ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 рокуСправа №160/23612/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
14.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 306 335,22грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що у зв'язку із несплатою відповідачем у встановлені Податковим кодексом України строки сум грошових зобов'язань з земельного податку, що сплачується фізичними особами у розмірі 306 335,22грн., що були нараховані контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень форми «Ф»: №122760-5640-0482 від 30.06.2020р.; №23396-5650-0482 від 26.03.2019р.; №270252-1317-0482 від 05.06.2018р, які ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржені не були, у ОСОБА_1 виник податковий борг у сумі 306 335,22грн. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 05.09.2012 року №27, яка була надіслана на податкову адресу відповідача засобами поштового зв'язку та яка не була отримана боржником і яку було повернуто на адресу контролюючого орану з причини закінчення строку збурігання. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений та не списаний, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Відповідно до відповіді №232995 від 19.09.2023р. з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23612/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 20.10.2023 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 докази погашення податкового боргу.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року направлена на адресу ОСОБА_1 зазначену у позовній заяві та на адресу, вказану в Єдиному державному демографічному реєстрі, рекомендованими листами з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку, проте 03.10.2023 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою", а також 30.10.2023 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про невручення: "за закінченням терміну зберігання".
Адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою, яка вказана у позовній заяві, а також, яка зазначена у відповіді, що надійшла з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023р. повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, станом на 28.11.2023 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано витребувані ухвалою суду від 19.09.2023 документи, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 13.11.2023р. по 26.11.2023р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, а також з урахуванням акта про часткову відсутність електропостачання в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023р., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником податків, зокрема, і земельного податку.
Так, відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХII Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що ГУ ДПС в Дніпропетровській області в порядку приписів п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України було винесено наступні податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 грошових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 306 335,22грн., а саме:
- №270252-1317-0482 від 05.06.2018р, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з вказаного податку терміну сплати 04.08.2018р. на суму 102 111,74грн;
- №23396-5650-0482 від 26.03.2019р., яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з вказаного податку терміну сплати 06.08.2019р. на суму 102 111,74грн;
- №122760-5640-0482 від 30.06.2020р., яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з вказаного податку терміну сплати 14.12.2020р. на суму 102 111,74грн
Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до абз.1, 2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
При цьому пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №270252-1317-0482 від 05.06.2018р.; №23396-5650-0482 від 26.03.2019р.; №122760-5640-0482 від 30.06.2020р. були направлені на податкову адресу відповідача засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте, конверти, якими вони були надіслані, повернулися до контролюючого органу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку із чим відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вони вважаються врученими належним чином.
Водночас, відповідно до приписів п.56.1, п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
За приписами п.п.56.17.1 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.
Абзацом 8 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Доказів оскарження відповідачем в адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень форми «Ф» №270252-1317-0482 від 05.06.2018р.; №23396-5650-0482 від 26.03.2019р.; №122760-5640-0482 від 30.06.2020р. матеріали справи не містять, у зв'язку із чим визначені ними грошові зобов'язання, з урахуванням приписів п.п.56.17.1 п.56.17, абз.8 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України, набули статусу узгоджених, що відповідачем не спростовано.
Водночас, відповідачем у встановлені ПК України строки сплата вищевказаних узгоджених грошових зобов'язань з земельного податку на загальну суму 306 335,22грн., нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» №270252-1317-0482 від 05.06.2018р.; №23396-5650-0482 від 26.03.2019р.; №122760-5640-0482 від 30.06.2020р., не здійснювалася, внаслідок чого у останнього утворився податковий борг у розмірі 306 335,22грн.
Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що вищевказана сума податкових зобов'язань відповідача на загальну суму 306 335,22грн. є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено відповідними доказами наявність у відповідача станом на час розгляду справи судом податкового боргу, що підлягає стягненню у розмірі 306 335,22грн.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали справи, з урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 05.09.2012р. №27 про сплату відповідачем наявного у нього на той час (05.09.2012р.) податкового боргу у сумі 17741,69грн., яка надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 та була повернута до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ця податкова вимога також вважається врученою належним чином.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми «Ф» від 05.09.2012р. №27 суду не надано.
Згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки після надіслання відповідачу податкової вимоги форми «Ф» від 05.09.2012р. №27 податковий борг останнього погашено у повному обсязі не було, а, навпаки, сума заборгованості лише збільшилася, нова податкова вимога позивачем не виставлялася.
На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При цьому, пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням із земельного податку у загальному розмірі 306 335,22грн., натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також доказів оскарження податкових повідомлень-рішень форми «Ф» №270252-1317-0482 від 05.06.2018р.; №23396-5650-0482 від 26.03.2019р.; №122760-5640-0482 від 30.06.2020р., якими відповідачу збільшено суму грошових зобов'язань, тому позовні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення з відповідача означеної суми податкового боргу підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб'єкту владних повноважень відповідно до приписів ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму податкового боргу з земельного податку у розмірі 306 335,22грн. (триста шість тисяч триста тридцять п'ять гривень 22 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова