ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1453/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представника позивача: Томашевська О.А. - адвокат, ордер серія АМ №1068409 від 30.10.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Виробничого об'єднання "Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД"
про стягнення 263 041,96 грн
Процесуальні дії по справі.
Виробниче об'єднання "Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" 263041,96 грн., з яких: 148327,80 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару №220 від 28.08.2021р., 16427,69 грн. інфляційних, 98286,47 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 06.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.12.2023 р.
У судовому засіданні 12.12.2023 р. судом оголошено перерву до 19.12.2023р.
18.12.2023р. від позивача надійшло клопотання про долучення до справи уточненої позовної заяви, в якому вказано про наявність у первинно поданій позовній заяві технічної помилки, а саме відсутність в прохальній частині вимог про стягнення інфляційних та штрафних санкцій (а.с.73-82).
У судовому засіданні 19.12.2023 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 28.08.2021 року сторонами було укладено договір №220 про закупівлю товару, на виконання умов якого ВО "Укрдержліспроект" перерахувало відповідачу кошти у сумі 201843,24 грн. за 7219 літрів пального, взамін отримавши талони та смарт-картки.
Позивач зазначає, що з лютого 2022 року не мав змоги отримати пальне по талонах (смарт-картках) на АЗС у зв'язку з відмовою у його відпуску, в результаті чого у позивача залишилось смарт-карток на бензин марки А-95 на 4625 літрів і талонів на бензин А-95 на 680 літрів, що у грошовому еквіваленті становить 148327,80 грн.
25.03.2022 року внаслідок пожежі в адміністративній будівлі позивача були знищені всі документи ВО "Укрдержліспроект", в тому числі первинна документація, яка стосується отримання паливних талонів та карток.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про заміну талонів, а також надсилав адвокатський запит, однак вимоги позивача залишились без реагування з боку відповідача.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, доводи позивача не спростував.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача, зареєстровану в ЄДРЮОФОПГФ: м.Житомир, вул.Кооперативна, 18, повернулась неврученою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.68-70).
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його адресою, зареєстрованою в ЄДРЮОФОПГФ, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів відповідача.
Також, суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд розглянув справу за їх відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28 серпня 2021 року між Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія" було укладено договір №220 про закупівлю товару (а.с.22-27), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується у 2021 році поставити покупцю Нафту і дистиляти (Бензин А-95 в талонах /паливних картках) за кодом згідно з ДК 021:2015 - 09130000-9, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.06.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД", місцезнаходження якого: м.Житомир, вул.Кооперативна, будинок 18.
Згідно з п. 3.2 договору № 220 від 28.08.2021 р., ціна договору, з складає 201843,24 грн.
Згідно п.5.2.1 договору передача покупцю талонів/паливних карток за договором здійснюється по вул.Соборна, 1, Київська область, м.Ірпінь, 08200. Заправка паливом автомобіля замовника здійснюється на АЗС постачальника в межах Миколаївської, Черкаської, Сумської, Київської та Івано-Франківської областях України, крім окупованих територій Луганської та Донецької обл. та АР Крим.
Відповідно до п. 12.1 договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 року.
Специфікацією до договору (додаток 1) сторони погодили найменування товару - бензин А-95, кількість - 7219 літрів, ціна без ПДВ 23,30 грн., загальна вартість - 201843,24 грн. (а.с.28).
Згідно банківської виписки, 21.09.2021р. позивач сплатив відповідачу кошти на загальну суму 201843,24 грн. (а.с.29-30).
За твердженням позивача, відповідач передав йому талони та смарт-картки на пальне в кількості 7219 літрів, однак через відмову АЗС здійснювати відпуск пального, у нього залишилось невикористаних смарт-карток на бензин на загальний літраж 4625 літрів і талонів на бензин на загальний літраж 680 літрів, що у грошовому еквіваленті становить 148327,80 грн.
На підтвердження вказаної обставини позивач подав копії талонів та та смарт-карток мережі АЗС "БРСМ-Нафта" (а.с. 31-34).
Згідно акту від 12.05.2022р. в адміністративній (виробничій) будівлі ВО "Укрдержліспроект" за адресою: м.Ірпінь, вул.Троїцька, 22-24, внаслідок пожежі, що орієнтовно виникла 22.03.2022 р. в результаті військової агресії Російської федерації були знищені документи ВО "Укрдержліспроект", в тому числі, первинні бухгалтерські та фінансові документи (а.с. 35, 36, 40-47).
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що в результаті пожежі також були знищені оригінали документів по даній справі, тому до позовної заяви долучено копії, які є в наявності у позивача.
Листом від 03.02.2022р. №96, який адресований ТОВ "Торговий Дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія", позивач просив замінити наявні талони терміном дії протягом 2021р. в кількості 680 л на нові талони, які будуть дійсні протягом 2022 р. (а.с.52).
Згідно листа від 16.06.2022р. №271 позивач просив відповідача замінити талони на бензин, який наявний в Україні (а.с.53).
Доказів направлення відповідачу листів від 03.02.2022 р. та від 16.06.2022 р.( а.с. 52, 53) матеріали справи не містять.
12.09.2023р. позивач направив відповідачу адвокатський запит щодо надання інформації про можливість повернення коштів за невикористану частину талонів або заміну талонів на діючі. Вказаний запит повернений відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с.54-58).
Позивач вказав, оскільки відповідач не виконав умови договору у повному обсязі і позивач не зміг отримати пальне за талонами, Виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" 148327,80 грн. заборгованості за договором про закупівлю №220 від 28.08.2021р., 16427,69 грн. інфляційних, 98286,47 грн. штрафних санкцій.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у постановах Верховного Суду від 26.02.2022 у справі №06/785/21, від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Вказаний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21.
Предметом позову, який визначений позивачем у даній справі, є стягнення з "Нурмат ЛТД" заборгованості за договором про закупівлю №220 від 28.08.2021р. в сумі 148327,80 грн., інфляційних в сумі 16427,69 грн. та 98286,47 грн. штрафних санкцій.
Підставою звернення до суду з позовом про стягнення 148327,80 грн. заборгованості є обставини неотримання позивачем пального в рамках договору про закупівлю №220 від 28.08.2021р.
Правовими підстави позову позивач визначив норми ст.ст. 11, 509, 626, 629, 662, 669, 670 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України.
Згідно з п.3 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч.1 ст.175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа № 906/344/23 за позовом Виробничого об'єднання "Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" 148327,80 грн. заборгованості за договором про закупівлю №220 від 28.08.2021р.
Провадження у справі № 906/344/23 було відкрито ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023.
Рішенням від 04.07.2023р. у справі №906/344/23 в задоволенні позову Виробничого об'єднання "Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" 148327,80 грн. заборгованості відмовлено.
Рішення суду мотивоване недоведенням позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок дій відповідача та виникнення у останнього обов'язку зі сплати коштів в сумі 148327,80 грн. Разом з тим, суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів.
Підставою звернення з позовом у справі № 906/344/23 про стягнення коштів в сумі 148327,80 грн. ВО "Укрдержліспроект" вказувало на факт укладення сторонами 28.08.2021 договору №220 про закупівлю товару, на виконання умов якого ним були сплачені кошти в сумі 201843,24 грн. та отримані талони та смарт-картки на пальне.
Пальне по талонах (смарт-картках) на АЗС отримане не було у зв'язку з відмовою у його відпуску, в результаті чого у позивача залишились смарт-картки на бензин марки А-95 кількістю 4625 літрів і талони на бензин А-95 кількістю 680 літрів, що у грошовому еквіваленті становить 148327,80 грн.
Тобто фактичними підставами позову у справі № 906/344/23 позивач посилався обставини неотримання пального в рамках договору про закупівлю №220 від 28.08.2021р.
Правовими підставами позову, позивач зазначав ноорми ст.ст. 11, 509, 626, 629, 662, 669, 670 ЦК України та ст.ст. 173, 174, 175, 193, 265 ГК України.
Аналізуючи підстави та предмет позову у справі №906/344/23 та у справі № 906/1453/23, суд дійшов висновку про їх тотожність, як щодо суб'єктного складу, так і щодо підстав та предмету позову.
Таким чином, у справі № 906/344/23 вирішено спір в частині стягнення заборгованості в сумі 148327,07 грн. між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
За вказаних обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 148327,80 грн., підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Представник позивача, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.11.2023р. у справі №947/13676/21, від 05.09.2018р. у справі №630/487/16, від 31.10.2023р. у справі №274/1625/23, від 10.10.2023р. у справі №355/182/22, від 20.06.2018р. у справі №761/7978/15, від 27.09.2023р. у справі №202/3169/22, вказала про неідентичність предметів та підстав позову у справах №906/344/23 та №906/1453/23, мотивуючи відсутністю паливних талонів та належного акту про пожежу у справі № 906/344/23.
З цього приводу, суд зазначає, що до підстав позову не входять обставини, що виступають доказами у справі, оскільки з ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків. Вказані обставини лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. А тому відсутність в матеріалах справи № 906/344/23 паливних талонів та належного акту про пожежу не були визначальними обставинами для прийняття рішення про відмову в позові.
Щодо посилань представника позивача на вищевказані постанови Верховного Суду, то суд зазначає, що ним було враховано викладену в них правову позицію щодо закриття провадження у справі лише за умови, якщо рішення суду, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 16427,69 грн. інфляційних та 98286,47 грн. штрафних санкцій, які обґрунтовані посиланням на приписи ст. 536 (проценти за користування чужими грошовими коштами), ст. 1048 (проценти за договором позики ) та ст. 1214 ЦК України (відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання), суд, дослідивши методику та порядок, здійснених позивачем розрахунків, дійшов висновку, що фактично позивачем до стягнення заявлено інфляційні втрати та пеню, правова природа яких врегульована наступними нормами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом вказаних статтей, нарахування сум інфляційних та штрафних санкцій здійснюється на прострочену грошову суму (борг).
Передумовою розгляду вимог про стягнення інфляційних, штрафних санкцій та визначення правомірності їх обчислення, є встановлення судом факту існування у відповідача заборгованості в розмірі, на який позивачем здійснено нарахування.
Судом закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 148327,80 грн., в зв'язку з тим, що вказана вимога була вирішена судом у межах справи №906/344/23, якою відмовлено в задоволені позову про стягнення з ТОВ "Нурмат ЛТД" 148327,80 грн. заборгованості, оскільки позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку зі сплати коштів в сумі 148327,80 грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд звертає увагу, що обов'язок доведення правомірності позовних вимог покладається на позивача.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Згідно із ч.3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Враховуючи, що позивач не довів факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок дій відповідача та виникнення у останнього обов'язку зі сплати коштів в сумі 148327,80 грн., здійснені позивачем нарахування 16427,69 грн. інфляційних на вказану суму суд вважає безпідставними, тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 98286,47 грн. пені, нарахованої за період з 16.06.2022р. по 26.10.2023р., також не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Тобто, зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
В той же час, укладений сторонами договір про закупівлю товару №220 від 28.08.2021р. не містить умов щодо сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань, а тому немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, звертаючись до суду, сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 148327,80 грн., на підставі п.3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 16427,69 грн. інфляційних та 98286,47 грн. штрафних санкцій.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" заборгованості в сумі 148327,80 грн., на підставі п.3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД" 16427,69 грн. інфляційних втрат та 98286,47 грн. штрафних санкцій.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.12.23
Суддя Сікорська Н.А.
1 - в справу
- позивачу - додано до системи Електронний суд
2- відповідачу (рек., код ЄДРПОУ 43621716)