ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Єдиний унікальний номер 638/6023/23
Номер провадження 22-ц/818/1847/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року в складі судді Семіряд І.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі ТОВ «Укр кредит фінанс», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 28 березня 2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1175-3296 у письмовій формі у вигляді електронного документа за допомогою веб-сайту https://credos.com.ua, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач отримала кредит у розмірі 4800 грн шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00% на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, строком на 300 календарних днів - до 21 січня 2024 року. Відповідачка зобов'язана була сплачувати позивачу кожні 18 днів (базовий період) 2592 грн відсотків за кредитним договором. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А1541, для підписання Кредитного договору № 1175-3296 від 28 березня 2023 року, інших супутніх документів та для підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).
У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору в відповідачки станом на 30 травня 2023 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 13584 грн, що включає: прострочену заборгованість за кредитом - 4800 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8784 грн. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Укр кредит фінанс» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1175-3296 від 28 березня 2023 року у розмірі 13584 грн та судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» прострочену заборгованість за кредитом - 4800 грн, прострочену заборгованість за нарахованими відсотками - 8784 грн., сплачену суму судового збору - 2147 грн 20 коп., а всього 15731 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Укр кредит фінанс» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1541, тому в силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним.
14 серпня 2023 року засобами поштового зв'язку відповідачка ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Укр кредит фінанс» в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що укладення оспорюваного договору було вчинено внаслідок впливу тяжкої обставини, а саме - для відновлення житлового будинку після влучання поблизу житлового будинку 12 серпня 2022 року ракети С-300. Вважає, що оспорюваний кредитний договір є таким, що порушує вимоги ч. 6 ст. 11, ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» та п. 5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично працівники ТОВ «Укр кредит фінанс» при видачі кредиту не ознайомили її з умовами кредитування та ризиками, так як вона не підписувала даний кредитний договір. Наголошувала на тому, що нараховані відсотки у розмірі 8787 грн за кредитом є незаконними, відповідно до п.6.9 даного договору та положень ст. 65 Цивільного кодексу України.
ТОВ «Укр кредит фінанс» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 липня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1175-3296 (далі - Договір) у письмовій формі у вигляді електронного документа за допомогою веб-сайту https://credos.com.ua, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач отримала кредит у розмірі 4800 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00 % (стандартна процентна ставка), 2,50 % (пільгова процентна ставка), 2,50 % (знижена процентна ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 21 січня 2024 року (а.с.7-12).
Відповідно до п. 3.1 Договору цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.7).
Відповідно до п.4.2. даного кредитного договору, кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (а.с.8).
Як вбачається із витягу з реєстрів банків щодо видачі кредиту 1175-3296 від 28 березня 2023 року видача коштів за кредитним договором ОСОБА_1 здійснювалася за допомогою системи LigPay АТ «Приват Банк» на карткових рахунок НОМЕР_1 у розмірі 4800 грн (а.с.19).
Згідно з пунктом 4.3 плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Пунктом 4.6 передбачено нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою ставкою) (а.с.8).
Відповідно до п.5.1 Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий кредит та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п.4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця (а.с.8 зворот).
Пунктом 11.3.1 договору передбачено, що Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://credos.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (а.с.11 зворот).
В п.11.1 зазначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний Договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (а.с.11 зворот).
У пункті 12 «Реквізити сторін» наданого суду примірнику договору про відкриття кредитної лінії №1175-3296 від 28 березня 2023 року зазначено, що договір відповідачкою ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля А1541) (а.с.12).
В пункті 7 Паспорту споживчого кредиту, затвердженого наказом ТОВ «Укр кредит фінанс» № 69-П від 23 листопада 2022 року, зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Крім того, вбачається, що Паспорт споживчого кредиту підписаний 28 березня 2023 року ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1541 (а.с.16-17).
Позивачем надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за договором № 1175-3296 (Графік платежів за Договором) відповідно до методики Національного банку України де зазначено, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, грн.: з 28 березня 2023 року строком на 300 днів складає 48000 грн., проценти за користування кредитом за період складають 43200 грн Вказана Таблиця підписана ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1541 (а.с.17 зворот).
Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 30 травня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 13584 грн, з яких 4800 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 8784 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.20).
15 травня 2023 року ТОВ «Укр кредит фінанс» було направлено на поштову адресу відповідачки досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте, вимога відповідачкою не була виконана (а.с.21-25).
Отже, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Укр кредит фінанс» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1541, тому в силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним. Зважаючи, що відповідачкою належним чином не виконано умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погашено, то суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правовідносини в даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ), Законом України « Про захист прав споживачів», а також Законом України «Про електронну комерцію».
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Проаналізувавши зазначені постанови Верховного Суду, можна дійти висновку, що кредитодавець вправі надати доказ підписання договору, що міститься у іншому документі (ч.13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»), навіть у разі відсутності відображення підпису в договорі. Такі дії є законними та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору, тож за таких обставин посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підписання кредитного договору є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки спростовуються сукупністю досліджених в цій справі доказами.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що в апеляційній скарзі не оспорюється.
За обставинами даної справи позичальник (відповідачка ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А1541, отриманого від відповідача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Як вбачається зі змісту кредитного договору відповідачка ознайомлена з текстом самого договору та правилами, а саме з умовами кредитування в обсягах, визначених ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с.11 зворот).
В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача ОСОБА_1 було ознайомлено 28 березня 2023 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) А1541 (а.с.16-17).
Так, з матеріалів справи вбачається, що за користування кредитними коштами у розмірі 4800 грн у базовий період, який складає 18 календарних днів, становить 3,00% за кожен день користування (так за період користування кредитними коштами з 28 березня 2023 року по 30 травня 2023 року нараховані проценти становлять 8784 грн). Згідно з п. 4.9 реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 756 335, 00% (а.с. 8 зворот). Відповідно до п.4.10. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 48000 грн та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 43200 грн (а.с.8). Також у випадку прострочення виконання зобов'язання застосовуються положення розділу 8 спірного договору, відповідно до п. 8.5 у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування, визначеного п.4.8 даного Договору (а.с.10). Позивач не погоджується з розміром банку щодо надмірно нарахованих відсотків у розмірі 8784 грн, оскільки є непропорційно великою сумою по відношенню до вартості наданих послуг, а відтак, є незаконними, відповідно до вимог п.6.9 Договору та положень ст.65 Цивільного кодексу України.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1175-3296 від 28 березня 2023 року з ТОВ «Укр кредит фінанс». Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Однак, вказані умови кредитного договору не можна вважати незаконними, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 10561 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.
Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Та звертає увагу не те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із відповідачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідачка погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи приведені в апеляційній скарзі цього не спростовують.
Встановлені в даній справі обставин в сукупності свідчать про безпідставність зауважень відповідачки, зазначених в апеляційній скарзі щодо визнання незаконним кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитом, отже і свідчать про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Посилання позивача на ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні оспорюваного договору є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання фінансового кредиту.
Щодо посилання відповідачки ОСОБА_1 на порушення п. 5 ч. 3 ст.18 Закону Україні «Про захист прав споживачів», колегія суддів зазначає, що при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору у зв'язку з його невідповідністю п. 5.ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому вирішення цього питання в рамках цієї справи неможливо, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог. Відповідачем 20 червня 2023 року було отримано копію позовної заяви, копію ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року про відкриття провадження у справі, разом з тим відповідачка не скористалася своїм правом пред'явити зустрічні позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що проценти протиправно нараховувалися у період дії карантинних заходів, які були введені на території України, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочен- ня позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Отже в період дії карантину, позичальник звільнявся від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов'язання, але від сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання позичальника не звільнено.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю.Тичкова