримання дитини ОСОБА_3 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровано 22 лютого 2022 року шлюб, про що 22 лютого 2022 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 61. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до витягу з реєстру Броварської територіальної громади від 11 серпня 2022 року та довідки №1.12.3-15/7853 від 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки наданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Теремок» від 01 серпня 2022 року № 96, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно був зарахований і значився в списках закладу з 30 серпня 2018 року по 01 серпня 2022 року. Протягом перебування дитини ЗДО «Теремок» тато ОСОБА_2 не був присутній на заходах та не приймав участі в житті дитини в закладі.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд оцінивши докази надані позивачем, дійшов висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено безпосередньо наданими доказами позивачем. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Досліджені докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не приймає участі в житті дитини.
Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинив.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_2 його малолітнього сина, судом не встановлено. Також, судом не встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_2 намагався виконувати батьківські обов'язки.
Відповідач вкрай формально ставиться до необхідності виконання обов'язку щодо утримання дитини, сплати аліментів.
На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зашкодить інтересам дитини, його подальшому вихованню та утриманню.
До суду наданий висновок Органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, відповідно до якого, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) відносно малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.О. Фінагеєва