Справа № 420/36314/23
УХВАЛА
26 грудня 2023 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву представника Спільного підприємства «ВІТМАРК УКРАЇНА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №ЕС/19839/23 від 25.12.2023 року про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
25.12.2023 року за вхід. №ЕС/19839/23 від представника Спільного підприємства «ВІТМАРК УКРАЇНА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
зупинити дію Розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА" ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087) на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865;
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального записи про анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.
Подана заява обґрунтована наступним.
На дату винесення Відповідачем Розпорядження рішення суду, що набрало законної сили, яким би підтверджувалася незаконність відмови Позивача в допуску до перевірки посадових осіб, не існувало.
Натомість існувало рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року у справі №420/34132/23, яке не набрало законної сили, яким було встановлено протилежне
Водночас, ігноруючи вказане рішення суду і не маючи жодного іншого рішення суду, яким би підтверджувалася незаконність відмови Позивача в допуску до перевірки, Відповідачем 18.12.2023 р. було прийнято оскаржуване Розпорядження, підставою для прийняття якого зазначено наступне: «відмова без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки».
Вказана підстава для анулювання ліцензії передбачена ст. 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 р. Єдиною та важливою передумовою для застосування цієї підстави для анулювання ліцензії є відмова у допуску до перевірки «без законних підстав».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. вже встановлено, що відмова Позивача від допуску до проведення перевірки була обґрунтованою та законною, а навпаки саме у податкового органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки.
Станом на дату винесення податковим органом Розпорядження (18.12.2023 р.) Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. ще не набрало законної сили. Отже, поки рішення суду від 11.12.2023 р. не набере чинності чи не буде оскаржене податковим органом, а на його користь не буде винесено інше рішення, вказувати про незаконність дій Позивача податковий орган не може, оскільки він не уповноважений на встановлення цього факту.
На думку Позивача, винесення контролюючим органом Розпорядження про анулювання ліцензій Позивача на зберігання пального є передвчасними та незаконними.
Позивач є великим підприємством харчової промисловості не тільки в межах Одеської області, а в межах країни, яке забезпечує харчовими продуктами всі верстви населення, надає більше 350 робочих місць, є великим бюджетоутворюючим підприємством.
Однак, поки судом буде розглядатись позов про визнання протиправним та скасування Розпорядження, Позивач змушений вести свою господарську діяльність за відсутності діючих ліцензій на зберігання пального для власних потреб, що призведе до вкрай негативних наслідків та збитків для Позивача.
Так, за відсутності діючих ліцензій Позивач, відповідно до діючого законодавства, може використовувати пальне лише в кількості, яка лімітована об'ємом паливних баків транспортних засобів Позивача, задіяних в господарській діяльності, і тільки в межах одного разу повного використання баку. Тобто, Позивачу необхідно кожного разу відправляти свої транспортні засоби для дозаправки на АЗС, а для цього потрібно залишити частину палива у баку для доїзду до АЗС та частину палива витрачати на повернення до виробничої ділянки. Додатково без необхідності отримувати ліцензію Позивач може зберігати не більше 5 літрів пального.
За таких умов, робота підприємства Позивача опиняється під загрозою значного сповільнення всіх виробничих процесів, загрозою невиконання планів з виробництва продукції та зривом поставок Покупцям, серед яких є всі великі мережі супермаркетів, і все це напередодні свят, у «високий сезон», коли потреба у наявності продукції повинна бути забезпечена максимально.
Як наслідок, це може призвести до недоотримання Позивачем прибутку, який необхідний також для здійснення усіх обов'язкових платежів, зокрема, але не виключно, податків, зборів, зарплат працівникам Позивача, а також виконання своїх фінансових зобов'язань перед постачальниками сировини та послуг Позивачу.
Тож, анулюванням ліцензій Позивача Відповідачем створюється реальна загроза завдання шкоди його правам та інтересам, в тому числі й матеріальним, та може призвести до значних збитків внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення за результатами розгляду позову у даній справі
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №140/2474/20.
Суддею встановлено, що відповідно до витягу з розпорядження ДПС України № 444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130188) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, пров. Високий, 22, реєстраційний № 15520414202001017, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.
Відповідно до витягу з розпорядження ДПС України № 444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130189) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 15240414202200273, з терміном дії з 05.08.2022 р. до 05.08.2027 р.
Відповідно до витягу з розпорядження ДПС України № 444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130190) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 15240414202000865, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.
Як зазначено у витягах з розпорядження, підставою для його прийняття є: акт, що засвідчує факт відмови СП без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) визначено основні поняття та терміни, зокрема:
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
- анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;
- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
- Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Відповідно до ст. 3 Закону №481/95ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання, зокрема, акта, що засвідчує факт відмови суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Отже, можливість здійснення діяльності зі зберігання пального безпосередньо залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії.
Водночас з дати отримання письмового розпорядження про її анулювання суб'єкт господарювання позбавлений можливості провадити здійснювати діяльність з зберігання пального.
Заявник у своїх доводах вказує, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження товариство понесе фінансові збитки та не зможе, зокрема, виплачувати заробітну плату працівникам та сплачувати податки.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» є:
10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків (основний);
46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;
46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів;
10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру;
10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
Таким чином, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним та не єдиним видом економічної діяльності є виробництво фруктових і овочевих соків (КВЕД - 10.32), а отже доводи заявника про те, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії товариство понесе фінансові збитки та не зможе, зокрема, виплачувати заробітну плату працівникам, суд відхиляє.
Аргументи заявника стосовно того, що в товаристві працює більше 350 осіб суд оцінює критично, оскільки матеріали позову та заяви не містять відомостей про трудові ресурси товариства. Також не доведеним є те, що така кількість осіб працює саме за адресами місць зберігання пального, та чи в загальному в товаристві, отже анулювання ліцензії за трьома місцями зберігання пального для власних потреб не може вплинути на трудові відносин з усіма працівниками Позивача.
Анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), не позбавляє права позивача здійснювати діяльність щодо виробництва фруктових і овочевих соків, який є основним видом, а також виробництва та продажу інших харчових продуктів (відповідно до КВЕД), так як для здійснення вказаних процесів Позивач не обмежений в праві закупівлі необхідного палива, а наявність чи відсутність вказаної ліцензії не впливає на ці виробничі процеси.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду та існування тих обставин про які зазначає заявник.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Доводи позивача про істотне порушення прав позивача, що фактично позбавить можливість здійснювати господарську діяльність товариства не підтверджується наданими до заяви доказами.
Отже захід забезпечення позову з яким пов'язує положення ст. 150 КАС України в частині очевидності ознак протиправності рішення позивачем не наведено, а судом при розгляді заяви не установлено.
З наведених вище підстав, суддя дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника Спільного підприємства «ВІТМАРК УКРАЇНА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову слід відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150-154, 156, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №ЕС/19839/23 від 25.12.2023 року про забезпечення позову - відмовити повністю.
Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено та підписано 26.12.2023 року.
Суддя Потоцька Н.В.