ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/993/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А
за участю представників сторін:
від позивача: Мастюгін Д.І., ордер серія АІ №1474074 від 09.10.2023 (у режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся"
до Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643)
про стягнення 719 525 476,73грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Російської Федерації 719 525 476,73грн.
Позовні вимоги мотивовані спричиненням відповідачем внаслідок збройної агресії матеріальних збитків майну позивача.
В якості правових підстав зазначено, зокрема, ст. 317, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.133, 134 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 31.07.2023 постановлено, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
23.10.2023 за вх. №01-44/3485/23 до закінчення підготовчого провадження у справі позивач подав до Господарського суду Житомирської області заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд розглядати предмет позову з урахуванням його зміни , а саме: стягнення з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" 719 525 476,73грн майнової шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 24 595 041 долар США 40 центів.
Ухвалою суду від 26.10.2023 постановлено, зокрема, заяву позивача про зміну предмету позову (вх. №01-44/3485/23 від 23.10.2023) прийняти до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заявлених змін.
Ухвалою суду від 15.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/993/23 до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14.12.2023 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.12.2023 о 10:00.
Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2023 (у режимі відеоконференції) підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 22.11.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо дотримання вимог процесуального закону про належне повідомлення відповідача у справі про розгляд цієї справи суд зазначає наступне.
За приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
Згідно з частини 1 статті 367 ГПК України в разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Відповідно до зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави - відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі в перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищевикладене, на період збройного конфлікту в відносинах з державою - агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі в зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Крім того, за Законом України від 12.01.2023 №2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження в справі №906/993/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРТТРАНСБУД" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" (поклажодавець, позивач) укладено договір складського зберігання №1/Ов/21 (далі - Договір) (а.с. 19-23), за умовами якого сторони передбачили, що поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зернобобові, круп'яні та олійні культури (надалі - зерно), а саме: пшеницю, соняшник, кукурудзу, та надавати послуги за тарифами, передбаченими в додатку №1 до цього і в установлений термін повернути зерно поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством України (п.1.1 Договору).
Назва зерна, що передається на зберігання, його фізична, залікова вага та його якісні показники зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом поклажодавцю (п.1.2 Договору).
Згідно п.1.3 Договору зерно передається поклажодавцем на зберігання і приймається зерновим складом за адресою: Житомирська область, Овруцький район, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39.
Відповідно до п.1.5 Договору зерно поклажодавця, що зберігається за даним договором, є знеособленим.
Передане на зберігання зерно є власністю поклажодавця, зерновий склад не має право продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, визначеного в п.7.1 договору (п.1.6 Договору).
Надання послуг зерновим складом починається з дня, коли поклажодавець передав зерно за товарно-транспортною накладною або переоформив зберігання зерна за актом приймання-передачі зерна (п. 1.7 Договору).
До вказаного договору було укладено додаткові угоди №1 від 01.09.2021 та №2 від 01.03.2022 (а.с. 27-28).
У подальшому між сторонами укладено аналогічні договори складського зберігання і додаткові угоди до них, а саме:
- №2/Р/21 від 20.06.2021 з додатками (а.с. 40-47);
- додаткова угода №1 від 01.09.2021 до договору складського зберігання №2/Р/21 від 20.06.2021 (а.с. 78);
- додаткова угода №2 від 01.03.2022 до договору складського зберігання №2/Р/21 від 20.06.2021 (а.с. 79);
- договір складського зберігання №20/К/2021 від 30.07.2021 з додатками (а.с. 49-56);
- додаткова угода №1 від 01.09.2021 до договору складського зберігання №20/К/2021 від 30.07.2021 (а.с.48);
- додаткова угода №2 від 01.03.2022 до договору складського зберігання №20/К/2021 від 30.07.2021 (а.с.57);
- договір складського зберігання №29/Ів/2021 від 03.09.2021 з додатками (а.с. 59-66);
- додаткова угода №1 від 03.09.2021 до договору складського зберігання №29/Ів/2021 від 03.09.2021 (а.с.58);
- додаткова угода №2 від 01.03.2022 до договору складського зберігання №29/Ів/2021 від 03.09.2021 (а.с. 68).
Близько четвертої години ранку 24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україні, в тому числі в Житомирській області, що супроводжувалося ракетними та авіаційними ударами по всій території України.
25.02.2022 внаслідок авіаційного бомбардування ракетами Російської Федерації відбулось потрапляння авіаційних ракет на територію будівель та споруд з виробництва комбікормів, в результаті чого було пошкоджено майно ТОВ "ПОРТТРАНСБУД".
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань Слідчим відділом УСБУ у Житомирській області 27.02.2022 о 16:47:02 зареєстровано кримінальне провадження 42022062350000039 за фактом вчиненого кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України (а.с. 18).
Станом на момент скоєння руйнувань 25.02.2022 на зберіганні ТОВ "ПОСТТРАНСБУД" знаходились сільськогосподарські культури, що належать ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" в наступній кількості:
- кукурудза 3-го класу - 8 528,252т;
- соняшник некласний високоолеїновий - 9 432,882т;
- соняшник некласний - 22 059,518т.
Позивачем у матеріли справи надано документи по знищеному (пошкодженому) майну, зокрема:
- акт огляду зерна та насіння від 22.05.2022 у складі комісії представників ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" та ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 69);
- акт огляду зерна та насіння від 12.09.2022 у складі комісії представників ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" та ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 75);
- книга кількісно-якісного обліку ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" в розрізі контрагента - ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (культура кукурудза 3-й клас) за 24.02.2022 (а.с. 76);
- наказ №4/2-к від 04.03.2022 "Про створення комісії з огляду зерна та насіння" (а.с. 77);
- довідка №70/1 від 25.02.2022, що видана ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" щодо наявної кількості на зберіганні елеваторів зернових та масляних культур станом на 24.02.2022, що належать ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 67).
- картки аналізу зерна №7 від 05.03.2022, №38 від 07.04.2022, №39 від 07.04.2022, №55 від 22.05.2022, №83 від 01.07.2022, №84 від 01.07.2022, №90 від 12.09.2022, проведеного ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" (а.с. 80-86).
У матеріалах справи міститься висновок експерта №1919/2144-2146/22-25 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42022062350000039 від 20.10.2022, проведеної провідним судовим експертом Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 29-39), згідно якого розмір матеріальних збитків (шкоди), заподіяних ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" внаслідок руйнування (пошкодження) об'єктів ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" 25.02.2022, складає 719 525 476,73грн.
Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки оцінені збитки беззаперечно спричинені військовою агресією Російською Федерацією проти України, то відповідальною за них є Російська Федерація, як держава, і саме вона має відшкодувати ці збитки у розмірі 719 525 476,73грн, що станом 25.02.2022 (на дату завдання шкоди) становить 24 595 041,40дол. США.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13цього Кодексу.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24.02.2022 Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у зв'язку з вторгненням збройних сил Російської Федерації на територію північних, східних та південних областей України, нанесенням авіаційних та артилерійських ударів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактами: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ч.3 ст.110 Кримінального кодексу України), ведення агресивної війни (ч.2 ст.437 Кримінального кодексу України).
По факту збройного нападу на територію с. Радчиці Коростенського району Житомирської області Слідчим відділом УСБУ у Житомирській області 27.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ст.438 ч.1 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №42022062350000039, про що судом зазначалося вище.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації (авіаційного бомбардування) зазнало пошкоджень майно ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся", що зберігалось у зерносховищах ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" за адресою: 11106, Житомирська область, с.Радчиці, вул.Шевченка, 39 на підставі відповідних договорів складського зберігання.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19.02.2014.
Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з п.п.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п.5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Як судом зазначалося вище, позивачем у матеріли справи надано документи по знищеному (пошкодженому) майну, зокрема:
- акт огляду зерна та насіння від 22.05.2022 у складі комісії представників ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" та ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 69);
- акт огляду зерна та насіння від 12.09.2022 у складі комісії представників ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" та ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 75);
- книга кількісно-якісного обліку ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" в розрізі контрагента - ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (культура кукурудза 3-й клас) за 24.02.2022 (а.с. 76);
- наказ №4/2-к від 04.03.2022 "Про створення комісії з огляду зерна та насіння" (а.с. 77);
- довідка №70/1 від 25.02.2022, що видана ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" щодо наявної кількості на зберіганні елеваторів зернових та масляних культур станом на 24.02.2022, що належать ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" (а.с. 67).
- картки аналізу зерна №7 від 05.03.2022, №38 від 07.04.2022, №39 від 07.04.2022, №55 від 22.05.2022, №83 від 01.07.2022, №84 від 01.07.2022, №90 від 12.09.2022, проведеного ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" (а.с. 80-86), згідно яких, зокрема, за результатами проведеного лабораторного аналізу відібраних проб досліджуваного насіння кукурудзи та соняшника встановлено, що вищезазначене зерно, що знаходилось на зберіганні ТОВ "ПОРТТРАНСБУД", має ознаки плісняви, прілий кислий запах, повністю втратило свої товарні властивості, не може бути використане в продовольчих та кормових цілях та не відповідає нормам ДСТУ 4525:2006.
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта №1919/2144-2146/22-25 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42022062350000039 від 20.10.2022, проведеної провідним судовим експертом Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 29-39), згідно якого розмір матеріальних збитків (шкоди), заподіяних ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" внаслідок руйнування (пошкодження) об'єктів ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" 25.02.2022, складає 719 525 476,73грн.
Суд констатує, що висновок експерта від 20.10.2022 за №1919/2144-2146/22-25 підготовлений у межах кримінального провадження №42022062350000039 від 27.02.2022 особою, яка є атестованим судовим експертом, який, в свою чергу, був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а сам висновок відповідає положенням статті 98 ГПК України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частина 2 ст.224 Господарського Кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До розміру реальних збитків (втрат, які позивач зазнав у результаті знищення його майна) належить сума в розмірі 719 525 476,50грн.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
Щодо валюти стягнення суд зазначає наступне.
Загальний збиток, який було нанесено позивачу внаслідок руйнування (пошкодження) Російською Федерацією об'єктів ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" складається із вартості пошкодженого та знищеного зерна позивача та становить 719 525 476,50грн, що є еквівалентом 24 595 041,40 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США станом 25.02.2022 (на момент завдання шкоди).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.
Зважаючи на повний розрив дипломатичних відносин між Україною та країною-агресором очевидним є те, що стягнення з Російської Федерації грошових коштів в гривні є неможливим, через неможливість конвертації російських платіжних засобів в гривню, з метою забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що долари США є грошовою валютою, яка знаходиться в обігу у більшості країн світу, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в доларовому еквіваленті за курсом НБУ на дату завдання матеріальних збитків.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стосовно звільнення позивача від сплати судового збору за позовом про відшкодування збитків, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку з порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
При цьому, згідно ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно, судовий збір у розмірі 939 400,00грн суд присуджує стягнути з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" (11101, Житомирська обл., Коростенський р-н, с.Радчиці, вул. Шевченка, буд. 39; ідентифікаційний код 41102844):
- 719 525 476,50грн збитків, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.02.2022 становить 24 595 041,40 доларів США.
3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд.14) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783)
- 939 400,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.12.23
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу на електронну пошту представника (через електронний кабінет)
3 - відповідачу (шляхом розміщення оголошення на вебсайті)