Дата документу 25.12.2023 Справа № 461/4363/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 461/4363/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1453/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2023 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2024 року включно, -
ВСТАНОВИЛА:
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2023 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики переховування від суду, незаконного впливу на експертів у кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у томі числі внаслідок неналежної процесуальної поведінки, продовжують існувати і на теперішній час не зменшилися.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що зазначені в клопотанні прокурора ризики не підтверджені доказами, а є лише припущенням.
Зазначає, що всі докази та документи, які можуть мати істотне значення для кримінального провадженні зібрані, а тому сховати чи спотворити він їх не може.
Вказує, що він раніше не судимий, ніколи не переховувався від органів досудового розслідування.
Крім того зазначає, що впливати на свідків він також не може, оскільки згідно обвинувального акту свідки відсутні.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та вказав, що докази щодо нього не досліджуються та доводи прокурора є формальними.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу та вказала, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та вказав про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання.
Так, тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, які відносяться в тому числі до категорії особливо тяжких злочинів, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, свідчать про те, що ризик переховування від суду існує і на даний час. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.
Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у рішенні по справі «Ілійков проти Британії» («Ilijkov v. Bulgaria») №33977/96 від 26.06.2001, за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, враховуючи фактичні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, він має певні зв'язки з представниками іноземної держави - країною агресора російської федерації, які можуть посприяти для його переховування в тому числі на тимчасово окупованій території.
Ризик незаконного впливу на свідків та експертів також є актуальним, адже судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, свідки та експерти ще не допитувались та враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім того, колегія суддів вважає, що і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, оскільки ОСОБА_6 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може не з'являтися на судові виклики до суду для подальшого та швидкого розгляду даного кримінального провадження, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, оскільки маючі відповідні зв'язки із представниками іноземної держави - країною агресора російської федерації, ОСОБА_6 може і надалі вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.
Доводи обвинуваченого про те, що він раніше не судимий та не переховувався від органів досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2023 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4