ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокусправа № 380/20105/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Желік О.М, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування, відмову ГУНП у Львівській області зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявні на момент прийняття на службу у ГУНП у Львівській області вислугу років (стаж служби) з 1 вересня 2012 року по 24 вересня 2021 року у Державній кримінально-виконавчій службі;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області зарахувати позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в ГУНП у Львівській області вислугу років (стаж служби) з 1 вересня 2012 року по 24 вересня 2021 року у Державній кримінально-виконавчій службі та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (у тому числі в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 1 вересня 2012 року по 24 вересня 2021 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі з 01.09.2012 по 24.09.2021, оскільки вказана служба має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького та рядового складу, а отже підлягає зарахуванню до вислуги років в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Ухвалою суду від 31.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік органів та установ, робота в яких зараховується до стажу роботи в поліції. Оскільки до переліку не включено службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, підстави для зарахування такого періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки відсутні. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 01.09.2012 була прийнята на службу в Державну кримінально-виконавчу службу згідно наказом №483 від 10.08.2012 року.
24.09.2021 року згідно наказу Державної установи «Центр пробації» від 24.09.2021 року №222/н, позивач звільнена із Державної кримінально-виконавчої служби.
Визначено вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні 09 років 00 місяців 23 днів, у пільговому обчисленні - 10 років 94 місяців 14 днів.
З 28.09.2021 року ОСОБА_1 прийнято на службу до поліції, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.09.2021 року №400о/с, що підтверджено відомостями трудової книжки позивача.
Листом відповідача від 27.07.2023 року №Ш-72/Аз/05/13-2023 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено про відсутність підстав для такого зарахування, оскільки визначений статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» перелік видів служб, які зараховуються до стажу служби в поліції, не містить служби в органах Державній пенітенціарній службі України.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами с.78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 ст.78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Як видно з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Суд встановив, що у період з 01.09.2012 року по 24.09.2021 року позивач проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно із п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 року №1129-IV, до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частиною 5 ст.23 Закону України від 23.06.2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту, його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною 1 ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, суд приходить висновку, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції, в т.ч. й дія ст.ст.22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби статусу такої служби.
Тому, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які нею виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд приходить висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Подібне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 року у справі №160/11127/20.
Відповідач, відмовивши позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції період його служби в органах Державної пенітенціарної служби України у Львівській області з 01.09.2012 по 24.09.2021, допустив бездіяльність, яка призвела до порушення права позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не зарахування позивачу стажу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби (у період з 01.09.2012 року по 24.09.2021 року) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення їй надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Як наслідок підлягає задоволенню й похідна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у поліції період служби у Державній кримінально-виконавчої служби з 01.09.2012 по 24.09.2021 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перерахунок і виплату грошового забезпечення (у тому числі в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 1 вересня 2012 року по 24 вересня 2021 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги щодо зарахування стажу позивача.
Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов'язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку. Таким чином спір з цього приводу між сторонами ще не виник.
За відсутності ж спору відсутні й підстави для судового реагування, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи те, що спір з приводу перерахунку грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку ще не виник, суд дійшов висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позову в частині вказаних позовних вимог.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області суму судового збору у розмірі 536,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 23.08.2023 року № 3028-4809-6693-4009.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (у період з 01.09.2012 року по 24.09.2021 року) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення їй надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (у період з 01.09.2012 року по 24.09.2021 року) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення їй надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 536 (п'ятсот тридцять три) гривні 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.