печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58857/23-к
22 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження № 12023000000002239 від 28.11.2023 - старшого слідчого в ОВС 4-го відділу (інформаційно-аналітичного прогнозування) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна,-
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12023000000002239 від 28.11.2023 - старшого слідчого в ОВС 4-го відділу (інформаційно-аналітичного прогнозування) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Слідчий в судове засідання не з'явився, проте прокурор подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000002239 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий вказує наступне.
16.10.2023 прокурор у кримінальному провадженні № 12023000000000522 за дорученням заступника Генерального прокурора повідомив про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Прокурор у кримінальному провадженні № 12023000000000522 виділив матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 в окреме провадження № 12023000000002239.
Підозрюваною у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Маріуполя Донецької області, громадянка України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, підтверджуються наступними матеріалами:
1)протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15 вересня 2023 року;
2)протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15 вересня 2023 року за ідентифікаційними ознаками «Сотникова»;
3)протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15 вересня 2023 року за ідентифікаційними ознаками «Сотникова»;
4)протокол огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15 вересня 2023 року за ідентифікаційними ознаками «Сотникова»;
5)копією протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 03 жовтня 2023 року;
6)копією протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 02 жовтня 2023 року;
7)копією протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 02 жовтня 2023 року;
8)копією протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 22 вересня 2023 року;
9)протокол пред'явлення свідку ОСОБА_7 для впізнання особи ОСОБА_4 за фотознімками від 02 жовтня 2023 року;
10)протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_8 для впізнання особи ОСОБА_4 за фотознімками від 22 вересня 2023 року;
11) протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_6 для впізнання особи ОСОБА_4 за фотознімками від 02 жовтня 2023 року;
12)протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_5 для впізнання особи ОСОБА_4 за фотознімками від 03 жовтня 2023 року.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості вказують на вірогідну причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Сторона обвинувачення звертається з цим клопотанням з метою забезпечити конфіскацію майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Підставою звернення з цим клопотанням є те, що санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає додаткове факультативне покарання у виді конфіскації майна.
Клопотання подається з метою запобігти відчуженню нерухомого майна. Ризик відчуження майна обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_4 , будучи обізнаною у кримінальному переслідуванні проти себе, усвідомлюючи, що за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки держави, громадянкою якої вона є, держава Україна застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна, підозрювана ОСОБА_4 чинитиме дії, в тому числі по укладенню фраудаторного правочину, що спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні.
Майном, що належить арештувати із забороною розпоряджатися, є: квартира, загальною площею 57,1 кв. м, розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .
Документами, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на майно, є інформація № 350086561 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої у власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває квартира, загальною площею 57,1 кв. м, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.
При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов'язковою.
Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої..
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме квартиру, загальною площею 57,1 кв. м, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною розпоряджатися нею до скасування у встановленому КПК України порядку.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляціної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1