Справа №461/9130/23
Провадження №2/461/3385/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Ігнат Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Качмар Іван Остапович, до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення пені,-
ВСТАНОВИВ:
26.10.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі трьох відсотків суми, належної до повернення за період з 29.01.2018 по 01.11.2021, що складає 3 135 961 гривень 11 копійок.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.01.2018 між Акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, згідно п. 1.1 якого, банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 64 650,00 грн., включно витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язаний отримати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості).
14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в АТ «Ідея Банк» за отриманням інформації про стан погашення за кредитом. Банком йому було надано виписку від 14.05.2021 з якої вбачається, що АТ «Ідея Банк» незаконно протягом всього часу дії договору стягувало з позивача плату за обслуговування кредиту за кредитним договором №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018.
В подальшому, ОСОБА_1 скерував на адресу Банку вимогу про повернення коштів від 27.05.2021 у якій просив повернути йому зайво сплачені кошти за кредитним договором. Разом з тим, вказана вимога Банком була проігнорована.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021, яке не оскаржувалось і набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» задоволено. Визнано недійсними пункти 1.1, 1.10, 6 Кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , у частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 76134 грн. 04. коп. зайво сплачених коштів за кредитним договором №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018. Цим рішенням суду також встановлено факт дострокового виконання кредитних зобов'язань позивачем. Також зазначено, положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути отриману ним на підставі недійсного пункту договору суму комісії з моменту укладення кредитного договору - тобто з 29.01.2018.
01.11.2023 вказана сума буда стягнута з відповідача в примусовому порядку.
Як наслідок у Акціонерного товариства «Ідея Банк» виникло прострочення з повернення комісії за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, з 29.01.2018 по 01.11.2021 (1373 дні).
Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просить стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі трьох відсотків від суми, належної до повернення кредитодавцем за період з 29.01.2018 по 01.11.2021, що складає 3 135 961 грн. 11 коп. (3% від 76134 грн. 04 коп. х 1373 днів).
Покликається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), де зазначено, що «пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання зобов'язання на користь споживача». Правова позиція про те, що невиплата банком клієнту належних йому сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань і має наслідком настання відповідальності, визначеної частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягується саме у вигляді пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення, яка викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц та Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 757/62734/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц, від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.
Крім цього, зазначає, що орієнтовні витрати на правову допомогу становлять 10000грн.
Ухвалою від 30.10.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
05.12.2023 від представника відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Трофімової Л.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Так дійсно рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021 визнано недійсними пункти 1.1, 1.10, 6 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та вирішено стягнути з АТ «Ідея Банк» зайво сплачені кошти за кредитним договором в розмірі 76 134 грн. 04 коп.
Зазначає, що рішення суду до AT «Ідея Банк» не надійшло вчасно, що унеможливило виконати його добровільно або оскаржити в апеляційній інстанції. А відтак, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця з виконавчим листом, виданим 22.10.2021 щодо стягнення цієї суми в примусовому порядку. 25.10.2021 відкрито виконавче провадження ВП №67266930. 29.10.2021 Банком сплачено кошти, та 01.11.2021 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вважає безпідставними позовні вимоги щодо сплати пені, яка нарахована на суму 76134,04 грн. за період з 29.01.2018, тобто з дати укладення кредитного договору, оскільки відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 власне 29.01.2018 сплатив Банку таку суму, яка пішла в погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.Суму пені в розмірі 3 135 961,11 грн., вважає абсолютно невиправданою, незаконною та незрозумілою. Стверджує, що до правовідносин, які виникли між сторонами не може застосовуватись ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім цього просить розглядати справу у відсутності представника Акціонерного товариства «Ідея Банк».
Ухвалою суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
19.12.2023 від представника позивача Качмара І.О. надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що у даному випадку зобов'язання відповідача виникло не з рішення суду, а з укладеного між сторонами кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, що є договором про надання банківських послуг та положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України. А відтак, до правовідносин між банком та клієнтом, незалежно від того на підставі якого договору вони виникли повинні застосовуватися положення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, то відповідач зобов'язаний був повернути отриману ним на підставі недійсного пункту договору суму комісії з моменту укладення кредитного договору - тобто з 29.01.2018.
Разом з тим, в порушення ст. 216 ЦК України ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не повернув позивачу комісію в розмірі 76134 грн. 04. коп. отриману на підставі недійсного пункту договору.
01.11.2023 вказана сума була стягнута з відповідача в примусовому порядку. Як наслідок у Акціонерного товариства «Ідея Банк» виникло прострочення з повернення комісії за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, з 29.01.2018 по 01.11.2021. А тому, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь позивача слід стягнути пеню в розмірі трьох відсотків суми, належної до повернення кредитодавцем за період з 29.01.2018 по 01.11.2021 що складає 3 135 961 грн. 11 коп.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача 19.12.2023 подав суду письмову заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з'явилася, у поданому 05.12.2023 відзиві просить розглядати справу у її відсутності.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 29.01.2018 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00200.003607971, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 64 650 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), строком на 60 місяців, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти разом з процентами за річною змінюваною процентною ставкою, що визначається як змінна частина ставки, яка станом на день укладення договору становить 9,5 %, збільшена на маржу банку в розмірі 5,5% та платою за обслуговування кредитної заборгованості.
Графік щомісячних платежів за кредитним договором наведений в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка міститься в п.6.1 кредитного договору №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, підписаного сторонами.
Графіком щомісячних платежів за кредитним договором передбачено внесення позичальником на транзитний рахунок № НОМЕР_1 щомісячного платежу в розмірі 3484.59 грн., частини якого зараховуються банком на погашення заборгованості за тілом кредиту, погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, а в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 позичальник має право достроково повернути всю суму кредиту або її частину.
27.05.2021 позичальник ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ідея Банк» із письмовою вимогою про повернення йому плати за обслуговування кредиту, яка незаконно нараховувалася банком з часу укладення кредитного договору.
Як зазначає позивач вказана вимога була залишена АТ «Ідея Банк» без реагування, а тому він був змушений звернутися за захистом своїй прав до суду.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним положень кредитного договору та стягнення грошових коштів задоволено. Визнано недійсними пункти 1.1., 1.10., 6 Кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , у частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за кредитним договором №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 в розмірі 76134 грн. 04. коп.
Вищезазначеним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021 встановлено, що у спірних положеннях кредитного договору має місце встановлення оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними. Умови договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнано недійними, та такі є недійсними з моменту їх укладення.
Судом також встановлено, що позивачем було сплачено плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 по 14.05.2021, в сумі 76 134 грн. 04 коп. А відтак, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Ідея Банк» зайво сплаченої плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 76 134 грн. 04 коп.
Суд вирішуючи даний спір в частині про стягнення з АТ «Ідея Банк» зайво сплаченої плати за обслуговування кредитної заборгованості прийшов до висновку про підставність позовних вимог, виходячи зі змісту ст.1212 ЦК України, яка передбачає, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Наведеним рішенням суду також встановлено факт дострокового виконання кредитних зобов'язань позивачем ОСОБА_1 зокрема станом на 18.09.2019 позивач фактично повернув усю суму кредиту разом з відсотками за користування кредитними коштами, відтак, з цього часу кредитний договір №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 є припиненим у зв'язку з повним його виконанням.
Відповідно положень частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вище вказаного рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021 видано виконавчий лист №461/5998/21, який пред'явлено до примусового виконання ВП №67266930.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баіровою Г.М. від 29.10.2021 у ВП №67266930 знято арешт з коштів АТ «Ідея Банк», оскільки сума боргу згідно виконавчого документа стягнута з боржника у повному обсязі.
01.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Г.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки сума боргу згідно виконавчого документа стягнута з боржника у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача 3 135 961грн. 11 коп. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення повернення безпідставно набутої АТ «Ідея Банк» плати за обслуговування кредитної заборгованості, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з часу укладення кредитного договору 29.01.2018 по момент закінчення виконавчого провадження 01.11.2021.
Так, згідно положень частини 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Разом з тим, вищезазначена норма закону на спірні правовідносини, які виникли між сторонами не поширюється, виходячи з наступного.
Так, між сторонами був укладений кредитний договір, за яким відповідачем позивачу були надані кредитні кошти, що останнім не заперечується. Між сторонами виникли правовідносин до яких застосовувалися положення Закону України «Про захист прав споживачів» в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, встановлено факт дострокового виконання кредитних зобов'язань позивачем станом 18.09.2019 та припинення договірних правовідносини між сторонами.
Відтак, після припинення договору кредиту між сторонами взагалі не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджена судовим рішенням, застосовуються приписи ст. 625 ЦК України у разі його невиконання.
Тобто, з моменту припинення кредитних правовідносин на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зокрема про те, що пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача. Разом з тим після припинення договірних правовідносин, частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Окрім цього, зайво сплачені позивачем ОСОБА_1 кошти в розмірі 76134 грн. 04 коп. як плата за обслуговування кредитної заборгованості у розумінні положень ст.1212 ЦК України є безпідставно набутим майном, про що також зазначено в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2021, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, та в силу приписів частини 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Так, згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищевикладене свідчить про безпідставне отримання відповідачем АТ «Ідея Банк» коштів від позивача ОСОБА_1 за обслуговування кредиту (комісії) за кредитним договором, у зв'язку з чим до правовідносин, що виникли між сторонами застосовано положення стаття 1212 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Пеня ж, яка передбачена ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», стягується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача. Таким чином, вказана норма закону підлягає застосуванню щодо сплати пені споживачу у разі невиконання, неналежного виконання сторонами договірного зобов'язання, а тому суд не може прийняти до уваги посилання позивача ОСОБА_1 щодо застосування ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до вимоги про стягнення з АТ «Ідея Банк» на його користь пені в розмірі 3 135961 грн. 11 коп., нарахованої ним за безпідставно утримувані кошти.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, яка передбачена ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.
Не заслуговують на увагу суду покликання позивача на правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц та Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №757/62734/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 та інші не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стосуються зовсім інших правовідносин, зокрема зобов'язань, які виникли на підставі договірних правовідносин сторін, зокрема договорів банківського вкладу (депозиту), які не визнавались недійсними.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні його позову відмовлено, судовий збір слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263 -265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Качмар Іван Остапович, до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення пені - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_3 ;
представник позивача: Качмар Іван Орестович , АДРЕСА_3 , номер телефону: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11.
Повний текст рішення складено 22.12.2023
Суддя О.Б. Кротова