Справа №522/22735/23
Провадження №1-кп/522/3316/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12023164500000264, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2023року, на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старченкове, Володарського району, Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- 19.10.2009 року Володарським районним судом Донецької області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання із іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
- 16.07.2010 року Орджнікідзевським районним судом м. Маріуполя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, на підставі ст.71 КК України із приєднанням невідбутої частини покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 19.10.2009 року, та остаточно призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.
- 11.08.2010 року Новоазовським районним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України із приєднанням невідбутої частини покарання за вироком Орджнікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16.07.2010 року остаточно було призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі,
- 09.06.2016 року Володарським районним судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 04.03.2019 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 10 днів,
- 10 червня 2020 рокуЖовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької областіза ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково було приєднано невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 09 червня 2016 року у вигляді 3 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, 22.12.2023 року був переведений до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для розгляду вище указаного кримінального провадження,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, суд
ВСТАНОВИВ:
28.07.2023 року ОСОБА_3 заздалегідь маючи намір на протиправне заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, з метою особистого, збагачення, як спосіб реалізації свого наміру обрав шахрайство шляхом обману, через повідомлення потерпілому неправдивих відомостей.
Для реалізації свого наміру направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_3 , вирішив використати наявний у нього мобільний телефон із sim-карткою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 для здійснення дзвінків.
Отже, 28.07.2023 року приблизно о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_3 зателефонував із наявного у нього мобільного телефону із sim-карткою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 на номер телефону НОМЕР_2 , який перебував у володінні ОСОБА_5 . Під час телефонної розмови ОСОБА_3 представився потерпілій ОСОБА_5 нібито її племінником, та повідомив неправдиві відомості, а саме те, що він, начебто, потрапив у лікарню, та йому терміново необхідні грошові кошти на лікування у сумі 15 000 гривень.
У свою чергу, потерпіла ОСОБА_5 , будучи введеною в оману та, перебуваючи у схвильованому стані, підсвідомлюючи, що дійсно розмовляє із своїм племінником, якому необхідна допомога, та не розуміючи злочинного наміру ОСОБА_3 , погодилася на його прохання надати грошові кошти.
Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що для здійснення передачі грошових коштів, ОСОБА_5 має переказати грошові кошти шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок, який закріплено за банківською карткою № НОМЕР_3 , відкритої в АТ «Ощадбанк».
На вказану умову потерпіла ОСОБА_5 також погодилась та, після завершення розмови, через додаток «Приват 24», який зареєстровано у її мобільному телефоні, перерахувала грошові кошти у сумі 15 000 гривень окремими транзакціями (три транзакції по 5000 гривень) зі свого рахунку, закріпленого за банківською карткою на її ім?я АТ КБ «ПриватБанк» N? НОМЕР_4 на рахунок, який закріплено за банківською карткою № НОМЕР_3 , відкритої в АТ «Ощадбанк».
У свою чергу, ОСОБА_3 , досягнувши своєї мети, отримавши грошові кошти в сумі 15000 гривень, які перерахувались на розрахунковий рахунок, що закріплено за банківською карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , розпорядився ними у подальшому на свій власний розсуд.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання на розсуд суду, та пояснила, що їй відшкодована матеріальна шкода у розмірі 9800 грн.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, добровільно частково відшкодував потерпілій заподіяну матеріальну шкоду, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності вище зазначених чотирьох пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити мінімальний строк покарання, але у вигляді позбавлення волі, так як його виправлення, та перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства, та менш суворий вид покарання буде недостатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, із урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , чотирьох пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим не повністю, а частково приєднати до знову призначеного покарання, покарання невідбуте цим обвинуваченим за вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької областівід 10 червня 2020 рокуу вигляді позбавлення волі.
На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч.1 цієї статті. На підставі зазначеного, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання, по зазначеному вироку суду, строк його перебування під вартою з 22.12.2023року до 27.12.2023 року із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію, та речовий доказ у кримінальному провадженні, який належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Xiaomi», чорного кольору, імеі: НОМЕР_5 , який був використаний як засіб, та знаряддя вчинення кримінального правопорушення указаним обвинуваченим конфіскувати на користь держави України.
Керуючись ст.96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, ст.ст.100, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті - позбавлення волі строком на 1 /один/ рік.
На підставі ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до знову призначеного ОСОБА_3 за цим вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2023 року покарання позбавлення волі строком на 1 /один/ рік частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької областівід 10 червня 2020 року у вигляді позбавлення волі строком на 1 /один/ місяць, та остаточно призначити йому покарання - позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 1 /один/ місяць.
Строк відбування покарання за цим вироком Приморського районного суду м. Одеси обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з22.12.2023 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 22.12.2023 року до 27.12.2023 року із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Залишити міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
До речового доказу - мобільного телефону марки «Xiaomi», чорного кольору, імеі: НОМЕР_5 застосувати спеціальну конфіскацію, в порядку ст.96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, та конфіскувати зазначений речовий доказ на користь держави України.
Речовий доказ - сім-картку оператора «Vodafone» за № НОМЕР_1 - знищити.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
27.12.2023