Справа № 132/2330/23
Провадження № 2/132/623/23
РІШЕННЯ
Іменем України
"04" грудня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РЯБІШИНОЇ Ю.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ГРУШКО Ж.В., відповідача - ОСОБА_2 та її представників - адвокатів ОГОРОДНИКА О.М., КАЗЕКО О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/2330/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
02.08.2023 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, згідно прохальної частини якого, просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 2200дол.США.; відсотки на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави у розмірі 15192грн.87коп., та судовий збір у розмірі 1073грн.60коп. В обґрунтування цих вимог зазначила, що на початку лютого 2022 року вона дізналася про продаж земельної ділянки та літньої кухні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із чим, вона звернулася до господарів вищевказаного домоволодіння, і 16.02.2022 року передала ОСОБА_3 кошти в сумі 2200дол.США, з цільовим призначенням - завдаток для купівлі вищевказаних об'єктів нерухомості. Кошти були передані на підставі усної домовленості між нею та ОСОБА_3 про намір укласти договір купівлі-продажу, ціна якого мала становити 14000дол.США, з можливим торгом. Факт отримання коштів підтверджується розпискою від 16.02.2022 року, за змістом якої, вона передала 2200дол.США завдаток для покупки земельної ділянки та літньої кухні ОСОБА_3 . Однак, через деякий час їй стало відомо, що ОСОБА_3 ще не має оформлених документів на земельну ділянку та літню кухню, у зв'язку із чим, вона звернулася до останньої, з метою підтвердження їхньої домовленості, на що отримала запевнення, що все залишається в силі, однак їх оформлення відбувається в порядку спадкування, строк якого в період воєнного стану збільшено з 6 до 10 місяців. Оскільки вона переважно проживає за кордоном, то приїхавши до України влітку 2022 року, захотіла оглянути земельну ділянку та літню кухню, та з цього приводу звернулась до ОСОБА_3 . Під час огляду нею було виявлено новоутворені дефекти літньої кухні у вигляді тріщин, у зв'язку із чим, висловила прохання до ОСОБА_3 , зменшити домовлену ними ціну, натомість замість її зменшення, отримала у відповідь, що вартість об'єктів вже становить 14500дол.США, при цьому ОСОБА_3 зауважила, що невідомо чи їй буде вигідно за таку ціну їх продавати. Крім цього, вона дізналася, що ОСОБА_3 не має жодного юридичного відношення до зазначених об'єктів, оскільки право власності на них оформлював її чоловік - ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті своїх батьків. Така ситуація для неї була неочікуваною, а тому вона попросила ОСОБА_3 повернути отримані нею кошти у сумі 2200дол.США, на що отримала відмову з поясненням, що завдаток не повертається. Після цього, вона неодноразово зверталася до ОСОБА_3 , як в усній, та і письмовій формах, щодо повернення зазначених грошових коштів, однак остання повертати їх в добровільній формі не забажала, повідомивши, що питання з коштами закрите, оскільки їх було передано на потреби ЗСУ, а саме на купівлю автомобіля для виконання бойових завдань захисниками. Проте, безпідставно набуті кошти ОСОБА_3 мали конкретне цільове призначення - придбання у власність нерухомості, а не благодійницьку, а тому факт збагачення відповідачем за рахунок її коштів, є доведеним. ОСОБА_3 на момент отриманні від неї коштів, не була власником нерухомості, яку мала намір продати, та у неї не було повноважень на представництво інтересів власника такого майна (довіреності), а тому на дане майно не поширювався режим спільної сумісної власності, та вона не набула правомочності щодо його розпорядження. Вона з ОСОБА_3 не укладали будь-яких договорів щодо спірних грошових коштів в сумі 2200дол.СЩА, які передавалися особі, яка не була уповноважена на продаж нерухомого майна, а тому наявна розписка є письмовим доказом, що підтверджує факт набуття відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави. З урахуванням зазначеного, вимушена звернутися до суду із вказаним позовом про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 2200дол.США., та відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави у розмірі 15192грн.87коп., а також понесених судових витрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 року, визначено склад суду з розгляду даного цивільного позову, а саме головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 08.08.2023 року, відкрито провадження за позовом, розгляд якого визначено здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.08.2023 року за вх.№ 7165/23, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Огородник О.М. просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими, з наступних підстав. Так, викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки початкова вартість об'єктів нерухомого майна становила 15000дол.США, яка під час торгів були зменшена до 14500дол.США, зі сплатою завдатку у розмірі 2200дол.США. Однак, укласти договір купівлі-продажу з боку відповідача, не було можливості, оскільки ще не сплив строк прийняття спадщини та не отримання правовстановлюючих документів її чоловіком ОСОБА_4 , для розпорядження майном. А тому, для підтвердження укласти в майбутньому договір-купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, був наданий завдаток в сумі 2200дол.США, та ОСОБА_3 , як членом сім'ї, написано розписку про те, що після оформлення та отримання правоустановчих документів на житловий будинок з господарськими будівлями (спорудами), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , остання із чоловіком ОСОБА_4 зобов'язуються продати його ОСОБА_1 та укласти договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку, вартість якого було погоджено сторонами в сумі 15000дол.США. ОСОБА_1 мала намір купити цей будинок, оскільки він знаходився неподалік проживання її доньки. У зв'язку із введенням на території України воєнного стану, внесеними змінами до законодавства в частині оформлення спадковий прав під час дії воєнного стану, та діями нотаріуса щодо встановлення кола спадкоємців і її відпусткою, чоловік відповідача - ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом лише 05.10.2022 року. У період перебування ОСОБА_1 на території України, вона декілька раз оглядала будинок, якій дійсно потребував незначного ремонту, який ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 готові були зробити, однак позивач від цього відмовилась, повідомивши, що ремонт зробить самостійно під себе. На даний житловий будинок були і інші покупці, однак у зв'язку із отриманням завдатку від ОСОБА_1 , їм було відмовлено. 05.10.2022 року позивачу було повідомлено про готовність документів для укладення договору купівлі-продажу, однак вона під час перебування за кордоном, в телефонній розмові, просила ОСОБА_3 знизити ціну до 13000дол.США, на що отримала відмову, після якої ОСОБА_1 попросила повернути їй завдаток в повному обсязі, оскільки знайшла будинок в Італії і більше не мала наміру його купувати у ОСОБА_3 . З урахуванням цього, оскільки ОСОБА_1 передано кошти ОСОБА_3 у формі завдатку і це було домовлено під час оформлення розписки в стосувалося наміру сторін укласти договір купівлі-продажу домоволодіння у майбутньому, а тому грошові кошти отримано на законних підставах згідно законодавства України, відповідно до якого, завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Оскільки, саме з вини позивача сторони не уклали основний договір, а тому позивачка втратила право вимагати повернення коштів.
На зазначений відзив, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грушко Ж.В. подала відповідь, яка надійшла на адресу суду 13.09.2023 року за вх.№ Еп-2317/23-Вх, в якому зазначила, що ОСОБА_3 підтвердила не лише факт отримання коштів від ОСОБА_1 у розмірі, заявленому в позові, а і факт розпорядження ними на потреби ЗСУ, тобто на купівлю автомобіля. Будь-якої правомочності отримувати кошти від ОСОБА_1 , як завдаток для купівлі спірного будинку, який мав успадкувати її чоловік, ОСОБА_3 не мала. Посилання відповідача на те, що розписка була надана на підтвердження укладення договору в майбутньому не має ніякого юридичного підґрунтя, так як жодних правових дій з приводу укладення попереднього договору чи договору про наміри, а також нотаріального посвідчення розписки вчинено не було. ОСОБА_4 , як спадкоємцем, не вчинялося жодних правочинів, зокрема довіреності, якою б він ОСОБА_3 уповноважував на оформлення спадкових прав на спадкове нерухоме майно, чи на його відчуження. Оскільки, ОСОБА_3 станом на 16.02.2022 року не могла набути та не набула права на розпорядження житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , то і жодних зобов'язань між нею та ОСОБА_1 виникнути не могло. При цьому, укладення договору купівлі-продажу саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 законодавством не передбачено, і відповідачу це було відомо, на відміну від позивача, яка не знала і не могла знати всіх тонкощів набуття права власності на спадковий будинок сім'єю ОСОБА_5 . Однак ці обставини не зупинили ОСОБА_3 написати розписку та отримати кошти як завдаток за спадковий будинок, до кола спадкоємців якого вона не входила. Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або буда відсутня взагалі. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 644/8081/17. Долучені ОСОБА_3 докази підтверджують обставини безпідставного набуття коштів за рахунок іншої особи, тобто ОСОБА_1 . До цього часу кошти не повернуті, що підтверджує відповідач. Отже, аналізуючи зібрані у справі докази, кошти у сумі 2200дол.США, були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, а тому відповідно до вимог ст.1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачеві. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах № 213/2079/19 від 24.11.2020 року, та № 202/2965/19 від 23.02.2021 року.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2023 року, закрите підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Предмет та підстави позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, залучила до участі у ній в якості свого представника - адвоката ГРУШКО Ж.В., яка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_6 та її представники - адвокати ОГОРОДНИК О.М., КАЗЕКО О.І. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в їх задоволенні позивачу відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у поданому відзиві на позов.
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступних висновків.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Як вбачається з наявної у справі копії письмової розписки, 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2200 доларів США, як завдаток, сплачений за придбання земельної ділянки та літньої кухні.
Проте, під час розгляду цієї справи встановлено, що предметом завдатку були не земельна ділянка та літня кухня, а житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , і дана обставина, визнається учасниками справи, а тому відповідно до положень статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
На момент передання ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 у розмірі 2200 доларів США., тобто станом на 16 лютого 2022 року, як завдаток, сплачений за житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , останній рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_7 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корделівка Калинівського району Вінницької області.
Відповідач ОСОБА_3 не була спадкоємицею померлої ОСОБА_7 , а її чоловік ОСОБА_4 , станом на 16 лютого 2022 року, своє право на спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , не оформив, та відповідно свідоцтво про право на спадщину за законом, не отримував.
Отже, ОСОБА_3 на момент отримання коштів у розмірі 2200 доларів США від ОСОБА_1 , як завдаток, сплачений за житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , не була власником даного нерухомого майна, у неї не було повноважень на представництво інтересів власника такого майна, а тому вона не була наділена правом на його володіння, користування та розпорядження.
З урахуванням цього, відповідач ОСОБА_3 набула грошові кошти у розмірі 2200 доларів США, за рахунок іншої особи, тобто ОСОБА_1 , якими вподальшому розпорядилась на власний розсуд, без достатньої правової підстави.
Належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.
За таких обставин, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути кошти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 2200 доларів США.
Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, та від 09 жовтня 2019 року у справі № 607/19461/15-ц.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який наведений позивачем у поданому позові, не оспорений відповідачем, та проведений з урахуванням положень статті 536 ЦК України та вищезазначених правових позицій Верховного Суду.
При таких обставинах, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави у розмірі 15192грн.87коп.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073грн.60коп., що підтверджується платіжною інструкцією ПАТ «КБ «Приват-Банк» № 0.0.3118198921.1 від 26.07.2023 року.
Згідно частин першої, шостої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073грн.60коп.
За приписами частин першої-третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 2200дол.США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відсотки на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави у розмірі 15192грн.87коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073грн.60коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя