Справа № 464/3489/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1220/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023141410000453 від 24 травня 2023 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на строк до 02 лютого 2024 року включно із визначенням застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80520 грн.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, тобто, до 02 лютого 2024 року включно.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першим викликом; 2) не відлучатися із м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з особами, які виступають в якості свідків у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої обвинуваченому, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На дану ухвалу слідчого судді захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або цілодобового домашнього арешту.
Свої апеляційні вимоги апелянт мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, оскільки обвинувачений визнає свою вину у вчиненому злочині, розкаюється у вчиненому, співпрацює із слідством для встановлення істини по справі, а реальна матеріальна шкода потерпілій особі не завдана, оскільки викрадений велосипед повернутий без пошкоджень. Крім того, звертає увагу, що слідчим суддею не в повному обсязі оцінено особу підозрюваного, а визначений розмір застави є непомірним для останнього.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що ураховуючи обставини вчинення злочину, корисливі мотиви, особу обвинуваченого, який не має жодного офіційного джерела доходу, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, не має зареєстрованих у встановленому порядку місць реєстрації/проживання/перебування, систематичність злочинів та повторність їх вчинення, є всі підстави вважати, що обвинувачений може надалі займатися злочинною діяльністю та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, більш м'який запобіжний захід не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням сукупності наведених ризиків, а безпека суспільства вимагає ізоляції особи, яка з достатньою обґрунтованою ймовірністю здатна завдати істотної шкоди правам і свободам інших осіб, в умовах воєнного стану. Тримання обвинуваченого під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням захворювань (тромбофлебіт та варикоз, що документально не підтверджено) обвинуваченого, якому в СІЗО надається належна медична допомога, не встановлено.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції у повній мірі врахував усі обставини вчинення обвинуваченим злочинів, даних про його особу, майновий стан, та дійшов вірного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України.
Відтак, дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суддя, навів в ухвалі достатні обґрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для неї необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання нею процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Покликання апелянта на те, що обвинувачений визнає свою вину у вчиненому злочині, розкаюється у вчиненому, співпрацює із слідством для встановлення істини по справі, а реальна матеріальна шкода потерпілій особі не завдана, є обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішенні питання покарання, однак такі не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді