ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/6886/23
26 грудня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 №192650006798 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити і виплачувати з 14.07.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979 (навчання), з 01.03.1992 по 15.08.1996.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 14.07.2022 та 18.09.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви від 18.09.2023, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 №192650006798, позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Проте до страхового стажу позивачу віднесено не всі періоди, зокрема, з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979 (навчання), з 01.03.1992 по 15.08.1996.
Беручи до уваги те, що факт роботи (навчання) ОСОБА_1 у вказані періоди підтверджується відомостями трудової книжки, формальні неточності у якій не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 09.11.2023 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким опрацьовано заяву від 18.09.2023 за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 25.09.2023 № 192650006798 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатом розгляду наданих для призначення пенсії документів страховий стаж позивача на дату звернення становить 26 років 03 місяці 05 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.02.1978: період роботи з 11.09.1978 по 01.02.1979, оскільки дати прийому та звільнення з роботи не відповідають датам наказів про прийом та звільнення з роботи; період навчання з 01.02.1979 по 09.07.1979, оскільки інформація про присвоєння кваліфікації відсутня; період роботи з 01.03.1992 по 15.08.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи; період роботи з 01.01.2004 по 20.03.2014 на території Республіки Молдова, оскільки інформація про сплату внесків до відповідних установ відсутня.
Відтак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 № 192650006798 по зверненню від 18.09.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 29.11.2023 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач 18.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 26 років 03 місяці 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.02.1978: період роботи з 11.09.1978 по 01.02.1979, оскільки дати прийому та звільнення з роботи не відповідають датам наказів про прийом та звільнення з роботи; період навчання з 01.02.1979 по 09.07.1979, оскільки інформація про присвоєння кваліфікації відсутня; період роботи з 01.03.1992 по 15.08.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи.
У відповіді на відзив позивач відзначив, що його трудова книжка НОМЕР_3 містить необхідні записи і реквізити роботодавця, що стосуються спірних записів. Відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача спірну трудову діяльність згідно записів трудової книжки, що складає спірні періоди тривалістю 05 роки 03 місяці 15 днів, з наведеними розрахунками у позовній ОСОБА_1 .
Рішенням від 25.09.2023 № 192650006798 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних посадах, навчався згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 12.12.1978, зокрема з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979, з 01.03.1992 по 15.08.1996.
14.07.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.07.2022 № 192650006798 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 18 років 0 місяців 16 днів.
18.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 № 192650006798 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 26 років 03 місяці 05 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.02.1978: період роботи з 11.09.1978 по 01.02.1979, оскільки дати прийому та звільнення з роботи не відповідають датам наказів про прийом та звільнення з роботи; період навчання з 01.02.1979 по 09.07.1979, оскільки інформація про присвоєння кваліфікації відсутня; період роботи з 01.03.1992 по 15.08.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи; період роботи з 01.01.2004 по 20.03.2014 на території Республіки Молдова, оскільки інформація про сплату внесків до відповідних установ відсутня.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з п."д" ч.3 вказаної статті до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача НОМЕР_2 від 12.12.1978 діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів(паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 12.12.1978 слідує, що ОСОБА_1 працював на різних роботах, навчався, зокрема з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979, з 01.03.1992 по 15.08.1996.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у рішенні від 25.09.2023 № 192650006798 послалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 03 місяці 05 днів, до якого не зараховано: період роботи з 11.09.1978 по 01.02.1979, оскільки дати прийому та звільнення з роботи не відповідають датам наказів про прийом та звільнення з роботи; період навчання з 01.02.1979 по 09.07.1979, оскільки інформація про присвоєння кваліфікації відсутня; період роботи з 01.03.1992 по 15.08.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачами ж не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд приходить до переконання, що періоди з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979, з 01.03.1992 по 15.08.1996 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 № 192650006798 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього страхового стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Відтак, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
З урахуванням наведеного, оскільки в повному обсязі документи, долучені до заяви від 18.09.2023 (відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 № 192650006798 страховий стаж становить 26 років 03 місяці 05 днів), не були представлені одночасно чи не пізніше трьох місяців із дня звернення з заявою від 14.07.2022 (відповідно до рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.07.2023 № 192650006798 страховий стаж становить 18 років 0 місяців 16 днів), то відсутні підстави до цієї дати визнавати бездіяльність відповідача щодо їх неврахування протиправною.
Водночас, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.07.2023 № 192650006798 не є предметом судового розгляду у даній справі.
Відтак з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення за пенсією - 18.09.2023.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 800,00 грн. згідно квитанції №67448717 від 20.10.2023 на суму 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 № 192650006798 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.09.1978 по 01.02.1979, з 01.02.1979 по 09.07.1979, з 01.03.1992 по 15.08.1996 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.09.2023.
Відмовити в задоволенні інших вимог.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 400 (чотириста) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 400 (чотириста) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ: 13486010).
Головуючий суддя Мандзій О.П.