ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 306/2340/16-а
адміністративне провадження № К/9901/42273/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Кооппром» Свалявської районної спілки споживчих товариств (далі - ДП «Кооппром») на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 (головуючий суддя Шинкар Т. І., судді Глушко І. В., Пліш М. А.) у справі за позовом ДП «Кооппром» до Керецьківської сільської ради про визнання протиправним та скасування дії рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ДП «Кооппром» звернулося до суду з позовом до Керецьківської сільської ради (далі також Рада), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати дію пункту 1.2 рішення 45 (позачергової) сесії шостого скликання Керецьківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області «Про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільської ради» відносно позивача на 2016 рік.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.06.2015 відповідач на 45 (позачерговій) сесії шостого скликання Керецьківської сільради Свалявського району прийняв рішення «Про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільради», пунктом 1.2 якого встановлено ставку податку на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) в розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Позивачу відомо, що в подальшому інші суб'єкти господарювання зверталися із заявами про зменшення розміру земельного податку, та їх заяви було задоволено. Представник позивача теж звертався із заявою на зменшення податку, проте депутати Ради не підтримали заяву позивача щодо зменшення податку. Позивач наголошував на тому, що Рада не мала права встановлювати податкові пільги лише для окремих суб'єктів господарювання.
Свалявський районний суд Закарпатської області постановою від 01.02.2017 позов задовольнив, визнав протиправним та скасував дію пункту 1.2 рішення 45 (позачергової) сесії шостого скликання Керецьківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області «Про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільради» щодо ДП «Кооппром» на 2016 рік.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.06.2017 постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 01.02.2017 скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, не містить положень, які порушують права та інтереси позивача, не містить ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не порушує принципу рівності, а тому є правомірним та скасуванню не підлягає.
ДП «Кооппром» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. ДП «Кооппром» зауважило, що визначена оскаржуваним рішенням ставка земельного податку поставила підприємство у кризове становище, позивач неодноразово звертався до Ради із заявами про зменшення такої ставки, однак відповідач рішення на сесії Ради не прийняв. Також ДП «Кооппром» указувало, що низці суб'єктів господарювання на території Керецьківської сільської ради було зменшено ставки земельного податку, що, на думку позивача, свідчить про порушення Радою законодавства про захист економічної конкуренції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, а ухвалою від 25.10.2017 відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення виконання оскаржуваного рішення Ради.
Відповідач заперечень до суду не надав.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга ДП «Кооппром» була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій установили, що 25.06.2015 відповідач на 45 (позачерговій) сесії шостого скликання Керецьківської сільради Свалявського району прийняв рішення «Про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільради», пунктом 1.2 якого встановлено ставку податку на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) в розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
ДП «Кооппром» звернулось із заявою до Керецьківської сільської ради про перегляд розміру ставки плати за землю та затвердження її на 2016 рік в межах 1-2 відсотків.
Відповідно до протоколу Другої позачергової сесії сьомого скликання Керецьківської сільської ради від 13.01.2016 подана позивачем заява була поставлена на обговорення та голосування, однак рішення не прийнято у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів, про що позивача повідомлено листом від 22.01.2016 №12/02-06.
15.09.2016 Підприємство звернулось до Керецьківської сільської ради щодо отримання підтвердження інформації щодо зменшення ставки земельного податку окремим суб'єктам господарювання, у відповідь на який отримало Рішення першої сесії сьомого скликання Керецьківської сільської ради від 14.12.2015 про зменшення ставки земельного податку БПП «Тріада», ПМП «Ватра» та Керецьківському споживчому товариству на 2016 рік з 12% до 3% від нормативної грошової оцінки.
Вважаючи дії Керецьківської сільської ради щодо встановлення для суб'єктів господарювання різних ставок земельного податку протиправними, ДП «Кооппром» звернулось із позовом до суду.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Положеннями статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Пунктом 10.2 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду
Згідно зі статтею 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Підпунктами 12.3.2 та 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Відповідно до частин другої та третьої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При розгляді цієї справи позивач не навів, а суди не встановили будь-яких невідповідностей оскаржуваного рішення Керецьківської сільської ради «Про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільської ради» вказаним вище критеріям правомірності та законності рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому однією з підстав позову, апеляційної та касаційної скарг позивач указав нерозгляд органом місцевого самоврядування клопотання позивача щодо зменшення йому ставки земельного податку.
Слід зауважити, що такі дії/бездіяльність відповідача були предметом іншого судового провадження, а саме: постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 01.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, у справі № 306/839/16 відмовлено у задоволенні позову ДП «Кооппром» до Ради про визнання неправомірною відмови у розгляді клопотання позивача про зменшення для ДП «Кооппром» ставки земельного податку та зобов'язання відповідача розглянути таке клопотання. Суд зауважує, що подальші, після прийняття оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо реалізації визначених пунктом 12.4 статті 12 ПК дискреційних повноважень по наданню податкових пільг не охоплюються предметом цього спору, крім того, позивач уже скористався правом на їх оскарження в судовому порядку. Крім того, позивач зазначав, що йому стало відомо про рішення Ради, якими в подальшому зменшено ставку земельного податку окремим суб'єктам підприємницької діяльності на території Керецьківської сільської ради, та таким чином, на думку ДП «Кооппром», відповідачем порушено законодавство про захист економічної конкуренції.
Судами встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи рішень Керецьківської сільської ради від 14.12.2015 Радою зменшено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні БПП «Тріада», ПМП «Ватра» та Керецьківського сільського споживчого товариства на 2016 рік з 12 відсотків до 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, указані рішення органу місцевого самоврядування прийняті значно пізніше оскаржуваного рішення про встановлення ставок земельного податку на території Керецьківської сільської ради, є актами індивідуальної дії, відтак, не є і не можуть бути предметом розгляду в цій справі, а потребують окремого оскарження.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП «Кооппром» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева