ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2023Справа № 910/10704/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний Завод "Діамант-13", про витребування майна,
за участю представників:
позивача: Короля Д.В.;
відповідача: Опалюка С.В.;
третьої особи: не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У липні 2023 року Фізична особа - підприємець Понькіна Оксана Володимирівна (далі - Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (далі - Товариство) про зобов'язання останнього надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (04080, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 82-А; ідентифікаційний код: 21651747) (далі - Завод) доступ до приміщень, площею 203 м2, офіс виробництво корпус № 3, літера "Г", що знаходяться за адресою: 04080, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 82-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
13 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 7 липня 2023 року разом із клопотанням про відмову у відкритті провадження у даній справі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вимога позивача про надання третій особі доступу до приміщень, належних Товариству, є безпідставною, оскільки укладений між ним та Заводом договір оренди від 16 січня 2017 року № 701 є розірваним, відтак у відповідача відсутній будь-який обов'язок надавати третій особі доступ до відповідних приміщень, які Завод більше не орендує. У свою чергу, оскільки Підприємець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з аналогічними вимогами, викладеними в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 29 березня 2023 року в справі № 910/12395/22, на думку відповідача, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі. При цьому, жодною нормою законодавства не передбачено право фізичної особи - підприємця звертатися з позовом в інтересах свого контрагента за договором - юридичної особи, учасником або акціонером якої фізична особа - підприємець не є. Крім того, Товариство вказувало на необґрунтованість посилань позивача на наявність у нього права витребовувати у відповідача майно шляхом віндикації, оскільки Підприємцем не надано доказів існування будь-якого індивідуально визначеного майна в розумінні закону, не доведено факту передачі такого майна третій особі та не підтверджено факт утримання відповідачем майна, про яке зазначав позивач. Також, на думку відповідача, він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є стороною договору підряду від 1 квітня 2019 року № 04/19, укладеного між Підприємцем і Заводом, який і є відповідальною особою за втрату давальницької сировини за вищевказаним правочином.
19 липня 2023 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали від 10 липня 2023 року подав заяву від 12 липня 2023 року з доданими до неї документами для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2022 року відкрито провадження в справі № 910/10704/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 вересня 2023 року.
4 вересня 2023 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява від цієї ж дати № 139/23-Р про її участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, як представника позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2023 року вищевказану заяву повернуто заявнику без розгляду.
У підготовчому засіданні 14 вересня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 12 жовтня 2023 року.
4 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшла заява про забезпечення позову від цієї ж дати № 380/23-К. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 жовтня 2023 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
5 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Підприємця надійшла заява від 4 жовтня 2023 року про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 вересня 2023 року вказану заяву задоволено частково.
9 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати № 388/23-К, у якому позивач зазначив, що, на його думку, ним обрано належний і ефективний спосіб правового захисту своїх прав та інтересів і саме Товариство є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме ним здійснюються дії, направлені на перешкоджання доступу до належного позивачу майна, що знаходиться в приміщеннях, які орендував Завод.
11 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшла заява про зміну предмета позову від цієї ж дати № 391/23-К, у якій позивач просив суд витребувати на його користь у відповідача брухт дорогоцінного металу на загальну вартість 3 356 806,76 грн, а саме: золото (Au) 375° проби, вагою 6,73, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,52; золото (Au) 500° проби, вагою 168,09, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 84,045; золото (Au) 583° проби, вагою 697,35, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 406,56; золото (Au) 585° проби, вагою 2 688,634, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 572,85; золото (Au) 750° проби, вагою 94,47, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 70,85; золото (Au) 809° проби, вагою 8,36, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,76; золото (Au) 900° проби, вагою 4,28, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 3,852; золото (Au) 958° проби, вагою 7,00, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,706; срібло (Ag) 875° проби, вагою 55,3, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 48,39; срібло (Ag) 916° проби, вагою 3,1, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,84; срібло (Ag) 925° проби, вагою 1 214,50, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 123,41, які складаються з брухту ювелірних виробів, перелік яких наведений у цій заяві. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року зазначену заяву прийнято до розгляду.
12 жовтня 2023 року на електронну адресу суду від Товариства надійшло клопотання від 11 жовтня 2023 року про залишення позову Підприємця без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний Завод "Діамант-13", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та відкладено підготовче засідання на 2 листопада 2023 року.
16 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Підприємця надійшла заява від 14 жовтня 2023 року про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року вищевказану заяву задоволено частково.
30 жовтня 2023 року на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову від 27 жовтня 2023 року, у яких Завод підтримав позовні вимоги Підприємця, зазначив, що він був позбавлений можливості виконати умови договору підряду від 1 квітня 2019 року № 04/19, укладеного між ним та Підприємцем, у зв'язку з діями відповідача, який перешкоджав у доступі до приміщень, у яких зберігалося майно позивача.
У підготовчому засіданні 2 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 листопада 2023 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від представника Підприємця надійшло клопотання від 2 листопада 2023 року про його участь у призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2023 року вищевказану заяву задоволено частково.
14 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на пояснення третьої особи від цієї ж дати разом із заявою про поновлення строку для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи. У вказаній відповіді Товариство зазначило, що позивач не довів факту реального існування між ним та третьою особою господарських відносин, на які посилався Підприємець як на підставу для задоволення позовних вимог, як і не надав доказів на підтвердження обставини того, що майно, яке Підприємець просить витребувати у відповідача, знаходиться саме в приміщеннях, раніше орендованих третьою особою.
15 листопада 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшли: заперечення проти заяви відповідача про поновлення процесуального строку від цієї ж дати № 435/23-К та клопотання від вказаної дати № 434/23-К про залишення відповіді Товариства на пояснення третьої особи без розгляду.
20 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшло клопотання від 18 листопада 2023 року про долучення доказів.
24 листопада 2023 року на адресу суду від Товариства надійшли заперечення на відповідь на відзив від 21 листопада 2023 року, в яких відповідач зазначив, що права позивача якщо й були порушені, то лише третьою особою внаслідок невиконання Заводом своїх зобов'язань за договором підряду. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що в справі № 910/12395/22, у якій Завод просив суд зобов'язати Товариство надати доступ до раніше орендованих приміщень, третьою особою взагалі не було заявлено про знаходження у спірних приміщеннях належного позивачу в даній справі майна. Відповідач також повторно вказав на те, що починаючи з 22 жовтня 2022 року договір оренди, укладений між ним та третьою особою, є розірваним та не діє, тому жодних обов'язків перед Заводом щодо забезпечення доступу до належних Товариству приміщень в останнього немає. Відтак, Товариство вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог Підприємця відсутні.
29 листопада 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшло клопотання від цієї ж дати № 456/23-К про залишення заперечень Товариства на відповідь на відзив без розгляду.
У судовому засіданні 30 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про долучення до матеріалів справи відповіді Товариства на пояснення третьої особи; про відмову в задоволенні заяви та клопотання Підприємця від 15 листопада 2023 року; про відмову в задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на подання доказів; про встановлення Товариству додаткового строку на подання доказів; про встановлення Підприємцю додаткового строку на подання доказів; про долучення до матеріалів справи заперечень Товариства на відповідь на відзив та про відкладення судового засідання на 21 грудня 2023 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від представника Підприємця надійшло клопотання від 30 листопада 2023 року про його участь у призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2023 року вищевказане клопотання Підприємця задоволено частково.
14 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у призначеному судовому засіданні, а також усіх наступних засіданнях у справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2023 року вищевказану заяву Товариства задоволено частково.
21 грудня 2023 року на електронну пошту суду від Товариства надійшла заява від 20 грудня 2023 року про участь його представника у призначеному судовому засіданні, а також усіх наступних засіданнях у справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяву Товариства від 20 грудня 2023 року про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У цьому ж судовому засіданні представник Підприємця підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства у цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені судові засідання не забезпечила.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
1 квітня 2019 року між Підприємцем та Заводом було укладено договір підряду на виготовлення ювелірних виробів з давальницької сировини № 04/19, за умовами якого останній зобов'язався за завданням Підприємця виготовити нові ювелірні вироби та напівфабрикати ювелірних виробів з належних позивачу на праві власності ювелірних виробів, брухту ювелірних виробів, злитків дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння. дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі - давальницька сировина), а Підприємець - прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 3.1.3. та 3.1.5. договору Завод зобов'язався відповідно до погоджених сторонами строків провести комісійний сплав давальницької сировини, встановити проби, провести розрахунок фактичних втрат давальницької сировини, підготувати звіт про використання такої сировини та виготовити погоджені сторонами ювелірні вироби.
Підприємець відповідно до пунктів 3.3.1. та 3.3.3. вказаного договору зобов'язався надати Заводу давальницьку сировину належної якості та за вимогою останнього надати документи, що підтверджують право власності позивача на неї, а також без затримки прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього правочину.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року та вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу, не менш як за 30 календарних днів до дня завершення дії цього правочину, про його припинення у визначену пунктом 4.1. договору дату.
На виконання умов вищевказаного договору 21 лютого 2022 року Підприємець передав, а Завод - прийняв, на зберігання за актом прийому-передачі давальницької сировини від вказаної дати наступну давальницьку сировину: золото (Au) 375° проби, вагою 6,73, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,52; золото (Au) 500° проби, вагою 168,09, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 84,045; золото (Au) 583° проби, вагою 697,35, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 406,56; золото (Au) 585° проби, вагою 2 688,634, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 572,85; золото (Au) 750° проби, вагою 94,47, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 70,85; золото (Au) 809° проби, вагою 8,36, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,76; золото (Au) 900° проби, вагою 4,28, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 3,852; золото (Au) 958° проби, вагою 7,00, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,706; срібло (Ag) 875° проби, вагою 55,3, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 48,39; срібло (Ag) 916° проби, вагою 3,1, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,84; срібло (Ag) 925° проби, вагою 1 214,50, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 123,41.
1 квітня 2023 року Підприємець звернувся до Заводу з листом щодо виконання зобов'язань за цим договором підряду, у якому просив третю особу невідкладно повернути переданий брухт дорогоцінних металів та/або нові ювелірні вироби, виготовлені з давальницької сировини.
Листом від 8 квітня 2023 року вих. № 21 Завод повідомив позивача про те, що він орендував приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Межигірська, 82-А, у яких було розміщене належне Підприємцю майно. Однак, у січні 2022 строк дії договору оренди вказаних приміщень закінчився, новий договір оренди укладений не був. У зв'язку з цим станом на 24 лютого 2022 року у вказаних приміщеннях залишились основні засоби, техніка та обладнання Заводу, до яких у нього немає доступу, у тому числі й до майна позивача. Завод також повідомив про те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про надання доступу до зазначених приміщень для повернення своїх основних засобів, техніки, обладнання, документів. Однак, відповідач відмовляється надавати такий доступ, що підтверджується актами про недопуск до вказаних приміщень, копії яких були додані до цього листа. За таких обставин, третя особа повідомила позивача про те, що вона не в змозі повернути належне останньому майно або виготовлені з нього ювелірні вироби.
У зв'язку з цим позивач, вважаючи порушеним належне йому право власності на передане Заводу майно - брухт дорогоцінних металів, звернувся з даним позовом до суду на підставі статті 41 Конституції України, статтей 317, 319, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з вимогою про витребування свого майна у відповідача, який, на думку Підприємця, незаконно, без відповідної правової підстави заволодів ним.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.
Для захисту права власності передбачені речові та зобов'язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.
Зобов'язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.
До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.
Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність та незаконність свого володіння й утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які й становлять предмет доказування.
Власник має право витребувати своє майно від особи, у якої майно фактично знаходиться, та є індивідуально визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 5 червня 2019 року в справі № 926/1288/18.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, Підприємець повинен довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні Товариства, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Обґрунтовуючи своє право власності на витребовуваний у Товариства брухт дорогоцінних металів, а саме: золото (Au) 375° проби, вагою 6,73, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,52; золото (Au) 500° проби, вагою 168,09, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 84,045; золото (Au) 583° проби, вагою 697,35, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 406,56; золото (Au) 585° проби, вагою 2 688,634, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 572,85; золото (Au) 750° проби, вагою 94,47, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 70,85; золото (Au) 809° проби, вагою 8,36, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,76; золото (Au) 900° проби, вагою 4,28, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 3,852; золото (Au) 958° проби, вагою 7,00, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 6,706; срібло (Ag) 875° проби, вагою 55,3, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 48,39; срібло (Ag) 916° проби, вагою 3,1, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 2,84; срібло (Ag) 925° проби, вагою 1 214,50, вага дорогоцінного металу в перерахунку 999.9 - 1 123,41, та загальна вартість якого, за твердженням Підприємця, становить 3 356 806,76 грн, - позивач посилався на укладений між ним та Повним товариством "Ломбард 9999" Сіренко Ю.