Справа № 135/1337/23
Провадження № 22-ц/801/2465/2023
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокуСправа № 135/1337/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Ковганичем С.В. в м. Тульчині, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання,
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду ід заявою, в якій просив встановити факт постійного проживання ним в період з 21 липня 1986 року по 31 липня 1986 року в селі Заозерне Гайсинського району Вінницької області, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки встановлення даного факту пов'язується з наступним вирішенням спору про право щодо призначення пенсії.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та вирішити питання про відкриття провадження у справі.
У скарзі зазначає, що вирішення питання про встановлення факту проживання можливе тільки в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні. У даному випадку не вирішується питання про отримання статусу постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки він вже отримав відповідне посвідчення, тобто спору про право на існує.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У судове засідання, призначене на 26 грудня 2023 року, учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поданій заяві просило розгляд справи провести у відсутність його представника.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність належно повідомлених учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з 21 липня 1986 року по 31 липня 1986 року в селі Заозерне Гайсинського району Вінницької області.
Передумовою для звернення до суду із вказаною заявою стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він не проживав станом на 01 січня 1993 року більше чотирьох років на території зони посиленого радіологічного контролю та йому не зарахована початкова величина зниження пенсійного віку в два роки.
Частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Вказані особи мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.
Разом з цим, згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право між заявником та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який повинен розглядатися в позовному провадженні на загальних підставах.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, такий висновок суду першої інстанції належним чином не мотивований, оскільки не зазначено, в чому полягає наявність спору.
Апеляційний суд вважає, що спір відсутній, адже відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФ України не заперечує його право на таку пенсію, яке буде реалізовано в разі доведення факту проживання ОСОБА_1 протягом певного періоду в зоні посиленого радіологічного контролю.
За таких обставин, наявність спору не підтверджується.
Мова про наявність спору може йти у разі відмови Пенсійного фонду України вчинити дії, тобто призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, коли ОСОБА_1 було б підтверджено факт проживання (необхідний період часу) на території радіоактивного забруднення на момент його звернення до Пенсійного фонду України із заявою про надання пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
У цій справі Пенсійний фонд України, обчисливши сукупний період проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю, зазначив, що факт проживання ОСОБА_1 протягом одинадцяти днів у вказаній зоні є непідтвердженим, а відтак недостатнім є період часу для призначення такого роду пенсії.
У заяві ОСОБА_1 будь-які вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутні, заявник має намір лише встановити факт його проживання протягом певного періоду в зоні посиленого радіологічного контрою, а відтак безпідставним є висновок суду про наявність спору про право.
Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому вимога апеляційної скарги щодо вирішення за результатами апеляційного перегляду питання про відкриття провадження у справі є безпідставною, оскільки вирішення цього питання належить до повноважень суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко