Провадження № 2/760/10951/23
Справа № 760/26575/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» /далі - ТОВ «Інстафінанс»/ (код ЄДРПОУ: 43449827; адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3-А; поштова адреса: 02094 м. Київ, пр. Ю.Гагаріна, 23, а/с 57; e-mail: s.pavlenko@legallection.com) про визнання кредитного договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
01.10.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 23.09.2021, за підписом представника позивача - адвоката Мамчик Д.О. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить визнати недійсним кредитний договір № ID6473614 від 17.07.2021, укладений невстановленою особою від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Інстафінанс», яке надає онлайн кредити через веб-сайт https://www.dinero.ua на суму 3 200,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 04.10.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08.10.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
У позові вказується, що 18.07.2021 ОСОБА_1 дізнався, що між ним та ТОВ «ІНСТАФІНАНС», яке надає кредити через веб-сайт https://www.dinero.ua, укладений кредитний договір на суму 3 200,00 грн, проте позивач повністю заперечує укладання будь-яких кредитних договорів з відповідачем.
Зазначається, що 17.07.2021 приблизно о 10:00 год. за адресою м.Київ, Поштова площа, 1 невстановлені особи вкрали у позивача мобільний телефон марки «Айфон 12» та банківські картки. В результаті цього позивач втратив можливість використовувати належний йому номер телефону.
Зі слів позивача, згодом, в період з 17.07.2021 по 21.07.2021, невстановлені особи, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, оформили на ім'я позивача кредити у фінансових установах, у тому числі відповідача. Проте, будь-яких кредитних договорів позивачем не укладалось та не подавалось будь-яких заявок на отримання грошових коштів.
З цього приводу ОСОБА_1 було подано до Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення № 12021105070001340, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Отже, позивач стверджує, що укладення зазначеного правочину відбулося поза його волею, оскільки від імені позивача, невстановленою особою та відповідачем було укладено кредитний договір на суму 3 200,00 гривень, який не відповідав волі позивача та не був ним отриманий.
При цьому позивач наголошує, що жодних грошових коштів на його банківську картку не надходило.
Підсумовуючи, позивач зазначає, що у період, коли від імені позивача було укладено кредитний договір, він не мав можливості користуватися номером телефону, що йому належав, оскільки невстановленими особами було викрадено його телефон. Тобто, позивач жодним чином не мав змоги підписати кредитний договір електронним підписом, відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію» та Правил, розміщених на сайті відповідача. Враховуючи, що код-підтвердження, яким було схвалено Заявку-приєднання, надсилався на адресу відповідача невстановленими особами, які незаконно заволоділи телефонним номером позивача, електронний підпис, яким такий код підтвердження вважається згідно Закону, містив недостовірні відомості, та не підтверджує реальної згоди позивача на отримання кредиту.
Щодо правової позиції відповідача
28.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідачем вказується, що договір позики № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021 був укладені в Інформаційно-телекомунікаційної системі Відповідача в електронній формі (докази додаються). Дата повернення грошових коштів визначено 16.08.2021 з можливістю відтермінування (продовження) дати повернення коштів. Розмір коштів, які були отримані позивачем по вказаному кредитному договору становить 3 200,00 грн.
Зауважується, що договір з позивачем було укладено в порядку, передбаченому Законом України № 675-VIII от 03.09.2015 року «Про електронну комерцію».
Так, звертається увага на те, що договір було укладено позивачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позивачу на його фінансовий номер телефону. Процес верифікації, який проходив позивач на сайті відповідача підтвердив, що саме позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону (номер мобільного телефону до якого має доступ) та власну банківську картку особисто укладав Договори, крім цього позивач (клієнт) має можливість вказувати у системі відповідача будь-який номер кредитної карти, як свій особистий так номер карти який не належить позивачу, на який необхідно перерахувати кредитні грошові кошти.
Як вважає відповідач, позивачем жодним чином не доведено того, що під час вчинення правочину (договір № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021) сторонами або стороною було не додержано вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідач вказує, що станом на даний час Договір № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021 не виконаний та у позивача існує заборгованість по вказаному кредитному договору.
Стосовно твердження позивача про те, що підставою визнання вказаного договору недійсним є звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення проти позивача злочину передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, то з цього приводу відповідач звертає увагу на те, що вказана заява позивача до правоохоронних органів не може бути тією незаперечною підставою визнання кредитних договорів недійсними та підтвердженням відсутності волі позивача в укладанні кредитного договору, оскільки вона (заява, витяг з ЄРДР) не підтверджує факту вчинення проти позивача кримінального правопорушення щодо укладеного договору.
Також відповідач вважає, що не може бути доказом і Витяг з ЄРДР стосовно звернення позивача до правоохоронних органів про викрадення мобільного телефону та банківської карти.
На думку відповідача, при викраденні банківської карти, якщо таке викрадення дійсно було, позивач мав можливість та повинен був звернутися до відділення банку та заблокувати карту, але позивач знехтував своїм обов'язком та легковажно віднісся до наслідків які можуть настати у разі викрадення платіжної карти.
Крім того, позивачем звертається увага суду на те, що окрім витягів з ЄРДР, які додані позивачем до позовної заяви, щодо відкриття кримінального провадження, позивачем не надається жодного належного та допустимого доказу того, що кредитний договір № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021 було укладено з відповідачем невстановленою особою, яка незаконно використала особисті данні позивача з метою укласти кредитного договору.
Відповідач посилається на те, що сам лише Витяг з ЄРДР щодо заявлення про вчинення кримінального правопорушення яке передбачене ст. 190 та ст. 185 Кримінального кодексу України, - не є тим належним та допустимим доказом того що кредитний договір № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021 необхідно визнати недійсним.
Отже, на думку відповідача, твердження позивача про те, що оскільки відкриті кримінальні провадження не є тією законною підставою для визнання кредитного договору № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021- недійсним.
При цьому, відповідач зауважує, що з наведених витягів з ЄРДР неможливо встановити, що Позивач звернувся до правоохоронних органів з причини того, що невстановлені особи, незаконно та без згоди позивача використали її персональні данні з метою укладання кредитного договору.
Крім цього, звертається увага на те, що витяг з ЄРДР з номером кримінального провадження № 12021105070001340 від 23.07.2021 та № 12021105070001311 від 18.07.2021 є лише наслідком виконання слідчим вимог кримінального процесуального кодексу України щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Як вважає відповідач, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що з матеріалів кримінального провадження № 12021105070001340 та/або № 12021105070001311 вбачається той факт, що невстановлені особи неправомірно заволоділи персональними даним позивача та уклали від його імені кредитні договори.
Таким чином, на думку відповідача, у суду відсутні підстави вважати, що кредитний договір № ID0057935 (номер у системі ID6473614) від 17.07.2021 було укладено шляхом шахрайських дій із персональними даними позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивачем на підтвердження викладених у позові обставин та вимог до матеріалів справи долучено копії:
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105070001311 від 18.07.2021 (а.с. 15) за змістом якого «17.07.2021 до Подільського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 17.07.2021 приблизно о 10.00 год., за адресою: м. Київ, Поштова площа, 1, виявив крадіжку банківської картки «Приват банку» та мобільного телефону марки «Айфон 12»»;
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105070001340 від 23.07.2021 (а.с. 14) за змістом якого: «в період часу 17.07.2021 по 21.07.2021 невстановлена особа шахрайським шляхом зловживаючи довірою оформила кредити на ОСОБА_1 в різних кредитних організаціях».
Стороною відповідача до матеріалів справи долучено:
- роздруківку паспорта споживчого кредиту, датований 17.07.2021, який містить помітку про електронний підпис ОСОБА_1 (а.с. 44-46);
- роздруківку договору кредитної лінії (а.с. 47-50);
- роздруківку Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № ID0057935 від 17.07.2021, де позивальником вказано ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , електронна пошта позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; кредитодавцем - ТОВ «Інстафінанс», ліміт кредитної лінії - 3 200,00 грн (а.с. 51-52);
- скріншот з інформаціно-телекомунікаційної системи щодо перерахування 17.07.2021 о 10:58 коштів у сумі 3 200,00 грн клієнту - ОСОБА_1 на карту: НОМЕР_3 (а.с. 54).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 17.07.2021 невстановлені особи вкрали у нього мобільний телефон та банківські картки використовуючи які в подальшому оформили на ім'я позивача кредит у відповідача, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було подано до Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві заяви про вчинення кримінальних правопорушень, за результатами розгляду яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості.
Проте позивачем не зазначено, яким саме способом сторонніми особами був здійснений несанкціонований доступ до його особистих даних, всупереч тому, що наданий стороною відповідача оспорюваний договір містить особисті дані позивача, такі як серія та номер паспорта, ідентифікаційний код, електронна адреса.
Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення його паспорта та РНОКПП матеріали справи не містять.
Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації (див. постанову Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20).
Стороною відповідача надано докази перерахування за оскарженим договором 3 200,00 грн ОСОБА_1 на карту НОМЕР_3 , натомість позивачем факт належності саме йому такої картки не спростовує, доказів на підтвердження здійснення фінансових операцій по вказаній карті сторонніми особами не надав, в т.ч. доказів щодо звернення до банківської установи щодо блокування такої карти, а отже факт неотримання коштів по оскраженому кредитному договору не довів.
Сам по собі факт внесення в ЄРДР відомостей по фактам викрадення телефону, банківських карт та неправомірного оформлення кредитів на ім'я позивача не є достатнім для підтвердження обставин, які зазначені у позовній заяві.
Враховуючи наведене суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі (у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви) покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» про визнання кредитного договору недійсним, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич