Справа № 361/904/23
Провадження № 2/361/2045/23
14.12.2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Лелеки В.А.
предтавника позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних збитків та 3 % річних,
ВСТАНОВИВ:
03 лютого 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 538045 грн. 89 коп., з яких: заборгованість за договором позики від 16.04.2019 року в сумі 422260 грн. 71 коп., інфляційні втрати в сумі 81703 грн. 53 коп., 3% річних в сумі 34081 грн. 65 коп.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором позики від 16.04.2019 року у розмірі 422260,71 грн. звернути стягнення на предмет застави, згідно договору застави транспортного засобу від 16.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мошківською О.Л. за № 233, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме: транспортний засіб - автомобіль марки СНЕVRОLЕТ, модель ЕХРRЕSS, тип 5328, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі: СХН185110, виданого ТСЦ 3243 09.04.2013 (дата першої реєстрації 16.04.2019 року), а знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля на прилюдних торгах, у тому числі в формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", просив стягнути із відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 10881 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28000 гривень 00 коп.
Свій позов обґрунтовував тим, що 16.04.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики.
Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у розмірі 422260,71 грн., що є еквівалентом 15750 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору відносно до долару станом на 16.04.2019 року у розмірі 26,8102 грн. за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 16.05.2019 року включно.
Договір позики не передбачав нарахування процентів або надання будь-яких компенсацій як сплати за використання позики, а тому суму грошових коштів позичальник має повернути позикодавцеві без нарахування відсотків на суму позики до 16.05.2019 року (відомості з п.2 договору позики).
13.05.2019 року було укладено додаткову угоду №1 до договору позики, якою вирішили продовжити на тих самих умовах термін дії такого договору до 16.06.2019 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ОСОБА_3 , як заставодержателем, та ОСОБА_4 , як заставодавцем, укладено договір застави транспортного засобу від 16.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мошківською О.Я., зареєстрований в реєстрі за № 233.
Так, в п.2 договору застави вказується, що ним забезпечується виконання зобов'язань перед заставодержателем за договором позики зі всіма додатковими угодами, змінами та доповненнями, а саме: повернення позики у розмірі 422260 грн. 71 коп., в строк до 16.05.2019 року.
У відповідності з п.4-6 договору застави предметом застави виступає рухоме майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки СНЕVRОLЕТ, модель ЕХРRЕSS, тип 5328, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу на праві власності на підставі: НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 3243 09.04.2013 (дата першої реєстрації 16.04.2019 року), а знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом п.9 договору застави сторони договору застави дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення та підписання такого договору складає 550000 гривень 00 копійок.
За умовами договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави, якщо на день, визначений договором позики, заставодавець не поверне заставодержателю суму позики у повному обсязі (з п.17.1 договору застави).
У відповідності до п.15.5 договору застави заставодавець не пізніше 3 календарних днів з моменту укладення такого договору зобов'язаний застрахувати предмет застави на його повну вартість на користь заставодержателя на весь період дії зобов'язання та надати заставодержателю копію укладеного договору страхування та документи, які підтверджують сплату страхового платежу.
Таким чином, повернення коштів за договором позики забезпечене договором застави, який є додатковим акцесорним зобов'язанням до договору поруки та забезпечує його виконання, а тому наявна можливість одночасного стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет застави.
Після укладення договору позики позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кошти в розмірі 422260,71 грн., втім відповідач не виконала своїх зобов'язань, адже так і не повернула отриманих у позику коштів як до 16.06.2019 року, так і на момент звернення до суду з даною позовною заявою.
Оскільки позичальник порушив умови договору позики та не повернув коштів до 16.06.2019 року, тому позивач звернувся до суду із даною позовною за захистом майнових прав.
Отже, з 16.06.2019 року відповідач неправомірно володіє коштами у розмірі 422260,71 грн., а тому починаючи з такої календарної дати у позивача наявне право вимагати від відповідача сплатити суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів, та три проценти річних від простроченої суми, адже інший розмір процентів договором позики не встановлено, посилаючись на ст. 625 ЦК України.
Інфляційні нарахування з 01.07.2019 року по 23.02.2022 року на заборгованість в розмірі 422260,71 грн. складають 81703.53 грн.
Індекс інфляції за весь період = 1,1934907 (липень 2019 р. року - 99,4%, серпень 2019 р. року - 99,7%, вересень 2019 р. року -100,7%, жовтень 2019 р. року - 100,7%, листопад 2019 р. року - 100,1%, грудень 2019 р. року - 99,8%, січень 2020 р. року - 100,2%, лютий 2020 р. року - 99,7%, березень 2020 р. року - 100,8%, квітень 2020 р. року - 100,8%, травень 2020 р. року -100,3%, червень 2020 р. року - 100,2%, липень 2020 р. року - 99,4%, серпень 2020 р. року - 99,8%, вересень 2020 р. року - 100,5%, жовтень 2020 р. року - 101%, листопад 2020 р. року -101,3%, грудень 2020 р. року -100,9%, січень 2021 р. року - 101,3%, лютий 2021 р. року - 101%, березень 2021 р. року -101,7%, квітень 2021 р. року - 100,7%, травень 2021 р. року - 101,3%, червень 2021 р. року -100,2%, липень 2021 р. року - 100,1 %, серпень 2021 р. року - 99,8%, вересень 2021 р. року - 101,2%, жовтень 2021 р. року - 100,9%, листопад 2021 р. року -100,8%, грудень 2021 р. року - 100,6%, січень 2022 р. року - 101,3%, лютий 2022 р. року - 101,6%).
Таким чином, саме суму коштів у розмірі 81703,53 грн. складають інфляційні втрати, як компенсація знецінення грошових коштів у розмірі 422 260,71 грн. за основним зобов'язанням, унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх повернення з 01.07.2019 року по 23.02.2022 року.
За період з 17.06.2019 року по 23.02.2022 року нараховуються 3% річних на заборгованість в розмірі 422260,71 грн. та складає 34081,65 грн. Розрахунок відсотків річних:
- з 17.06.2019 по 31.12.2019 (днів: 198) сума 3% річних становить 6871,86 грн. (422260,71 х 3 х 198 / 365 / 100)
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 (днів: 366) сума 3% річних становить 12667,82 грн. (422260,71 х 3 х 366 / 366 / 100)
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 (днів: 365) сума 3% річних становить 12667,82 грн. (422260,71 х 3 х 3 6 5 / 3 6 5 / 100)
- 3 01.01.2022 по 23.02.2022 (днів: 54) сума 3% річних становить 1874,14 грн. (422260,71 х 3 х 54 / 365 / 100)
Таким чином, 34081,65 грн. становить сума, що підлягає стягненню як 3% річних
від 422260,71 грн., розрахована за період з 17.06.2019 року по 23.02.2022 рік.
09 лютого 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19 квітня 2023 року.
18 квітня 2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.
Посилався на те, що 16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у розмірі 422260 гривень 71 копійку, що є еквівалентом 15750 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору відносно до долару станом на 16.04.2019 року у розмірі 26,8102 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 16.05.2019 року включно.
Також, 16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в п. 2 даного договору, передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає від заставодавця в заставу на умовах, визначених даним договором, рухоме майно, зазначене в п.4 даного договору.
Даним договором забезпечується виконання зобов'язань перед заставодержателем за договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, а саме: поверення позики у розмірі 422260 гривень 71 копійок, в строк до 16 травня 2019 року.
Погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором позики здійснюється на умовах, визначених договором позики.
Даним договором забезпечується виконання заставодавцем основного зобов'язання по поверненню заставодержателеві безпроцентної позики.
На забезпечення виконання основного зобов'язання заставодавець передає в заставу заставодержателю рухоме маїно, а саме: транспортинії засіб - автомобіль марки СНЕVRОLЕТ, молель ЕХРRЕSS, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ - ЗАГАЛЬНИЙ ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2007 року випуску, об'єм двигуна - 5328, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір ЧОРНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Додатковою угодою № 01 від 13 травня 2019 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики строком до 16 червня 2019 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишаються незмінними і cторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Додатковою угодою №01 від 16 квітня 2020 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики від 16 квітня 2019 року строком до 16 травня 2020 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Внести зміни до п. 1 договору позики від 16 квітня 2019 року, виклавши його в такій редакції: ?Позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 368040,09 гривень, що є еквівалентом 13520 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даної додаткової угоди відносно до долару станом на 16.04.2020 року у розмірі 27,2219 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві еквівалент такої ж самої суми грошових коштів, не пізніше ніж до 16 травня 2020 року включно.?
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишаються незмінні і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Додатковою угодою № 02 від 16 вересня 2020 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики від 16 квітня 2019 року строком до 16 жовтня 2020 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Внести зміни до п. 1 договору позики від 16 квітня 2019 року, виклавши його в такій редакції: ?Позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 320956,06 гривень, що є еквівалентом 11440 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даної додаткової угоди відносно до долару станом на 16.09.2020 року у розмірі 28,0556 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві еквівалент такої ж самої суми грошових коштів, не пізніше ніж до 16 жовтня 2020 року включно.?
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Таким чином, додатковими угодоми до основного договору позики підтверджується виконання зобов'язань частково ОСОБА_4 за договором позики, що підтверджується в тому числі підписами ОСОБА_3 на додаткових угодах.
Таким чином, з урахуванням додаткових угод до основного договору позики, борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 складає 320956,06 гривень.
Таким чином, оскільки договір позики від 16 квітня 2019 року був безвідсотковим, протягом строку його дії (з врахуванням додаткових угод) та днем повернення було 16 жовтня 2020 року, то саме з наступного дня після дати повернення повинні нараховуватися штрафні санкції, зокрема 3% річних та інфляційні витрати.
Базою розрахунку 3% річних є сума боргу, а саме - 320956,06 гривень. Днем початку нарахування 3% річних є 17 жовтня 2020 року, днем закінчення - 23 лютого 2023 року.
- з 17.01.2020 по 31.12.2020, кількість днів 76, сума 3% річних становить 1999,40 грн.
- з 01.01.2021 по 31.12.2021, кількість днів 365, сума 3% річних становить 9628,68 грн.
- з 01.01.2022 по 23.02.2022, кількість днів 54, сума 3% річних становить 1424,52 грн.
Загальна сума нарахованих процентів становить 13052,60 грн.
У період з 01.11.2020 року по 23.02.2022 року індексація на суму 320956,06 грн.
Сукупний індекс інфляції = 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х 101,20% 100,90% х 100,80% х 100,60% х 101,30% х 101,60% = 115,733 (за період листопад 2020 - лютий 2022)
Інфляційні нарахування = 320 956,06 грн. (сума боргу) х 115,733% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 320 956,06 грн. (сума боргу) = 50495,82 грн.
Таким чином, розмір штрафних санкцій може становити не більше 63548,42 грн., а загальна сума боргу 384504,48 грн.
10 жовтня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснення надав аналогічно викладеним у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у розмірі 422260 гривень 71 копійка, що є еквівалентом 15 750 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору відносно до долару станом на 16.04.2019 року у розмірі 26,8102 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 16.05.2019 року включно.
16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в п. 2 даного договору, передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає від заставодавця в заставу на умовах, визначених даним договором, рухоме майно, зазначене в п. 4 даного договору.
Даним договором забезпечується виконання зобов'язань перед заставодержателем за договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, а саме: поверення позики у розмірі 422260 гривень 71 копійок, в строк до 16 травня 2019 року.
Погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором позики здійснюється на умовах, визначених договором позики.
Даним договором забезпечується виконання заставодавцем основного зобов'язання по поверненню заставодержателеві безпроцентної позики.
На забезпечення виконання основного зобов'язання заставодавець передала в заставу заставодержателю рухоме майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки СНЕVRОLЕТ, молель ЕХРRЕSS, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ - ЗАГАЛЬНИЙ ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2007 року випуску, об'єм двигуна - 5328, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір ЧОРНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Додатковою угодою №01 від 13 травня 2019 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики строком до 16 червня 2019 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишаються незмінними і cторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Додатковою угодою № 01 від 16 квітня 2020 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики від 16 квітня 2019 року строком до 16 травня 2020 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Внести зміни до п. 1 договору позики від 16 квітня 2019 року, виклавши його в такій редакції: ?Позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 368040,09 гривень, що є еквівалентом 13520 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даної додаткової угоди відносно до долару станом на 16.04.2020 року у розмірі 27,2219 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві еквівалент такої ж самої суми грошових коштів, не пізніше ніж до 16 травня 2020 року включно.?
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишились незмінні і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Додатковою угодою № 02 від 16 вересня 2020 року до договору позики від 16 квітня 2019 року сторони вирішили продовжити термін дії договору позики від 16 квітня 2019 року строком до 16 жовтня 2020 року на тих самих умовах, що передбачені договором позики від 16 квітня 2019 року та цією додатковою угодою.
Внесено зміни до п. 1 договору позики від 16 квітня 2019 року, викладено його в такій редакції: ?Позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 320956,06 гривень, що є еквівалентом 11440 доларів США 00 центів, згідно офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України, встановленим на момент укладення даної додаткової угоди відносно до долару станом на 16.09.2020 року у розмірі 28.0556 гривень за 1 долар США, та зобов'язується повернути позикодавцеві еквівалент такої ж самої суми грошових коштів, не пізніше ніж до 16 жовтня 2020 року включно.?
Інші умови договору позики від 16 квітня 2019 року залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Таким чином, з урахуванням додаткових угод до основного договору позики, борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 складає 320956,06 гривень.
16 квітня 2019 року укладений договір застави транспортного засобу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 1 заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в п. 2 даного Договору, | передає в заставу Заставодержателю, а Заставодержатель приймає від Заставодавця в заставу на умовах, визначених даним договором, рухоме майно, зазначене в п. 4 даного договору.
В п. 2 даним договором забезпечується виконання зобов'язань перед заставодержателем за Договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 квітня 2019 року, зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього (надалі - ”Основне зобов'язання”), а саме: повернення позики у розмірі 422260 (чотириста двадцять дві тисячі двісті шістдесят) гривень 71 копійок, в строк до 16 травня 2019 (шістнадцятого травня дві тисячі дев'ятнадцятого) року.
Погашення заборгованості ОСОБА_4 за Договором позики здійснюється на умовах, визначених Договором позики.
В п. 3 зазначено, що даним Договором забезпечується виконання Заставодавцем Основного зобов'язання по поверненню Заставодержателеві суми безпроцентної позики.
В п. 4 зазначається, що на забезпечення виконання Основного зобов'язання Заставодавець передає в заставу Заставодержателю засіб - автомобіль марки CHEVROLET, модель EXPRESS, типЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ - ЗАГАЛЬНИЙ ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2007 року випуску, об”єм двигуна 5328, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , надалі - "Предмет застави".
Пункт 5, 6 - предмет застави належить Заставодавцю на праві власності на підставі: СХН185110 виданого ТСЦ 3243, 09.04.2013 року (дата першої реєстрації 16.04.2019 року). Адреса реєстрації власника предмета застави: АДРЕСА_1 .
У п.16.2 у випадку порушення Заставодавцем зобов'язань, передбачених цим Договором, незалежно від настання строку виконання забезпеченого цією заставою Основного зобов'язання вимагати дострокового його виконання, а у випадку не задоволення вказаної вимоги протягом строку, встановленого Основним зобов'язанням - звернути стягнення на Предмет застави.
У п. 16.4 вказано, що у разі невиконання Заставодавцем умов Основного зобов'язання заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми позики, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.
У разі звернення стягнення на предмет застави за рахунок Заставодавця проводиться оцінка предмету застави на момент проведення стягнення із залученням експерта.
У п.17 договору зазначено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави:
-п.17.1 якщо на день, визначений Основним зобов'язанням, Заставодавець не поверне Заставодержателю суму позики в повному обсязі, що передбачена та/або випливає з Основного зобов'язання.
-п.17.2 в інших випадках, передбачених цим Договором.
У п. 18 вказаного договору зазначено, що звернення стягнення на Предмет застави може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір Заставодержателя:
-п. 19 шляхом обрання заставодержателем одного із наступних позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, відповідно до умов цього Договору та в порядку, визначеному Законом України ”Про забезепчення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, а саме:
- прийняття Заставодержателем Предмету застави у власність в рахунок виконання зобов'язання, що забезпечується цим Договором, в тому числі, шляхом придбання Предмету застави Заставодержателем у Заставодавця за їх обопільною згодою за вартістю, визначеною у порядку, передбаченому п. 9 цього Договору. При цьому відбувається зарахування вимоги про сплату покупної ціни Предмету застави проти зустрічних вимог Заставодержателя, що випливають з Основного зобов'язання, забезпечених цією заставою, в межах вартості предмету застави; або
- продажу Заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю шляхом укладання договорів купівлі-продажу від імені Заставодавця;
або іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації Предмету застави законодавству.
Заставодавець бере на себе обов'язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет застави до Заставодержателя, дії, які є необхідними для переходу права власності на предмет застави до Заставодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким. Це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Заставодержателя.
В п.20-23 договору зазначено, що шляхом безпосереднього звернення Заставодержателя до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Заставодавець має право звернути стягнення на предмет застави шляхом безпосереднього звернення Заставодержателя до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави та обрання способу його реалізації, в тому числі із застосуванням однієї із процедури передбачених пунктами 1) та 2) ч. 1 ст. 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрам обтяжень”. У зазначених випадках при виникненні спорів з приводу визначення вартості Предмету застави, сторони цього Договору домовляються, що така вартість встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається Заставодержателем.
В п.22 договору зазначено, що реалізація предмету застави здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України, в том числі Законом України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Вартість предмету застави, на який звертається стягнення, у випадках, передбачених цим Договором, встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається Заставодержателем.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша статті 589 ЦК України).
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно із статтею 1 Закону України ”Про заставу” (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України ”Про заставу” передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Так, відповідно п.1, 2 ч. 1 ст.26 ЗУ ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрам обтяжень” обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувача відповідно до законодавства про депозитарну систему України);
2) продаж обтяжувачемпредмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Як вже було зазначено, в п. 18, 19 договору застави передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом обрання заставодержателем одного із наступних позасудових способів звернення стягнення на предмет застави в тому числі і на який посилався представник позивача як у позові, так і в усних поясненнях під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, необхідно зробити висновок про те, що позивач мав право скористатись своїм правом вирішення вказаного спору в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання у позасудовий спосіб звернення стягнення на заставлене майно, який здійснюється без звернення до суду, а тому обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 758/11743/15-ц (касаційне провадження № 61-14673св18).
Отже, якщо сторони у договорі визначили відповідний спосіб звернення стягнення на заставне майно як позасудовий, то в судовому порядку такі вимоги задоволенню не підлягають.
Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 404/2557/16-ц, провадження № 61-31323св18 (ЄДРСРУ № 83203365).
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.
У ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже було встановлено вище, із урахуванням основного договору та додаткових угод до основного договору позики, борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 складає 320956,06 гривень.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Період розрахунку: з 16.10.2020 року по 31.12.2020 року - 77 днів
[Проценти] = 320 956,06 грн. (сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 77 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 2025,71 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 365 днів
[Проценти] = 320 956,06 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 9628,68 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року - 54 дні
[Проценти] = 320 956,06 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1424,52 грн.
Таким чином загальна сума 3 відсотків річних за вказаний період склала 13078 грн. 91 коп.
Сукупний індекс інфляції = 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х 101,20% 100,90% х 100,80% х 100,60% х 101,30% х 101,60% = 115,733 (за період листопад 2020 - лютий 2022)
Інфляційні нарахування = 320956,06 грн. (сума боргу) х 115,733% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 320956,06 грн. (сума боргу) = 50495,81 грн.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики укладеного 16 квітня 2019 року склала 320956 грн. 06 коп., інфляційні збитки в розмірі 50495,81 грн. за період з 16 жовтня 2020 року по 23.02.2022 року, та 3 % річних за період з 16 жовтня 2020 року по 23.02.2022 року в розмірі 13078,91 грн.
Як передбачено ч. 1, 2, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч.4 та 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно п. 1, 4 ст. 1 ЗУ ”Про адвокатуру та адвокатську діяльність” у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 26 ЗУ ”Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності, а саме адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 30 Закону України ”Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте представником позивача не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що чітко передбачено частиною 3 статті 137 ЦПК України.
Зазначена у позові, додатку №1 до договору про надання правової допомоги адвоката №16/01/2023 від 16.01.2023 та квитанції № 0.0.2823487887.1 від 18.01.2023 року сума послуг професійної правничої допомоги, не є належним підтвердженням надання таких послуг, окрім того у акті наданих послуг не зазначений детальний опис робіт наданих адвокатом та здійснення витрат.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-83, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики укладеного 16 квітня 2019 року в розмірі 320956 грн. 06 коп., а також інфляційні збитки в розмірі 50495,81 грн. за період з 16 жовтня 2020 року по 23.02.2022 року, та 3 % річних за період з 16 жовтня 2020 року по 23.02.2022 року в розмірі 13078,91 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3845 грн. 31 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.