С. і компанія" (далі - Ломбард) договір від 1 квітня 2019 року № 01/19, за умовами якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача товар, зокрема, невикуплені предмети закладу - брухт дорогоцінного металу, а Підприємець - прийняти такий товар та оплатити його на умовах цього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року на підставі вищевказаного договору Ломбард передав, а Підприємець - прийняв та оплатив товар (брухт дорогоцінних металів у ювелірних виробах) на загальну суму 3 356 806,76 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 8 лютого 2022 року № 61 на суму 166 683,22 грн, від 31 січня 2022 року № 35 на суму 30 011,49 грн, від 1 лютого 2022 року № 47 на суму 220 824,47 грн, від 10 січня 2022 року № 15 на суму 191 438,71 грн, від 4 січня 2022 року № 9 на суму 191 625,53 грн, від 23 грудня 2021 року № 574 на суму 226 060,65 грн, від 23 грудня 2021 року № 570 на суму 82 033,18 грн, від 6 грудня 2021 року № 551 на суму 272 656,91 грн, від 16 грудня 2021 року № 563 на суму 209 430,51 грн, від 11 листопада 2021 року № 527 на суму 80 243,91 грн, від 25 листопада 2021 року № 534 на суму 221 136,36 грн, від 24 листопада 2021 року № 533 на суму 28 208,77 грн, від 1 листопада 2021 року № 514 на суму 191 936,46 грн, від 19 жовтня 2021 року № 491 на суму 168 296,70 грн, від 1 жовтня 2021 року № 474 на суму 145 990,99 грн, від 27 вересня 2021 року № 458 на суму 180 589,37 грн, від 17 вересня 2021 року № 445 на суму 86 046,98 грн, від 15 вересня 2021 року № 443 на суму 121 506,42 грн, від 13 вересня 2021 року № 437 на суму 81 186,62 грн, від 6 вересня 2021 року № 427 на суму 139 778,57 грн, від 10 вересня 2021 року № 433 на суму 72 220,08 грн та від 16 лютого 2022 року № 69 на суму 248 892,86 грн, - з протоколами погодження договірної ціни на брухт дорогоцінних металів до вказаних видаткових накладних, а також банківською випискою з рахунку Підприємця за період з 1 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року. Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах даної справи.
Разом із цим, матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передачі Підприємцем Заводу саме зазначених у вищевказаних видаткових накладних невикуплених предметів закладу (брухт дорогоцінного металу в ювелірних виробах).
Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Статтею 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді, до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що передане Підприємцем Заводу майно визначено індивідуальними ознаками, оскільки з акту прийому-передачі давальницької сировини за договором підряду від 1 квітня 2019 року № 04/19, на який і посилався Підприємець у своєму позові, можливо лише встановити факт передання Заводу дорогоцінного металу певного хімічного складу (золото чи срібло) та його вагу, що не є ознаками, які індивідуалізують таке майно порівняно з аналогічними дорогоцінними металами.
При цьому, зі змісту укладеного між Підприємцем та Заводом договору підряду вбачається, що предметом вказаного правочину є роботи, у результаті яких третя особа повинна була провести комісійний сплав давальницької сировини, встановити проби та виготовити нові ювелірні вироби. Тобто, у результаті виконання своїх зобов'язань за договором Завод повинен був видозмінити передане йому Підприємцем майно та створити інші (нові) речі.
Разом із цим, об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18.
У свою чергу Підприємцем не надано жодних доказів на підтвердження того, що передане Заводу майно не було змінене у зв'язку з виконанням останнім своїх зобов'язань за договором.
Також позивач вказував на те, що належне йому майно знаходиться у нежитловому приміщенні за адресою: 04080, місто Київ, вулиця Межигірська, 82-А, яке належить відповідачу.
Разом із цим, позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази знаходження відповідного майна Підприємця в зазначеному нежитловому приміщенні Товариства на момент звернення позивача з даним позовом до суду та на час вирішення даного спору.
У той же час, частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
З наявної в матеріалах справи копії декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, яка подана Заводом разом із заявою про виконання постанови від 2 жовтня 2023 року про відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Кошарному О.В., у провадженні якого перебуває виконавче провадження № 72711913 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 3 березня 2023 року № 910/10253/22, вбачається, що в третьої особи взагалі відсутнє будь-яке майно та основні засоби, будь-яке рухоме або нерухоме майно, грошові кошти на рахунках, а також будь-яке майно, належне Заводу від інших осіб.
У свою чергу, сам по собі факт того, що місцезнаходження відповідача та третьої особи на момент звернення Підприємця з позовом до суду співпадали, не може бути підставою для висновків про те, що майно утримується відповідачем.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не було доведено всіх необхідних обставин, що становлять предмет доказування у даному позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема, факту наявності у відповідача на момент вирішення даного спору вказаного майна, а також наявності індивідуальних ознак такого майна, у суду відсутні правові підстави для задоволення такого віндикаційного позову.
Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємця слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 28 грудня 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко