Справа № 361/11494/23
Провадження № 2/361/4998/23
21.12.23
УХВАЛА
21 грудня 2023 року суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Профіт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича про захист прав споживачі,
встановив:
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Профіт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича про захист прав споживачів.
За правилами загальної підсудності, встановленими ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідачем у даній справі є ТОВ «Фінасова компанія «Профіт Капітал», яке розташовано по вул. Набережно-Лугова, буд.8 у м. Києві.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності) позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть бути пред'явлені як за місцезнаходженням відповідача так і за місцем виконання виконавчого напису.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем або приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України свідчить про те, що боржник може звернутись із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за своїм місцем проживання, якщо за цим місцем проживання виконавцем реально вчиняються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу.
У разі якщо б законодавець не пов'язував наявності вчинення виконавчих дій за місцем проживання боржника для надання права такому боржнику звернутись із відповідним позовом за місцем свого проживання, відповідно цивільно-процесуальні норми містили б лише вказівку про те, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути поданий за місцем проживання позивача/боржника.
Отже, для визначення підсудності спору із застосуванням положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позивач має бути не лише зареєстрований/перебувати/проживати на юрисдикційній території відповідного місцевого суду, а й на цій території мають вчинятись реальні виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса.
Позивачем до позову долучено постанову від 06 травня 2021 року із якої видно, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з приводу виконання вказаного виконавчого напису №8592.
Однак, позивачем не долучено до позову доказів, які б свідчили про вчинення виконавчих дій з виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса на територіальній юрисдикції Броварського міськрайонного суду Київської області. Таким чином, позивачу слід надати належні докази на підтвердження цього факту.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір посилаючись на те, що згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до загальних положень Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями роботи надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Предметом спору у позовній заяві є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином на спірні правовідносини щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", тому при зверненні позивачки до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Як передбачено пп.2 п.1 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає станом на 01 січня 2023 року -1073 грн. 60 коп.
Враховуючи вищевикладене та відповідно дост.185 ЦПК України позовну заяву необхідно залишити без руху і надати позивачу час для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.177,185,258-260,353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Профіт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича про захист прав споживачі, залишити без руху та надати строк до 04 січня 2024 року для усунення недоліків щодо сплати судового збору та визначення підстав для звернення за підсудністю саме до Броварського міськрайонного суду, але не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали, роз'яснивши, що в разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Писанець Н.В.