Справа № 307/2022/22
Закарпатський апеляційний суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисника-адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/153/23, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області 09.02.2023.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць та мешканць АДРЕСА_1 , громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодружений, сезонний робітник, несудимий, засуджений:
- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його затримання або з часу прибуття його до місця відбування покарання.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, із повною загальною середньою освітою, неодружений, сезонний робітник, несудимий, засуджений:
- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його затримання або з часу прибуття його до місця відбування покарання.
Речовий доказ: DVD-диск - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
24.01.2022 з 02 год 11 хв по 02 год 19 хв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні АЗС «Вакос» по вул. Центральній, 328 в с. Вільхівці, Тячівського району, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажаючи на та ігноруючи існуючі правила та норми поведінки в суспільстві вчинили хуліганство з особливою зухвалістю за наступних обставин.
Критичного дня, о другій годині три хвилини обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , разом із трьома своїми знайомими прийшли на АЗС «Вакос», де в цей час знаходилися потерпілий ОСОБА_11 та його знайомий ОСОБА_12 , які сиділи за столом. У 02 год 11 хв до них підійшов ОСОБА_6 і почав з ними розмовляти. Майже відразу за ним підійшов і ОСОБА_7 , який почав кричати, вдарив рукою по столу, виражався на адресу ОСОБА_12 нецензурною лайкою. Незважаючи на втручання їхнього знайомого, який
-2-
намагався припинити сварку, ОСОБА_6 схопив ОСОБА_12 за одяг, повалив на підлогу та потягнув у коридор. Бочок у цей час наніс ОСОБА_12 два удари ногою по тулубу. Коли знайомі обвинувачених допомогли ОСОБА_12 звільнитися та зайти в зал, ОСОБА_6 у грубій, агресивній формі схопив за одяг потерпілого ОСОБА_13 , повалив його на підлогу та намагався витягнути в коридор, однак йому перешкодили його знайомі. Після нетривалої словесної суперечки, знайомі вивели обвинувачених із залу в коридор АЗС. У 02 год 15 хв у зал зайшов ОСОБА_7 , який почав викликати ОСОБА_13 на вулицю, агресивно наближаючись до нього. В цей час один із знайомих схопив його руками за тулуб і вивів із залу. З коридору ОСОБА_7 викрикував на адресу потерпілого нецензурні лайки, намагався прорватися до нього, долаючи опір знайомого. Коли це йому зрештою вдалося, ОСОБА_7 ногою наніс удар ОСОБА_13 в область голови, однак той в останній момент ухилився. ОСОБА_12 попросив ОСОБА_7 не бити потерпілого оскільки він є інвалідом, на що обвинувачений у нецензурній формі відповів, що йому однаково. Під час словесної суперечки ОСОБА_7 з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , скористався тим, що їхній знайомий, який утримував ОСОБА_7 відволікся, проскочив повз нього до залу і, нанісши лівою рукою потерпілому удар в область шиї, повалив його на підлогу. Обидва обвинувачені накинулися на ОСОБА_13 , намагаючись нанести йому удари по різних частинах тіла, однак їм перешкодили їхні знайомі та працівник АЗС.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок від 09.02.2023 та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Стверджує, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання безпідставно не враховано наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння слідству та необґрунтовано визнано за обставину, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, хоча на день вчинення злочину він не був знайомий з потерпілим, а візуально ніяких ознак інвалідності в нього не було. Також не враховано висновок органу пробації, де ризик вчинення ним повторного правопорушення оцінюється як середній та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, оскільки в матеріалах провадження наявна заява потерпілого про відсутність будь-яких претензій.
З аналогічних підстав в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 йдеться про необхідність скасування вироку від 09.02.2023 та призначення йому покарання не пов'язаного з позбавлення волі.
Судове провадження розглядається за відсутності потерпілого, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що потерпілий належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від нього не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також їх захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційній скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , яка просила апеляційні скарги обвинувачених залишити без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги обвинувачених підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7
-3-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, при обставинах викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Оцінюючи доводи апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо невідповідності призначеного їм покарання тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, внаслідок його надмірної суворості, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Засади призначення покарання зазначені у ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною 2 статті 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
-4-
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, з урахуванням ступеню тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого ними кримінального правопорушення, даних про особу обвинувачених, які раніше не судимі, не примирились з потерпілим та не відшкодували заподіяну злочином шкоду, обставин, які пом'якшують покарання: визнання вини, позитивної характеристики, обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення відносно особи з інвалідністю, дійшов висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі, яке обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні відбувати реально.
З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає, що відбування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначеного покарання у виді обмеження волі реально, є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на переконання колегії суддів не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості.
Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих передумов можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення кримінального правопорушення, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.
За час розгляду справи в суді обвинувачені свідомо і неухильно дотримувалися загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів. Окрім того, в поясненнях та судових дебатах, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розкаялись, шкодуючи про вчинене та, відшкодувавши заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, запевняли суд про недопустимість в майбутньому подібної поведінки. Наведене свідчить про істотне зниження ступеню небезпечності обвинувачених для суспільства, і утворює підставу для висновку суду про те, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
На переконання апеляційного суду, така пост кримінальна поведінка обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засвідчує про їх каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вони визнали свою провину, критично оцінили свої дії, шкодують з приводу вчиненого та бажають виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою, бажанням стати суспільству та допомогти родині. Крім того, повністю відшкодували завдану матеріальну шкоду потерпілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
-5-
Виходячи з конкретних обставини кримінального провадження, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наявність у них постійного місця проживання та позитивної характеристики, відсутність даних про перебування обвинувачених на обліках у лікарів нарколога і психіатра, а також те, що обвинувачені повністю відшкодували заподіяну шкоду потерпілому, котрий жодних претензій до них не має, а також з огляду на ту обставину, що з моменту притягнення їх до кримінальної відповідальності останні не вчинили нових кримінальних правопорушень, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без відбування реального покарання та необхідність їх звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк терміном на 02 (два) роки та з покладенням на них передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу обов'язків.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання, а також термін іспитового строку відповідають як характеру та ступеню вчиненого обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінально-карного діяння, так і особі обвинувачених і, в свою чергу, є необхідними і достатніми для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами, а також сприятимуть досягненню основної мети - виховання обвинувачених у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.02.2023 щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині призначення їм покарання змінити.
Вважати ОСОБА_15 засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування покарання призначеного вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.02.2023 у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 02 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_15 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи.
Вважати ОСОБА_14 засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_14 від відбування покарання призначеного вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.02.2023 у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 02 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_14 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи.
-6-
У решті вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.02.2023 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді