МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
21 грудня 2023 р. № 400/15298/23
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Величко А.В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомУправління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,вул. Херсонське шосе, 48/8, м. Миколаїв,54024
доЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54006,
провизнання протиправною та скасування постанови від 21.11.2021 року ВП № 61194056; зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) про визнання протиправною та скасування постанови від 21.11.2021 року ВП № 61194056; зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши даний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Всупереч вказаних вимог у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду, номеру засобу зв'язку та адреси електронної пошти відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), не зазначені причини їх неповідомлення.
Так, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".
У відповідності до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в даному випадку є визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.11.2021 року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" з 1 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривень.
Таким чином, за подачу даної позовної заяви позивачу необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Однак, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради не надано до позову доказів сплати судового збору.
Натомість, позивач просить суд відстрочити Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради сплату судового збору, яке обґрунтоване у позовній заяві тим, що рішенням Миколаївської міської ради від 22.11.2022 року № 15/11 затверджено бюджет Миколаївської міської територіальної громади на 2023 рік. Відповідно до вищезазначеного рішення управлінню виділено кошти на сплату судових зборів на 2023 рік. Проте, на момент підготовки та подання позовної заяви, з огляду на запровадження та дію на території України воєнного стану та збільшення видатків з місцевого бюджету на допомогу армії, в управління не достатньо коштів за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі" для сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Зазначене свідчить, що позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Крім того, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 року №2 із вказаного питання роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що вказані норми законодавства встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення цих норм спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 8 КАС України) усіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, у зв'язку з чим застосування інституту звільнення від сплати судового збору, розстрочення чи відстрочення його сплати можливе у разі тяжкого фінансового становища сторони.
Вивчивши доводи позивача, наведені в якості підстав для задоволення поданого клопотання і надані докази, та враховуючи приписи ст.8 Закону України “Про судовий збір”, що позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія законодавства щодо відстрочення його сплати, суддя доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про відстрочення сплати судового збору.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, а позивач не надав до суду документ про сплату судового збору у встановленому приписами Закону України “Про судовий збір” порядку та розмірі, суддя доходить до висновку, що позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі 2684, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, однією з вимог є:
визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 21.11.2021, винесену в рамках виконавчого провадження № 61194056 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Початок перебігу встановленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку звернення до суду вказана норма пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з днем вручення такій особі рішення органу ДВС.
Таким чином, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов подано з пропуском строку звернення до суду.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати за наявності інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду, номеру засобу зв'язку та адреси електронної пошти відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси);
- доказів сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.;
- заяви про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
У відповідності до приписів статті 169 КАС України у разі не усунення вищевказаного недоліку позовна заява буде повернута позивачеві.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради залишити без руху.
3. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду, номеру засобу зв'язку та адреси електронної пошти відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси); доказів сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.; заяви про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
4. У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
5. Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Величко