233 № 233/7705/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисниці ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання щодо запобіжного заходу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023050000003675 від 07 вересня 2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор, у підготовчому судовому засіданні, звернулася до суду з письмовим клопотанням про застосування раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а тому обвинуваченій слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисниця - заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність вини у інкримінованому ОСОБА_5 , вказувала на безпідставність та бездоказовість ризиків зазначених у клопотанні, вказала на стійки соціальні зв'язки обвинуваченої та позитивний матеріал, що її характеризує. Просила, у разі задоволення вимог прокурора, одночасно застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачена - повністю підтримала позицію захисниці.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи позицію сторони захисту, перевіривши додані матеріали, приходить до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто до 21 грудня 2023 року включно - не можливо, у зв'язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а тому зазначає, що можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме ризики:
- переховування від суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або окупованої території;
- знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що у разі незастосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою) відомості листування, сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що обвинувачена, залишаючись на волі за місцем свого проживання у м. Костянтинівка Донецької області, а саме у прифронтовому місті та тій частині області, де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, у разі не продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить їй продовжити вчиняти протиправну діяльність.
Що стосується ризику незаконно впливати на експерта, спеціаліста, то на думку суду, він не обґрунтований і не доведений прокурором, а також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177КПК України.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Тож, зазначені та встановлені судом ризики виправдовують обрання відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім того, звертаючи увагу на посилання захисту та обґрунтовуючи доцільність обрання обвинуваченій виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів та наявності можливості у продовженні аналогічної противоправної діяльності, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченої під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченої під вартою.
Судом зазначається, що позитивний матеріал, на якій посилався захист, що характеризує особу обвинуваченої, самі по собі, не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, а також жодним чином не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177КПК України.
При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Й найголовніше - Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено Законом України № 3429-ІХ від 08 листопада 2023 року з 05 години 30 хвилин, 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Так, відповідно до ч.6 ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків зазначених у статті 177КПК України застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Підозра або обвинувачення у вчиненні злочинів за зазначеними вище кваліфікаціями статей Закону, тим більш, під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.
Крім того, за приписами ст.183КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261,402 - 405,407,408,429,437 - 442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи все вищенаведене, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178КПК України, суд не вбачає можливості та необхідності для застосування до обвинуваченої альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 315 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2КК України на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до:
15 лютого 2024 року - включно.
Обвинувачену ОСОБА_5 тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань(№4)».
Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченій ОСОБА_5 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення їй копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1