Справа №295/14160/23
Категорія 38
2/295/3076/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньові Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами кредиту від 20.11.2021, 01.12.2021 року, укладеними між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», ТОВ «Кредитна установа «Європейька кредитна группа», правонаступником яких, у свою чергу, виступає позивач, в загальному розмірі 128 082,00 грн.
В обгрунтуваня вимог позивач зауважує на вчиненні правочинів - договорів кредиту, з фінансовими установами в електронному вигляді, а також на ухиленні з боку відповідача від взятих на себе зобов'язань за такими договорами.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.
Згідно ухвали суду 14.12.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про витребування доказів - оригіналів електронних доказів на носії їх створення. Відповідне рішення прийняте судом, оскільки заявлена вимога, яка фактично передбачала витребування комп'ютерного оснащення, не грунтувалась на критеріях пропорційності у спроможності доведення обставин, на які посилався учасник, зокрема щодо відсутності фактів виникнення цивільно-правових відносин з наведеними у позові кредиторами.
Ухвалою суду від 27.12.2023 року відмовлено у задоволенні заяви про призначення у справі комп'ютерно-технічної експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначалось вище, позивач, звертаючись із вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилається на укладення таких договорів в електронному вигляді, а саме: договору кредиту між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 20.11.2021 року, договору кредиту між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 від 01.12.2021 року, договору кредиту між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 від 01.12.2021 року.
Набуття права грошових вимог позивач обґрунтовує укладенням з вищенаведеними первісними кредиторами договорів факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Згідно з ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку наданим стороною позивача доказам суд приходить до висновку про недостатність їх обсягу в безсумнівне доведення обставин укладення електронних договорів кредиту з проставленням електронних підписів учасниками, та, як наслідок, з набуттям визначених умовами кредитних договорів прав та обов'язків учасників.
В даному випадку суд звертає увагу, що стороною відповідача у поданому відзиві викладені заперечення щодо фактичного укладення договорів в електронному вигляді.
З системного розуміння наведених в Цивільному процесуальному кодексі України норм, направлених на визначення видів доказів, способів доведення обставин або їх спростування, слід дійти висновку, що загальна вимогам покладення тягаря доведення здійснюється не лише з прив'язкою зі стороною, яка відповідні твердження висловлює, але й з об'єктивною та фізичною можливістю забезпечити подання доказів або ініціювати їх набуття.
Достатність доказів розуміється як рівень, що задовольнятиме потребу для сприйняття за критеріями оцінки доказів ті чи інші твердження. Такий обсяг, з одного боку, повинен бути достатній, з іншого, не повинен перевищувати межі розумності та пропорційності доведення, тобто забезпечувати співмірність від обставиною та можливими способами її доведення або спростування.
Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як указувалось вище, в укладення договору кредиту закон покладає необхідність досягнення у передбачений законом спосіб домовленостей щодо істотних умов, притаманних кредитним правовідносинам: надання грошових коштів, строк їх використання, умови повернення.
Об'єктивною можливістю надати докази в достатньому обсязі в даному випадку наділений саме позивач, оскільки з досліджених матеріалів слідує, що саме така особа могла володіти відомостями про банківську установу, в якій позичальником могли бути відкриті рахунки з метою переказу коштів на такі рахунки. У договорі кредиту, зокрема, від 01.12.2021 року за реквізитами із зазначенням кредитора - ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», проставлено відомості про рахунок позичальника, при цьому, не обумовлено, в якій саме банківській установі такий рахунок відкрито.
Вказане позбавляє реальної можливості відповідача, в разі дійсного не прийняття участі у вчинені договорів, заявити вимогу про витребування доказів: даних з банківської установи про рух коштів, період операцій, суми зарахованих коштів.
Тобто саме позивач без надмірних процесуальних обтяжень є спроможним довести обставини, притаманні кредитним правовідносинам.
Слід додатково зазначити, що, хоча зміст договорів містить дані про цифровий вираз електронного підпису, позивач, за наявних сумнівів, висловлених з боку відповідача, що фактично виявляло заперечення проставлення таких підписів, не позбавлявся можливості надати більш детальну інформацію про спосіб ідентифікації, в тому числі із роздруківкою в письмовому вигляді сторінок електронних програм, які задіювались у відповідних операціях.
З логічного осмислення є очевидним, що позичальник не отримує у розпорядження грошові кошти без проходження процедури електронної ідентифікації.
У виниклому спору конструктивна лінія між фактичним погодженням з боку позичальника з умовами договору з проставленням через електрону ідентифікацію власного підпису та отриманням коштів не підтверджується.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що: «Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що «у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Звернення з вимогою про визнання недійсним правочину, який аргументовано тим, що цей договір не підписувався і не укладався за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), не є правомірним способом захисту, та не є ефективним.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Судом не отримано доказів в доведення обставин вчинення договорів кредиту, покладених в основу пред'явлених вимог позивача, підстави вбачати набуття відповідних прав та обов'язків відповідачем відсутні.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М. Лєдньов