Номер провадження: 33/813/2364/23
Номер справи місцевого суду: 521/8464/23
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Заїкін А. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 521/8464/23
Номер провадження: 33/813/2364/23
Одеський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- за участю секретаря судового засідання - Зєйналової А.Ф.к.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Вищезазначеною постановою суду притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 17 000 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп..
Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, 12.03.2023 року о 11 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 у м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 80, керував автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження алкотесту «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та від огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, тим самим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху».
На підставі викладених обставин, співробітником поліції складено протокол серії ДПР18 № 109694 від 12.03.2023 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Морозов В.Ю., діючий в інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням діючого законодавства. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи. Посилається на те, що: 1) відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; 2) ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та процедури проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не було доставлено його до медичного закладу; 3) в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані засобу відеофіксації; 4) працівниками поліції не було виписано направлення на огляд водія до медичного закладу; 5) в матеріалах справи відсутня довідка про те, чи отримував ОСОБА_1 посвідчення водія.
Посилаючись на такі доводи, адвокат Морозов В.Ю., діючий в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 109694 від 12.03.2023 р., відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та продути алкотестер.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці за допомогою алкотестера «Драгер» та подальшої відмови апелянта від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я і складено протокол про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Посилання апелянта на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні відомості хто саме керував транспортним засобом, є неспроможним та не може бути прийняте до уваги, оскільки спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якої вбачається, що 12.03.2023 року у м. Херсон об 11 год. 18 хв. працівник патрульної поліції вбачає рух транспортного засобу «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , та разом із особовим складом на службовому авто намагалися наздогнати його. У подальшому, працівники патрульної поліції наздогнали транспортний засіб, який вже був припаркований на узбіччі дороги, та підійшли до нього. Відчинивши двері побачили що сидіння водія було порожнє, а на пасажирському сидінні сидів ОСОБА_1 , під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого поліцейський виказав вимогу ОСОБА_1 , як водію транспортного засобу, який пересів на пасажирське місце у салоні автомобіля, про проходження ним огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою технічного приладу або у лікаря в закладі охорони здоров'я, на що водій відмовився від проходження вказаного огляду, посилаючись на те, що він автомобілем не керував та не був водієм, а знаходився весь час на пасажирському сидінні, після чого щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу, то це спростовується матеріалами справи, а саме - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.03.2023 року, з відміткою інспектора про відмову від огляду.
Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та процедури проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не було доставлено його до медичного закладу, спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи.
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані засобу відеофіксації, спростовується протоколом про адміністративне правопорушення від 12.03.2023 року серії ДПР18 № 109694, з якого вбачається, що проводилася безперервна відеофіксація за допомогою нагрудних відеореєстраторів № 474151, 471350.
Довід апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня довідка про те, чи отримував ОСОБА_1 посвідчення водія, є неспроможним, оскільки до матеріалів справи долучено довідку від 13.03.2023 року, з якої вбачається, що згідно наявних облікових даних АІС МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав (має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 10.07.2008 р..
Долучений до матеріалів справи відеозапис повністю відображає події, які відбулися 12.03.2023 року.
Апеляційний суд вважає залучений інспектором поліції відеозапис як безумовний доказ у справі. Дії працівників поліції повністю відповідають вимогам Інструкції.
Щодо зауважень апелянта про те, що наявні у справі відеозапис і протокол є неналежними та недопустимими доказами апеляційний суд зазначає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як доказ у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі не підлягають задоволенню.
Вбачаючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є недоведеними.
Отже, апеляційна скарга є безпідставною, а тому вона не підлягає задоволенню.
Клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання з метою забезпечення в режимі відеоконференції, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
Як вбачається з договору про надання юридичних послуг укладеного між ОСОБА_1 та адвокатами Морозовим Вадимом Юрійовичем та ОСОБА_2 останній був укладений ще 29.09.2023 року. З огляду на вказане у адвокатів було достатньо часу для звернення до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовки до участі в судовому засіданні.
Подача вказаного клопотання про відкладення та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, свідчить про намагання затягнути розгляд справи.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеській апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Морозова Вадима Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін