Справа № 1522/2-160/11-ц
Провадження № 6/522/990/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря Міщенко О.В.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи в праві виїзду за межі України, -
ВСТАНОВИВ:
13.11.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, що покладені на неї ухвалою суду від 26 лютого 2020 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Притуляк Валерія Миколайовича про встановлення тимчасового обмеження боржнику за виконавчим листом №1527/2-160/11, виданим Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», майнової шкоди.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що з квітня 2021 року на підставі постанови приватного виконавця Притуляка В.М. за ВП №58368278 з ОСОБА_1 щомісячно здійснюються стягнення із заробітної плати в рахунок виконання судового рішення. При цьому ОСОБА_1 з 29.03.1995 року працює в ТОВ «Майя» фармацевтом, проте приватний виконавець навмисно не вказав у своєму поданні до суду про працевлаштування боржника, що стало підставою для прийняття судом ухвали про встановлення тимчасового обмеження боржнику у виїзді за кордон від 26 лютого 2020 року. Крім того, приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника постановою від 13.09.2019 року, з якої вбачається, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 5121281000:01:001:0170, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку приватний виконавець може звернути стягнення. Таким чином, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення по справі №1527/2-160/11-ц, має майно для звернення на нього, але приватний виконавець не вчиняє відповідні виконавчі дії по виконанню приписів Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник та інші заінтересовані особи в судове засідання не прибули, про дату і час судового засідання повідомлялись належним чином та суд вважає за можливе розглянути зазначену справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду зазначеної заяви та відкладення розгляду справи потягне за собою порушення розумних строків розгляду справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Тобто, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути скасовано судом за вмотивованою заявою боржника.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в'їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзду в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі, згідно з дорученням правоохоронних органів.
Крім інших, покладених на органи державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, з'ясовувати підстави в'їзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Притуляка В.М. знаходиться виконавче провадження №58368278 з виконання виконавчого листа № 1527/2-160/11, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором №1806 від 21.03.2008 року в сумі 431678,62 Євро, що за курсом НБУ на 05.09.2013 року становить 5549728,48 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2020 року по справі №1522/2-160/11 за поданням державного виконавця Притуляка В.М тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом №1522/2-160/11-ц.
Як вбачається з витягу з наказу №2 від 29.03.1995 року ТОВ «Майя» заявник ОСОБА_1 працює на посаді фармацевта.
З наданої заявником довідки ТОВ «Майя» №05 від 09.11.2023 року вбачається, що на підставі постанови приватного виконавця Притуляка В.М. від 09.12.2019 року за виконавчим провадження №58368278 з 01.04.2021 року щомісячно здійснюються відрахування із заробітної плати боржника на користь стягувача.
Крім того, з наданих суду заявником доказів вбачається, що постановою про арешт майна від 13.02.2019 року (ВП №58368278) накладено арешт на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5121281000:01:001:0170, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Проте доказів щодо звернення стягнення на майно боржника суду не надано.
Таким чином, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, не створює перешкоди у його виконанні, а тому дії, які б свідчили про свідомі дії або умисну бездіяльність, спрямовані на ухилення боржника від виконання рішення суду, відсутні. Обмеження у праві виїзду за кордон не переслідує легітимну мету, не створює додаткові передумови для виконання рішення суду, обставини, які б свідчили про наміри боржника виїхати за кордон з метою невиконання рішення суду встановлені не були, а тому обмеження боржника у праві виїзду за кордон є непропорційним втручанням в конституційне право заявника на свободу пересування, у зв'язку із чим тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по- перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Таким чином, суд вважає, що залишення тимчасових обмежень, які були встановлені відносно ОСОБА_1 при виконанні виконавчого провадження, є таким, що порушують основоположні права і свободи громадянина України.
Крім того, суд враховує, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 6 лютого 2023 року № 58, від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451, від 18.08.2023 року № 451.8 листопада2023 року, Верховна Рада Україна продовжила строк дії воєнного стану з 16 листопада на 90 діб, тобто до 13 лютого 2024 року.
У відповідності до ч. 1ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Слід зазначити, що в державі запроваджений воєнний стан та заборона у виїзді за кордон буде унеможливлювати для заявниці тимчасовий виїзд з території України для уникнення небезпеки для життя та здоров'я та пошуку роботи, яка б дозволила забезпечити безперебійне виконання рішення суду та подальше погашення боргу. В умовах воєнного стану в Україні, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може створити загрозу життю та здоров'ю громадянки України ОСОБА_1 , що є неприпустимим, оскільки рішення судів повинні враховувати надзвичайний стан у якому опинилися громадяни України та вживати заходи для забезпечення безпеки громадян.
При цьому, суд зазначає, що державний виконавець вправі звернутись з поданням обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон у разі нових проявів та доказів ухиляння останньої від зобов'язань, що покладені на неї судовим рішенням.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 261, 441 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, встановлене ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2020 року по справі №1522/2-160/11-ц, за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Притуляк Валерія Миколайовича.
Ухвалу направити для виконання до Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя