ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.12.2023Справа № 910/13253/23
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Київгаз"
про визнання дій протиправними, зобов'язання укласти договір та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про: визнання протиправними дій, які полягають у відмові ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в укладанні договору постачання природного газу з ОСББ "Вежа ДВРЗ"; зобов'язання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" укласти договір постачання природного газу з ОСББ "Вежа ДВРЗ" датою подання документів - 19.11.2022; зобов'язання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити перерахунок вартості газу спожитого у період з 19.11.2022 по 31.03.2023 за споживчим тарифом 7 грн 96 коп. за 1 м.куб. газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.10.2023.
03.10.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на позовну заяву.
04.10.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на позовну заяву.
10.10.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів.
16.10.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшли заперечення.
18.10.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 15.11.2023.
26.10.2023 через систему "Електронний Суд" від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення.
15.11.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшла заява про долучення доказів.
Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.
28.11.2023 через систему "Електронний Суд" від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення.
28.11.2023 через систему "Електронний Суд" від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява із запереченнями проти долучення доказів.
Протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023.
11.12.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 13.12.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 13.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" є юридичною особою, яка зареєстрована 26.07.2021; ідентифікаційний код: 44222027; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 109-В;
Будинок за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 109-В має автономну газову котельню, яка з моменту реєстрації ОСББ (26.07.2021) є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
15.11.2022 ОСББ "Вежа ДВРЗ" приєдналося до публічного договору розподілу природного газу із АТ "Київгаз", яке є оператором газорозподільної системи. На підставі укладеного договору розподілу природного газу та акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін об'єкту газопостачання від 15.11.2022, ОСББ "Вежа ДВРЗ" було присвоєно ЕІС код точки розподілу.
Як стверджує позивач, у листопаді 2022 року позивач звернувся до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" із проханням укласти договір постачання природного газу (для побутових споживачів), який є публічним договором приєднання.
02.12.2022 позивач направив відповідачу-1 документи для укладення публічного договору постачання природного газу.
22.12.2022 відповідач-1 направив на адресу позивача лист про відмову в укладенні договору постачання природного газу; підставою для відмови в укладенні договору визначено ненадання належним чином завіреної копії документа, яким визначено прав власності чи користування на об'єкт споживача (котельню).
У подальшому, позивач повторно звертався до відповідача-1 із заявою про укладення договору, проте відповідач листом від 16.02.2023 відмовив позивачу в укладенні договору з аналогічних підстав.
На думку позивача, зазначені дії відповдіача-1 є неправомірними та незаконними.
19.01.2023 позивач отримав лист від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", у якому останнє зазначило, що починаючи з 02.01.2023 постачальником газу для забезпечення потреб ОСББ є ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії; підключення до ПОН здійснено автоматично шляхом приєднання до публічного договору у зв'язку із відсутністю точок у реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційні платформі Оператора ГТС; постачання природного газу здійснюється за тарифом для комерційного підприємства.
Окрім того, відповідачем-2 були виставлені рахунки на оплату та акти приймання-передачі природного газу.
На переконання позивача, в результаті протиправних та незаконних дій відповідача-1 щодо неукладення договору постачання природного газу, позивач був підключений до постачальника останньої надії за комерційними цінами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем-1 протиправно відмовлено позивачу в укладенні договору постачання природного газу, а відтак просить визнати дії відповідача-1 протиправними та зобов'язати укласти договорів. Окрім того, позивач стверджує, що відповідач-2 протиправно нараховував позивачу вартість природного газу за тарифами для комерційних підприємств та просить зобов'язати відповідача-2 здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу за спірний період за цінами для побутового споживача.
Заперечуючи проти позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що вимога про надання належним чином завіреної копії документа, яким визначено право власності чи користування на котельню була законною, з огляду на звернення до відповідача-1 ТОВ "Ідеал Енерджі Систем" із листами від 18.11.2022 та від 25.11.2022, у яких було повідомлено, що спірна котельня перебуває в управлінні останнього. Окрім того, вимоги про зобов'язання укласти договір є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов'язок укладення такого договору у відповідача-1 відсутній. Щодо позовних вимог про визнання дій протиправними, то відопвдіач-1 зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім того, відповідач-1 стверджує про необґрунтованість позовних вимог, які заявлені до відповідача-2.
Заперечуючи проти позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що заявлені позивачем вимоги є взаємовиключними, що свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту. Відповідач-2 вказує, що внесення до реєстру постачальника "останньої надії" здійснюється автоматично і відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС позивача віднесено Оператором ГТС до категорії ТКЕ (виробників теплової енергії). Окрім того, постачальник останньої надії позбавлений можливості самовільно встановлювати та формувати ціни на природній газ; та для споживача природного газу діють виключно ціни, які передбачені умовами договору, до якого самостійно як споживач приєдналося ОСББ. Відповідач-2 також зазначає, що вимоги про визнання дій відповідача-1 протиправними не підлягають задоволенню оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а вимоги позивача про зобов'язання укласти договір є неефективним способом захисту, що є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Отже, переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови.
При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування.
В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що, в такому випадку, договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Отже, суд вправі задовольнити позов про зобов'язання укласти договір лише у разі, якщо встановить наявність правовідносин, зважаючи на які, сторони зобов'язані укласти договір, але одна зі сторін ухилилася від цього. При цьому, має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.
Враховуючи вищевикладене, слід з'ясувати чи є укладення договору у даному випадку обов'язковим для сторін в силу прямої вказівки закону.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Норми Закону України "Про ринок природного газу" не передбачають визначення суб'єктів господарювання - виконавців державного замовлення, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Враховуючи викладене, постачання природного газу здійснюється за договором, який не ґрунтується на державному замовленні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки прямий законодавчо встановлений обов'язок для відповідача-1 з укладення такого договору відсутній, його укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" (Положення про ПСО).
Відповідно до п. 4 Положення про ПСО, на ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" покладено спеціальні обов'язки щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме: виробниками теплової енергії - об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб'єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків.
Згідно до п. 5 Положення про ПСО ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" постачає з 1 вересня 2022 року по 31 березня 2023 року (включно) природний газ виробникам теплової енергії на підставі договору за цінами та на умовах згідно з додатком.
У відповідності до п. 1 додатку до Положення про ПСО постачання природного газу виробнику теплової енергії на умовах Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам та цього додатка здійснюється у разі, коли виробник теплової енергії, зокрема уклав договір постачання природного газу з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з урахуванням положень цього додатка; уклав у визначений строк договір/додаткову угоду (додатковий договір) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, строком дії до повного виконання зобов'язань виробника теплової енергії за всіма договорами, укладеними з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", яким повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка виробника теплової енергії.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем вимог Положення про ПСО щодо укладення договору про договірне списання з поточних банківських рахунків, що свідчить про недоведеність позивачем виникнення у ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" обов'язку здійснювати постачання природного газу.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання укласти договір постачання природного газу з 19.11.2022 (на минуле).
Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
При цьому, принцип свободи договору згідно зі статтями 6 і 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
З наданих відповідачем-1 заперечень прямо випливає відсутність волевиявлення останнього на укладення договору з 19.11.2022.
Суд зазначає, що у переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов'язковим, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов'язки для сторін такого договору, зміст яких є обов'язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.
Отже, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судом не встановлено, то, відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли у сторін з 19.11.2022.
Окрім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять належним та допустимих доказів звернення позивача до відповідача-1 із заявою про укладення спірного договору саме від 19.11.2022.
До того ж, важливим у даному спорі є питання щодо моменту фактичного постачання природного газу.
Відповідно до п. 3 Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Аналогічні положення містять у Кодексі ГТС.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, протягом грудня 2022 року - березня 2023 року, постачання природного газу позивачу здійснював постачальник "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та відповідно, позивач був включений до реєстру споживачів останнього.
Разом з тим, включення споживача до реєстрів декількох постачальників в одному періоді та включення споживача до реєстру постачальника у минулому період не передбачено нормами чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що у даному випадку, за умови виконання позивачем вимог Положення про ПСО, які необхідні для постачання природного газу постачальником універсальних послуг та надання відповідачу-1 необхідного обсягу документів для укладення відповідного договору, спірний договір між би бути визнаний судом укладеним лише з дати винесення судового рішення. Проте, як встановлено судом раніше, позивачем не доведено виконання останнім вимог Положення про ПСО та виникнення у відповідача-1 обов'язку із укладення спірного договору.
Окрім того, суд відзначає, що 24.11.2023 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ОСББ "Вежа ДВРЗ" було укладено договір №6531-ОСББ/23/-41 постачання природного газу на період з 01.01.2023 по 15.04.2024.
Укладення означеного договору ще раз підтверджує безпідставність позовної вимоги про зобов'язання укласти договір, оскільки фактично договір поставки природного газу є укладеним.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСББ "Вежа ДВРЗ" про зобов'язання укласти договір постачання природного газу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання дій протиправними, суд зазначає наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Положеннями статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вимогу про визнання протиправними дії ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" щодо відмови в укладенні договору позивач обґрунтовує незаконністю такої відмови та відсутністю підстав для відмови в укладенні договору.
Судом встановлено, що у даному випадку ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" діє як юридична особа приватного права та суб'єкт цивільних правовідносин. Розглянувши поданий позивачем пакет документів, відповідач-1 дійшов висновку про необхідність подання додаткових документів.
Відповідно до п.8 розділу І Правил постачання природного газу, постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладений обов'язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об'єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України.
Правилами постачання природного газу, зокрема п. 4 розділу ІІ та п. 11 розділу ІІІ, передбачено, що для укладення договору постачання природного газу споживач має надати документи, якими визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення).
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Ідеал Енерджі Систем" звернулося до відповідача-1 із листом від 18.11.2022, у якому повідомило, що з жовтня 2019 року у безоплатному користування останнього знаходяться газові мережі для постачання природного газу на потреби теплопостачання котельні будинку №109-В по вул. Алматинській, та на час звернення із означеним листом означена котельня із усім обладнання перебуває на балансі ТОВ "Ідеал Енерджі Систем".
У зв'язку із надходженням означеного листа, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до позивача із листом щодо необхідності надання копії документа, який визначено право власності ОСББ на відповідний об'єкт (котельню).
У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі Інженерно-технічного блоку - Котельня по вул. Алматинській 109В від 27.11.2022, який укладено між ТОВ "Ідеал Енерджі Систем" та ОСББ "Вежа ДВРЗ", відповідно до якого позивачу було передано обладнання Інженерно-технічного блоку - Котельня по вул. Алматинській 109В.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання позивачем означеного акту разом із іншими документами, які надавалися відповідачу-1 для укладення спірного договору.
За вказаних обставин, суд погоджується із доводами відповідачів щодо того, що на час укладення спірного договору позивачем не було надано документів на підтвердження права власності ОСББ на котельню, надання яких передбачено Правилами постачання природного газу, та погоджується із доводами відповідача-1 щодо того, що відповідач не наділений повноваженнями щодо розв'язання спорів щодо встановлення факту приналежності котельні споживачу.
Окрім того, суд зазначає, що вимога про визнання дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо відмови в укладенні договору по суті є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки (встановлення факту подання позивачем достатнього обсягу документів для укладення договору - правомірності поведінки учасника цивільних правовідносин при здійсненні ним господарської діяльності, та встановлення факту протиправності поведінки учасника цивільних правовідносин (відповідача) при здійсненні ним господарської діяльності - протиправності відмови в укладенні договору).
Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №910/10764/19.
Разом з тим, законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання протиправними дії суб'єкта цивільних правовідносин, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому, встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, а рішення про задоволення такої вимоги не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСББ "Вежа ДВРЗ" про визнання дій, які полягають у відмові ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" в укладенні договору постачання природного газу протиправними.
Щодо вимог про зобов'язання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" здійснити перерахунок вартості спожитого газу за період з 19.11.2023 по 13.03.2023 за споживчим тарифом 7,96 грн, суд зазначає наступне.
В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначає, що у результаті неправомірних та незаконних дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", позивач був підключений до постачальника "останньої надії" за комерційними цінами.
За приписами статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не господарською діяльністю у розумінні норм Господарського кодексу України.
Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №910/15687/20, від 02.05.2018 у справі №910/11650/17.
Таким чином, теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у житловому комплексі позивача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. Тобто, ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах постачальником природного газу виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Разом з тим, внесення до Реєстру постачальника "останньої надії" здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу та з підстав визначених Кодексом газотранспортної системи, який затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до листа ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (без номеру, без дати), останнє повідомило ОСББ "Вежа ДВРЗ", що з 02.01.2023 постачальником для забезпечення потреб ОСББ є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії", підключення до якого було здійснено автоматично, шляхом приєднання до публічного договору, у зв'язку із відсутністю точок ОСББ у реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційні платформі оператора ГТС.
Згідно з п. 2 глави 4 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (підпункт 12); належність споживача до категорії виробників теплової енергії (підпункт 14); належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій (підпункт 15).
Відповідно до п. 5 глави 4 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14, 15, 17 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи.
Тобто, належність споживача до тієї чи іншої категорії (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) визначає Оператор ГРМ.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС ОСББ "Вежа ДВРЗ" віднесено Оператором ГРМ до категорії виробників теплової енергії. Позивачем означеного у належний спосіб не спростовано.
Відтак, визначення умов постачання природного газу постачальником "останньої надії" безпосередньо пов'язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник "останньої надії" керується при виконання обов'язку щодо постачання природного газу.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та вдіповідачем-2 було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії"; договір є таким, що виконаний, та відповідно, під час виконання договору сторонам були відомі істотні умови такого договору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок вартості спожитого газу, оскільки такі вимоги стосуються насамперед виконання сторонами договірних зобов'язань за укладеним між ними господарським договором. При цьому, позивач просить здійснити перерахунок з 19.11.2022, хоча відповідно до листа відповідача-2, на який посилається сам позивач, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснювалося з 02.01.2023.
Позивачем фактично не заявляється вимоги щодо внесення змін до договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" та не завлено про неналежне виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором.
Означене на переконання суду свідчить про необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.
Окрім того, суд відзначає, що позивач помилково ототожнює обов'язки, які покладені на постачальника зі спеціальними обов'язками та обов'язки постачальника "останньої надії", оскільки такі обов'язки мають різне правове регулювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання відповідача-2 вчинити дії не є ефективним, оскільки за твердженнями позивача його порушене право - це право на укладення договору постачання природного газу, однак задоволення вимоги про зобов'язання вчинити дії не призведе до відновлення його порушеного права на укладення договору.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що вирішення правомірності або неправомірності нарахування вартості спожитого природного газу входить до предмету доказування, зокрема, у спорах щодо стягнення заборгованості з оплати спожитого природного газу.
Також, суд погоджується зі доводами відповідачів, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання укласти договір та зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу є взаємовиключними, оскільки як правильно зазначено відповідачами, фактично позивач просить укласти договір та в той же час визнає, що є інший укладений договір з аналогічним предметом, проте можливість укладення двох одночасно діючих договорів поставки природного газу не передбачена чинним законодавством.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про визнання дій протиправними, зобов'язання укласти договір та зобов'язання вчинити дії.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 28.12.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна