Справа № 204/6973/23
Провадження № 3/204/3816/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
07 вересня 2023 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Чудопалова С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №021586 від 22.04.2023 вбачається, що 22.04.2023 о 20 год. 20 хв. в Покровськ, м-н Лазурний, буд. 63 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mercedes Benz 240 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від продуття газоаналізатора ALCOTEST 6810 на місці зупинки та проходження медичного огляду в закладах здоров'я, у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що вину не визнає, оговорила себе на прохання ОСОБА_2 , який просив взяти вину на себе, оскільки їй нема чого втрачати, не маючи водійського посвідчення, а він навчається. Зазначила, що на момент ДТП не керувала транспортним засобом, за кермом був ОСОБА_2 .
В судовому засіданні захисник Майоров С.В. підтримав клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не підтверджено факту зупинки та керування останньою транспортним засобом. Крім того зазначив, що відеозапис, який доданий до протоколу не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а лише фіксує послідовність дій осіб, що використовують мобільний пристрій (власний телефон), який не є службовою бодікамерою поліцейського. Останній не роз'яснювалися права, враховуючи її вік, на час інкримінує мого правопорушення. Сам по собі відеозапис тривалістю 1хв.32 секунди, здійснений за допомогою мобільного телефону невідомою особою, без відповідних реквізитів відеодоказу, та не має цифрового коду дати та часу здійснення запису. За відсутності відповідних даних, неможливо стверджувати, що відеозапис зроблений в день та час, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, та є допустимим доказом. Крім того доказів на спростування показів ОСОБА_3 , які остання зазначила в суді, окрім письмового визнання, матеріали справи не містять. На підтвердження її версії опитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 у письмових поясненнях зазначив, що коли вийшов з під'їзду будинку то побачив біля автомобіля невідомих дівчину та хлопця. Момент ДТП не зафіксований, хто саме перебував за кермом не встановлено. Допитаний в суді свідок ОСОБА_5 зазначив, що перед ДТП передав ключі від свого автомобіля ОСОБА_2 , щоб він сходив за пакунком. Сам ОСОБА_2 поліцейськими не опитаний, на виклики до суду не з'явився. Таким чином, беззаперечними доказами не доведено винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є власником транспортного засобу Mercedes Benz . 22.04.2023 він приїхав на день народження свого товариша. Сидячи за столом з компанією де була також і ОСОБА_1 , до нього підійшов ОСОБА_6 та взяв ключ від його машини, щоб останній забрав звідти пакунок. Коли свідок вийшов на вулицю, його машина була вже розбита. Після чого, ОСОБА_6 пообіцяв віддати гроші за пошкоджене авто, надавши свідку завдаток у розмірі 3000 грн.
Вислухавши пояснення ОСОБА_7 , її захисника Майорова С.В. та свідка, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, приходжу до наступних висновків.
Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 27 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №021586 від 22.04.2023 вбачається, що 22.04.2023 о 20 год. 20 хв. в Покровськ, м-н Лазурний, буд. 63 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mercedes Benz 240д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від продуття газоаналізатора ALCOTEST 6810 на місці зупинки та проходження медичного огляду в закладах здоров'я, у встановленому законом порядку відмовилась.
Диспозицією ч. 1ст. 130 КУпАПпередбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, огляду на стан сп'яніння підлягають виключно особи, які керували транспортними засобами, що вбачається з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/7350.
Факт керування водієм транспортним засобом є обов'язковою умовою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за яке передбачена саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння або відмову особи яка керувала транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, правові підстави для проведення поліцейськими огляду на стан сп'яніння інших осіб, які не керують транспортними засобами, відсутні, внаслідок чого відмова від проходження такого огляду без зафіксованого факту керування особою транспортним засобом не регламентується пунктом 2.5ПДРУкраїни, а тому не може мати наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Факт керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 , не підтверджений належними та допустимими доказами. Сама ОСОБА_1 в суді зазначила, що раніше оговорила себе, на прохання ОСОБА_2 , який просив взяти провину на себе, тому як їй нема чого втрачати, не маючи ведійського посвідчення. На момент ДТП вона не керувала транспортним засобом, а керував ШерекінВ.В. Доказів на спростування її показів, окрім її письмового визнання, в матеріалах справи немає. Крім того, в підтвердження її версії, опитаний в якості потерпілого ОСОБА_8 , в письмовому поясненні зазначив, що коли вийшов із під'їзду будинку то побачив автомобіль «Mersedes-Benz», в якому бачив невідому дівчину, а поруч стояв невідомий хлопець. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , зазначив, що перед ДТП, передавав ключи від свого автомобіля саме ОСОБА_9 , щоб останній сходив до його автомобіля за пакунком. Сам ОСОБА_6 поліцейськими на місці події, не опитаний та до суду не з'явився.
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17: сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Положенням ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
З відеозапису переглянутого в судовому засіданні вбачається, що невідомою особою,не було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, права та порядок проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі. Зазначене спілкування, не відповідає порядку проведення огляду на стан сп'яніння, та фіксує відсутність роз'яснення відповідних прав особі, що не є водієм, в тому числі і п.2.5.
Таким чином, відеозапис не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а лише фіксує послідовність дій осіб, що використовують мобільний пристрій (власний телефон), який не є службовою бодікамерою поліцейського.
Сам по собі відеозапис тривалістю 1хв.32секунди, здійснений за допомогою мобільного телефону невідомою особою, без відповідних реквізитів відеодоказу, та не має цифрового коду дати та часу здійснення запису. За відсутності відповідних даних, неможливо стверджувати, що відеозапис зроблений в день та час, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, та є допустимим доказом.
Відповідно до правової позиції, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (провадження №К/9901/15804/18) візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Відповідно до вимог статей 31, 40 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299 (далі Інструкція), де зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.
Як вбачається з відеофайлу, який розміщений на СІЗдиску, що переглянутий в судовому засіданні, відеозйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п.5. розділу II Інструкції.
Приписами ч. 5 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним Вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищевикладене надає підстави дійти висновку, що, всупереч положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, працівники поліції не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а викладені в протоколі обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130КпАП України, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1ч. 1 ст.247КпАП Українипровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130, 247, 251, 266,283,284Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністюподії і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя /підпис/ С.В. Чудопалова