13.11.2023
Справа № 522/4589/20
Провадження № 6/522/871/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
за участі секретаря судового засідання Прусс О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 ,-
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , з підстав ухилення боржника від виконання судового рішення від 09 листопада 2021 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 62022 гривні 66 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу в розмірі 3000 гривень 00 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 840 гривень 80 коп. У зв'язку з чим, приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , без вилучення паспорта громадянина України.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року прийнято у провадження заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі Українм по цивільній справі ОСОБА_1 , та призначено розгляд справи на 13 листопада 2023 року.
У судове засіданні 13 листопада 2023 року у судове засідання сторони не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу знаходиться виконавче провадження № 68340518 з примусового виконання виконавчого листа №522/4589/20 виданого 13 січня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси.
Окрім того, приватним виконавцем було винесено ряд постанов, а саме: про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника , про арешт майна боржника.
Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: 1/9 частка квартири АДРЕСА_1 .
У відповідності до відповіді Державної прикордонної служби від 30 березня 2023 року за № 158981571 та від 29 вересня 2023 року за № 176092553, встановлено, що боржник неодноразово з моменту винесення виконавчого документу перетинала державний кордон України.
Крім того, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не було надано декларацію про доходита майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляться від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому проваджені. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В силу положень ч. 2 ст. 19Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст.33 Конституції України).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері встановлюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст.6цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
З аналізу наведених правових норм слідує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України настають не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Як вбачається із матеріалів справи боржнику дійсно відомо про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження, адже останній з'явився до виконавця за його викликом та отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, однак доказів того, що останній вчиняє будь-які свідомі дії, які б свідчили про ухилення ним від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, приватним виконавцем не надано. Оскільки, сама по собі наявність невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13.11.2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, § 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», $124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельтеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», $35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга N23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven und De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60).
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано необхідних доказів, які б у сукупності свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду, а також суд не вбачає наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа сприятиме забезпеченню виконання судового рішення, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 441ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Свячена Ю.Б