ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/19570/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кушнір С.В.,
за участю представника позивача Черноти Р.М.,
представника відповідача Грищенко О.В.,
представників третіх осіб Каленюка Д.С., Манчик О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” до Держаної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” (далі- ТзОВ «Рекламно - торгова фірма «Вишукана реклама», позивач) звернулося в суд з позовом до Держаної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі- ГУ ДПС у Волинській області), Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі- ГУ ДКС України у Волинській області) про визнання бездіяльності ДПС України протиправною шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області заборгованість із бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023 на суму 2275151,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті протиправних дій товариство було позбавлено права на майно, а саме накопичені у вигляді податкового кредиту грошові кошти, що мали бути на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) на суму 1263973 грн. Зокрема, в результаті невиконання вимог закону, а в подальшому - невиконання рішення суду щодо внесення коштів на рахунки СЕА ПДВ, податковий орган на цю суму позбавив позивача на виписку податкових накладних, покриття податкових зобов'язань та боргу з ПДВ, а також на відшкодування цих коштів шляхом їх зарахування на рахунки у банку.
З посиланням на норми ПК України, практику Європейського Суду позивач вказує, що позбавлення його даних коштів було допущено відповідачем в результаті протиправної бездіяльності, а саме невчинення останнім покладених на нього чинним законодавством та рішенням суду обов'язків, а належним та ефективним способом захисту порушених прав товариства є стягнення даних коштів з Державного бюджету України.
Також позивач вважає, що за тих обставин, які склалися, у нього відповідно до ст.200 ПК України виникло право на нарахування пені від суми заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023, яку просить стягнути в судовому порядку. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 03.10.2023 (а.с. 74-75).
19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11:00 год. 02.11.2023 (а.с.160). Розгляд справи відкладався та оголошувались перерви.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №803/1166/17 від 09.02.2022 було зобов'язано відповідача збільшити ліміт у СЕА ПДВ на яку ТзОВ «Рекламно - торгова фірма «Вишукана реклама» має право реєструвати податкові накладні та /або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі накладних на суму 1263973 грн. У даному випадку сформована позивачем вимога щодо стягнення з Державного бюджету України заборгованості із бюджетного відшкодування ПДВ фактично полягає у вирішенні по суті правового спору у справі №803/1166/17.
Звертає увагу з посиланням на норми податкового законодавства, що сума реєстраційного ліміту це не грошові кошти на рахунку, а є лише показником в системі СЕА ПДВ обчисленого за формулою. З цих підстав просить в позові відмовити.
Третя особа ГУ ДПС у Волинській області у своїх поясненнях позовні вимоги заперечили та зазначили, що нормами ПК України встановлено порядок щодо відшкодування ПДВ, який в даному випадку позивачем не дотримано та відповідних заяв про його відшкодування не подавалось. Також звертає увагу на відсутність допущеної протиправної бездіяльності щодо виконання рішення суду у справі №803/1166/17, а відтак на порушення прав позивача. З посиланням на норми ПК України вказає на те, що позовна вимога про стягнення пені позивачем заявлена передчасно. На підставі наведеного просить в позові відмовити.
ГУ ДКС у Волинській області у своїх поясненнях вказало на те, що нормами ПК України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Постановою КМ України № 26 від 25.01.2017 (далі - Порядок №26) чітко передбачено процедуру відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування, яка в даному випадку товариством не дотримана. Просять в задоволені позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача ще раз підтримав доводи позову та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В поданих представниками ДПС України та ГУ ДПС у Волинській області додаткових поясненнях відповідач та третя особа наголосили на безпідставності заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Представники третіх осіб у судовому засіданні також заперечили проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №803/1166/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії було задоволено позов товариства та зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вищукана реклама” має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в розмірі 1 263 973 грн.
Зокрема вказаним рішенням констатовано, що відповідачем в порушення вимог п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України у системі електронного адміністративного податку на додану вартість за результатами подання уточнених декларацій з податку на додану вартість не відбулося коригування від'ємних значень по декларації за червень 2015 року та з врахуванням поданої уточнюючої декларації від 15.03.2017.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що товариство скористалося своїм правом протягом 1095 днів внести зміни до декларації, а не діяв на підставі обов'язку внести зміни в наступній податковій декларації після винесення податкового повідомлення-рішення.
В уточнюючій декларації за червень 2015 року, в якій вказана різниця в показниках, чітко зазначена конкретна сума різниці між раніше задекларованою сумою податкового кредиту та уточненою сумою. В декларації за червень 2015 року від 15.03.2017 різниці не було, оскільки помилка різниці суми податкового кредиту виправлена попередніми уточнюючими деклараціями 19.10.2016, 02.02.2017, 03.02.2017, 07.02.2017, 15.03.2017 податковим органом, що не спростував відповідач.
Тобто, позивач вчасно не зазначив достовірні суми податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за червень 2015р., але в подальшому вніс ряд уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо наявного податкового кредиту та скористався правом на виправлення помилки в декларації з ПДВ. (п.50.1 ст.50, ст.102 ПК України) ( а.с.18-21).
Як свідчать матеріали виконавчого провадження вказане рішення виконувалось у примусовому порядку, однак було завершено по пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа у випадку передбаченому ч. 3 ст.63 даного Закону). Рішення суду відповідачем не виконано (а.с. 22-29).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (ПК України).
Правові основи функціонування СЕА ПДВ визначені статтею 200-1 ПК України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569).
Як визначено пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України, СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).
Згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;
?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах “а” - “в” пункту 200-1.2 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569)
Відповідно до пункту 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України.
Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України обумовлено, що на рахунок у СЕА ПДВ платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов'язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.
Проаналізувавши наведені норми законодавства та виходячи із змісту позовних вимог суд констатує наступне.
У даному випадку спірні правовідносини у даній справі не стосуються виконання рішення суду у справі №803/1166/17, які повинні вирішуватися в порядку статті 383 КАС України. Предметом спірних відносин в цій справі є стягнення коштів, а саме заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ на суму 1263973,00 грн, який є відмінним від предмету спору у справі №803/1166/17 та повинен вирішуватися в межах окремого провадження.
Суд наголошує, що при розгляді справи №803/1166/17, апеляційним судом зроблено ряд висновків, які впливають на вирішення вказаної справи.
Зокрема, апеляційним судом констатовано, що у відповідності до п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015р., задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015р. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015р.: а) або без проведення перевірок, передбачених ст.200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. В такому випадку суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному ст. 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31.12.2014р.
Вказана процедура деталізована у п.9-1 Порядку №569 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до п. 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015р., задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 ПК України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015р.Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 01.02.2015р., в якому воно прийняте. ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.
Водночас нормою п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” від 16 липня 2015 року №643-VIII зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових НаклОтр, НаклВид та Митн, що були сформовані починаючи з 01.07.2015р.. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема: 4) до 31.07.2015р. для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених ст.200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до ст.209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що з набранням 29.07.2015 чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” від 16.07.2015 №643-VIII, яким зазначені положення ПК України були викладені в наведеній редакції, всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування ПДВ платникам податків було “обнулено” значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, зареєстрованим платникам податку значення суми, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягало автоматичному збільшенню у визначених в п.34 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України випадках, за змістом п.п. 4 якого визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податків за червень 2015 року.
Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, платник податків у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації має право надіслати уточнюючий розрахунок до цієї декларації не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Разом з тим, положення пункту 34 підрозділу 2 Розділу XX ПК України жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01 липня 2015 року) не містять, та, у тому числі, заборон щодо її коригування у відповідності до положень п.50.1 ст.50 ПК України шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації внаслідок самостійно виявлених помилок, що складає обов'язок платника податку.
Таким чином, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданий платником податків до контролюючого органу у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а тому сформовані у ньому показники повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення.
За приписами абз. 4 п.50.1 ст.50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п.169.4 ст. 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому, п.50.2 ст.50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст.177 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов'язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 ПК України.
Тобто, встановлене п.50.2 ст.50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому, норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.
Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена п.50.3 ст.50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Тобто, апеляційним судом констатовано правильність відображення у поданих декларацій з ПДВ показників в тому числі і права на податковий кредит в сумі 1263973 грн.
На момент вирішення даної справи, правом на проведення позапланової перевірки ні ДПС України, ні ГУ ДПС у Волинській області по деклараціях за червень 2016 року, березень 2017 року не скористались, а відтак суми податкового зобов'язання є узгодженими.
Будь-яких доказів протилежного відповідачем в судовому засіданні не подано.
Відповідно до п. 200-1.5 ст.200 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Згідно з абзацами 1-7 пункту 200.1.6 статті 200 даного кодексу за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника (?ПопРах).
Перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).
Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг та реквізити рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.
Аналогічні положення містить п.21 Порядку №569.
Як встановлено п. 200-1.7 ст.200 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 затверджено «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок №21)
Підпунктом 4 пункту 10 розділу III визначено, що додатками до декларації є: розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);
Аналіз наведених норм вказує на те, що законодавець передбачив процедуру і алгоритм дій як платника податків, так і податкового органу в правовідносинах відшкодування ПДВ.
У даному випадку, на підставі вказаних норм законодавства суд констатує, що наявність коштів на рахунках в СЕА ПДВ є підставою для виписки податкових накладних, на погашення ними зобов'язання та на право повернути податковий кредит з ПДВ на банківський рахунок платника податку.
Враховуючи те, що постановою апеляційного суду від 09.02.2022 було підтверджено право позивача на відшкодування ПДВ та зобов'язано відповідача Державну фіскальну службу України (правонаступником якої є ДПС України) збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТзОВ “Рекламно-торгова фірма “Вищукана реклама” має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в розмірі 1 263 973 грн, це вимагало від контролюючого органу вчинення певних дій, які впливали на права позивача, зокрема і у відшкодуванні ПДВ.
Однак, ДПС України в порушення вимог вищевказаних норм чинного законодавства та рішення суду, протягом тривалого часу не було вжито жодних дій на збільшення сум в СЕА ПДВ позивачу, що призвело до позбавлення останнього на можливість володіти, користуватись та розпоряджатись коштами у сумі 1263973 грн.
Враховуючи вищезазначене суд констатує, що ДПС України у даному випадку допущено протиправну бездіяльність, що мали за собою негативні наслідки для товариства.
Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Підпунктом 14.1.242 пункту 14.1 ПК України визначено, що технічним адміністратором електронного кабінету є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227).
З огляду на зазначене саме ДПС України (яке є правонаступником ДФС України) мала вчинити дії щодо збільшення сум в СЕА ПДВ позивачу.
Відповідачем суду не подано жодного належного і допустимого доказу, які б свідчили про виконання ним вимог законодавства та рішення суду, що мало наслідком позбавлення товариства володіти, користуватися та розпоряджатися власними коштами.
Суд наголошує, що дійсно чинним законодавством передбачено порядок стягнення заборгованості з бюджету ПДВ, яким позивач не скористався.
Однак, суд констатує, що вказане стало можливим в силу допущеної ДПС України протиправної бездіяльності, зокрема і по не відображенню сум в СЕА ПДВ.
Внаслідок цього позивач був позбавлений можливості на вчинення дій, визначених нормами ПК України, Порядків №569, № 21 для відшкодування цих коштів та не міг цього зробити за відсутності сум коштів на рахунках СЕА ПДВ.
На даний час він позбавлений можливості на подання заяви, відповідно до якої кошти підлягали перерахуванню на рахунки платника податків.
Проте, на думку суду, позивач не повинен мати перешкод у стягненні коштів, на які він має право.
Зважаючи на те, що судом підтверджено право на відшкодування ПДВ, виходячи із обставин даної справи та справи №803/1166/17, що вказане стало можливим внаслідок допущено протиправної бездіяльності ДПС України, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн. Лише за таких умов права позивача будуть належним чином захищені.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2275151,40 грн до задоволення не підлягають, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.200-23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою для нарахування та стягнення пені є наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, з моменту її виникнення до дня погашення включно.
У даному випадку, зважаючи на обставини справи та враховуючи зміст даної норми законодавства, суд констатує, що вимога про стягнення пені є передчасною, позаяк лише при вирішенні даної справи суд підтвердив право позивача на стягнення такої суми.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 26840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією про переказ готівки №43 від 12.07.2023.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог, виходячи із максимально сплаченого судового збору, а саме в сумі 18959,60 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Держаної податкової служби України щодо позбавлення права Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн (один мільйон двісті шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір в сумі 18959,60 грн (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламно-торгова фірма “Вишукана реклама” (43008, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мисливська, 12а, код ЄДРПОУ 39154249).
Відповідач: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371).
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 22.12.2023